З-понад 2,7 мільйона людей з інвалідністю, офіційно зареєстрованих в Україні, майже 70 тисяч проживають на Закарпатті, з них 62 тисячі — дорослі. Для багатьох із них одна з найперших проблем — придбання або отримання через державну програму автомобіля, який відкривав би шлях до повноцінного життя. Як здолати перепони на шляху до зручнішого життя, обговорювали лідери громадських організацій в Ужгородському пресклубі.

Потребують прав, як і всі

Люди з інвалідністю стикаються з перешкодами, яких фізично здорові часто навіть не уявляють. Обмежені у фізичних можливостях, ці люди відзначаються сталевою силою волі, стійкістю й витривалістю. Відомо, скільки серед них олімпійських чемпіонів, талановитих митців, науковців, журналістів, а також активних громадських діячів, щасливих у родинах, які вони створюють і народжують здорових дітей. А скільки олімпійських медалей приносять вони у скарбничку національної збірної на Паралімпійських іграх! Цьогоріч на Олімпіаді вони вибороли загальнокомандне друге місце з 29 медалями.

Однак навіть люди такого гарту часом бувають безсилими перед тими умовами, в які заганяють їх бюрократичні перепони або чиєсь небажання сприяти у розв’язанні їхніх проблем.

Право на пересування за допомогою транспортних засобів — одне із цілком природних. Тож володіння власним авто відкриває можливості навчатися й працювати, отримувати медичну та реабілітаційну допомогу, їздити по країні й за кордон, відпочивати.

«На початок 2022 року на Закарпатті чекали своєї черги на отримання пільгових автомобілів відповідно до державної програми понад 1200 людей з обмеженими можливостями. Насправді число тих, хто потребує, в кілька разів більше, адже багато громадян не стають у чергу, знаючи про складні обставини отримання такого автомобіля від держави, — розповідав голова Закарпатського обласного товариства осіб з інвалідністю Денис Сухотін. — Протягом останніх десяти років автомобілі для цієї категорії осіб не надавали зовсім. Але й отримати автомашину у вигляді гуманітарної допомоги — велика проблема».

Вимоги щодо ввезення для інваліда автомобіля з-за кордону викладено у статті 6 Закону України «Про гуманітарну допомогу». Для такого автомобіля передбачено жорсткі вимоги: вік — не більш як вісім років, екологічна планка — не нижче Євро-5, об’єм двигуна — не більший за 1800 кубічних сантиметрів. Ще одна умова: цей автомобіль має подарувати іноземець, який є резидентом країни походження машини, для управління соціального захисту. Лише потім авто можна перереєструвати на інваліда.

Ці вимоги, підкреслювали учасники засідання у пресклубі, виконати надзвичайно складно, а іноземців-благодійників, які дарують майже нові автомобілі українцям з інвалідністю, вони не пам’ятають. За фактом люди їдуть за кордон, купують ці машини за власні кошти, оформлюють дарчі на управління соцзахисту і місяцями чекають визнання їх як гуманітарної допомоги. До цих проблем слід додати чималі фінансові витрати на переклад українською документів, яких вимагають органи соцзахисту, і нотаріальне їх затвердження. Усе це лягає на плечі інваліда або його близьких.

Водійське навчання тільки у Львові чи Києві

Перед тими, хто здатен пройти перший і другий щаблі у прагненні водити власну автомашину, постає наступний бар’єр — отримання водійських прав. Нині громадяни, які бажають їх отримати, повинні пройти дво-тримісячне навчання в одному зі спеціалізованих центрів Львова чи Києва. Бо на Закарпатті, розповів голова Закарпатського обласного осередку Української федерації спорту інвалідів Олександр Лизанець, жодна із 53 автошкіл не навчає водіння автомобілів людей з інвалідністю. Для багатьох ці фінансові витрати нездоланні і створюють непереборні перешкоди в мобільності.

У цьому контексті висловилася голова громадської організації «Волонтери Закарпаття»  Власта Рейпаші. Вона розповіла про досвід Євгена Ухача, який самотужки переобладнав своє авто на ручне керування і самостійно опановував навички водіння.

«Це ж не так складно — машину переобладнати в автошколі, щоб навчати людей водити автомобіль з ручним керуванням!» — зазначила волонтерка. Вона запропонувала, щоб в одному з військових підрозділів на Закарпатті відкрили автошколу, де могли б навчати колишніх бійців, які стали інвалідами внаслідок поранень на фронті.

«Я працюю в центрі нейрохірургії керівником мультидисциплінарної реабілітаційної команди і бачу дуже велике обмеження амбулаторного прийому саме через те, що пацієнт не може добратися до лікарні, — сказала лікар фізичної та реабілітаційної медицини Катерина Зінов’єва. — Для пацієнтів та їхніх родичів візит до лікарні на консультацію або для реабілітації часто стає непереборною перешкодою. Вони не можуть отримувати лікарську допомогу в повному обсязі, обмежуються їхні можливості щодо амбулаторного прийому».

Що скаже законодавець

У час російсько-української війни кількість людей з інвалідністю збільшується, поранення під час бойових дій призводять до ампутації кінцівок. Не позбавляти колишніх бійців, як і всіх інвалідів, можливості почуватися рівними з усіма у способах пересування — одна з тих гуманних місій, на яких завжди трималося і тримається суспільство.

Обнадійливу новину сповістив голова Закарпатського осередку громадської спілки «Доступне авто» Павло Білецький. За його словами, у Верховній Раді готують до розгляду законопроєкт, яким пропонують запровадити нульову ставку розмитнення під час ввезення автомобіля з-за кордону для учасників бойових дій та осіб, чиї машини пошкоджено внаслідок ворожих обстрілів. Додаткове внесення до законопроєкту категорії осіб з інвалідністю, які потребують за медичними показами автотранспорту, дало б змогу це питання вирішити у законодавчий спосіб швидко й ефективно.

На засіданні пресклубу було повідомлено, що ініціативна група зареєструвала петицію про звільнення від митних платежів людей з інвалідністю, які ввозять з-за кордону автомобілі для власних потреб, на розгляд Президента України.