ТАЛАНТ

Наш власкор Олександр Вертіль успішний і на літературній ниві

Зізнаюся чесно: коли одержую черговий номер "Урядового кур'єра", шукаю насамперед прізвище власного кореспондента в Сумській області Олександра Вертіля, якого знаю ще зі студентських літ, або понад 30 років. По-перше, товариш - завжди товариш. По-друге, цікаво читати матеріали водночас і газетяра, і письменника.

Його газетярський дебют відбувся ще в 1973 році, коли Олександр навчався у рідному селі Жовтневе Білопільського району на Сумщині (до речі, з цим населеним пунктом тісно пов'язане життя славнозвісного поета-лірика Олександра Олеся). А поетичний - у 1978-му, якраз на 20-річчя від дня народження - в газеті "Київський університет". У виші він відвідував літературну студію імені М. Рильського і подавав надії як самобутній лірик.

Багато хто з тодішніх студійців давно зійшли з творчої дистанції - чи вони, чи їх самих не витримали житейські реалії. А Олександр неухильно і впевнено долав журналістські і літературні висоти. На початку жовтня виповнилося рівно 30 літ його газетярського стажу, з яких останніх майже 3 роки він працює в шанованому й авторитетному виданні "Урядовий кур'єр". А як письменник не тільки зберіг вірність своєму поетичному покликанню, а й значно розширив обрії творчого слова: регулярно виступає як літературний критик, перекладач. Відомий Олександр в області і як голова Сумської письменницької організації.

Прізвище поета О. Вертіля добре знане в письменницьких і читацьких колах. Він дебютував на початку 90-х у минулому столітті двома поетичними збірками "Троянди на пероні" та "Ювілей літа". Невдовзі його прийняли до лав Національної спілки письменників України. Затим були "Слобожанська сіль", "Паморозь", за яку поет одержав всеукраїнську літературну премію імені Олександра Олеся.

Напередодні піввікового ювілею вийшла збірка "Без назви", що одержала високу оцінку і критики, і читачів. Позаторік, коли Олександру виповнилося 50, він склав своєрідний поетичний звіт у вигляді двотомника вибраних творів "На просторі часу". Ці дві книжки стали підсумком його багаторічної поетичної роботи і ствердили як одного з цікавих поетів у сучасному літературному процесі.

А місяць тому мого товариша вітали з присудженням нової літературної премії імені відомого поета-перекладача Василя Мисика, яку присуджує Національна спілка письменників України. Її Олександр одержав за переклади віршів Давида Бурлюка - основоположника російського футуризму. Коли у столичній письменницькій спілці презентували збірку "Світило Бурлюка зійшло", подвижницьку роботу О. Вертіля відомий український співак Анатолій Мокренко назвав творчим подвигом.

Високо оцінили переклади з російської поет Іван Драч, професори Дмитро Горбачов та Анатолій Мойсієнко, чимало інших відомих діячів культури і мистецтва України. І в цьому немає жодного перебільшення, адже зроблений переклад - перший в Україні. До того ж ті, хто більш-менш знайомий з творчістю футуристів, підтвердять, наскільки складно "зодягати в українські шати" вірші поетів, які за рівнем мовного експерименту і версифікаційної майстерності не мають рівних собі.

Із книжкою вже знайомляться читачі - шанувальники творчості Д. Бурлюка в Канаді, США, Японії, Росії (до речі, передмова до неї виконана українською, російською, англійською та японською мовами, а вірші розташовані за принципом білінгви, тобто мовою оригіналу і в перекладі).

Вірші Олександра знані не тільки в Україні. Протягом останнього двадцятиріччя частину його творчого доробку надруковано в Росії, Білорусі, Болгарії, Італії -перекладачі-колеги з цих країн залюбки беруться за поезії сумського автора.

Читаючи рядки Олександра - газетні, віршовані, як перекладача, - відразу ж відчуваю його стиль і його слово. Він давно виробив власний почерк, що надзвичайно важливо і як для журналіста, і як для письменника. Впевнений: це найвище досягнення, без якого немислима жодна творча особистість.
 

Василь ПАЗИНИЧ
для "Урядового кур'єра"