КРЕДИТИ

Позичальники почали вигравати справи у тих, хто «вибиває»  з них борги

Нещодавно українців, які мали чи мають справу з кредитами, приємно вразила така новина: у Вінницькій області суд прийняв рішення, яким зобов’язав колекторську компанію виплатити 50 тис. грн моральної шкоди позичальнику. Компанія поплатилася за те, що упродовж року тероризувала позичальника по телефону, примушуючи його повернути борг у… 36 грн, який той  не визнавав. У результаті такого спілкування боржник потрапив до лікарні.  

Оскарженню підлягає

— Я чув про цей випадок, — говорить голова асоціації антиколекторів і правозахисників України «Ваша Надія» Федір Олексюк. — Наскільки я знаю, колектори поплатилися за те, що розголосили банківську таємницю. Проте казати, що такі випадки будуть часто повторюватись, ще зарано. Адже кредитні договори різні. В одному може бути прописано, хоч і дуже дрібними літерами, що можна передавати інформацію третім особам, а в іншому документі такого пункту може й не бути. Якщо таких слів немає в документі, тоді це пряме порушення статті 232 Кримінального кодексу України. Тобто  йдеться про розголошення банківської таємниці, і за це правопорушення передбачена не тільки цивільна, а й кримінальна відповідальність. З цього приводу є практика порушення кримінальних справ правоохоронними органами, одна з них наразі  розслідується працівниками слідчого відділу Печерського РВ УМВС України в м. Києві.

Щодо моральної шкоди в розмірі 50 тис. гривень, експерт зазначає, що це скоріше виняток, ніж правило. До того, варто знати, що колектори ще можуть подати апеляцію до суду, тому радіти поки  передчасно. Зазвичай суди призначають компенсацію моральної шкоди по мінімуму  в розмірі 4-5 тис. грн.

Погоджується з Федором Олексюком і перший заступник директора European Agency for Debt Recovery Валентин Ільчук.

— Я цікавився цією ситуацією і знаю, що рішення буде оскаржено, — каже Валентин Ільчук. — Хоча, зазвичай, з банком ми працюємо по договору комісії чи доручення, в якому прописується, що замовник несе повну відповідальність за правильність боргу,  який передається нам. Інакше кажучи, ми отримуємо портфель боргів і він, як правило, доволі об’ємний. Тому перевірити кожну справу не можемо, і якщо до нас потрапляє якийсь, скажімо,  неіснуючий борг, то ми про це дізнаємося від самого боржника і припиняємо роботу з ним.

Гра за правилами

Федір Олексюк повідомив про те, що між їхньою організацією та асоціацією учасників колекторського бізнесу підписано меморандум. Тому в майбутньому можна очікувати на підписання мирових угод між позичальником та колекторською фірмою за посередництвом громадських правозахисників. Проте тут ініціатива повинна йти від людини. «Якщо вона виявить бажання залагодити все полюбовно, то ми можемо посприяти у вирішенні цього питання, не доводячи справи до суду», — додає Ф. Олексюк.

Експерт зазначає, що вітчизняні колектори працюють на грані законодавчого фолу. За його інформацією, колектори обмежені тільки кодексом честі, який вони самі прийняли.

— Наскільки я знаю,  їхня діяльність поза законом, бо не врегульована жодним законодавчим актом, — додає фахівець. — Єдине, що вони зараз хочуть, щоб в Україні цей бізнес набув цивілізованої форми, як це відбувається в усьому світі. Приміром, у тій самій  Америці такі компанії існують з 1975 року і  працюють і дотепер. Переконаний, що цю проблему потрібно врегулювати, оскільки в будь-якому суспільстві є недобросовісні позичальники  (їх приблизно 20—30% ) і з ними теж потрібно боротись. А те, що зараз відбувається — це дикунство, яке ніде і нічим не регламентовано і все пущено насамоплив.

А от Валентин Ільчук переконує, що колекторські компанії в своїй діяльності керуються цивільним кодексом. Щодо регуляції етичної сторони питання, то дійсно в асоціації учасників колекторського бізнесу є кодекс етики. Саме цей документ регламентує правила поведінки. Загалом у  кодексі прописано загальнолюдські норми поведінки. Приміром, колектор не має права дзвонити боржнику вночі чи  в будь-якій формі погрожувати йому тощо.