ДІЄВІСТЬ ПРЕСИ

«Урядовий кур'єр» з’ясовував, наскільки резонансними останнім часом були наші публікації

 

Деяким журналістам «Урядового кур’єра» довелося працювати в часи, коли публікація в газеті викликала такий резонанс, про який нині можна лише мріяти. І квартири людям давали, і матеріальну допомогу, і на роботі відновлювали, і дороги прокладали. Справді! Позитивні наслідки журналістської публікації підтримували і нас — «правильну професію обрали!», і людей — «є хоч якась інстанція, де можна домогтися справедливості».  Ось ми й вирішили напередодні свого професійного свята переглянути останні наші публікації, аби зрозуміти, чого сьогодні варте журналістське слово, чи здатні ми врешті-решт влучно «стріляти».

«Чим не вгодив директор?» — під таким заголовком 22 березня цього року власний кореспондент «УК» у Волинській області Валерій Мельник розповів про конфлікт, що розгорівся на Державному підприємстві «Волиньторф». Тут у повному складі на захист свого керівника піднявся трудовий колектив. Люди активно протестували проти того, що всупереч думці місцевої влади і працівників, з порушенням законодавства, за надуманими причинами був відсторонений від роботи Іван Киричик — успішний керівник цього бюджетоутворюючого підприємства.

Із затвердженням для підприємства нових площ родовищ торфу воно отримало тривалу перспективу для своєї діяльності. А середня заробітна плата сягнула 4 тисяч гривень. Підприємство міцно утвердилося на ринку: збут торфобрикетів, яких завод виробляє в середньому 100–120 тисяч тонн, постійно розширюється. В тому числі й за рахунок постачання в 16 інших областей України та експорту за кордон. Активні дії трудового колективу, обласної і місцевої влади, яка рішенням районної ради виступила проти звільнення керівника, й інформаційна підтримка відновили справедливість: Міненергетики та вугільної промисловості України поновило Івана Киричика на роботі.

«Приймаки на пташиних правах» — матеріал під таким заголовком Інни Косянчук опублікований в «УК» торік 20 вересня. У ньому йшлося про те, що будівля, в якій облаштовано класи київської гімназії №19, опинилася в приватних руках і її виставили на продаж. Тоді виявилося, що те приміщення до міської чи районної власності насправді не належить, а гімназія займала його… за усною домовленістю. Продаж його загрожував школярам поверненням до 2-змінного навчання.

На момент виходу матеріалу в газеті посадовці не знали, що з цим робити, і тільки розводили руками. Однак, вочевидь, занепокоєння громадськості змусило їх шукати шляхи виходу із ситуації. Як розповіли нам в адміністрації гімназії №19, до справи долучилася прокуратура, і згодом приміщення перейшло у власність Подільського району столиці. Нині школярів уже ніхто не «виселяє».

До того ж, є надія, що з часом збудують новий сучасний корпус гімназії. Це будівництво уже внесено в план соціально-економічного розвитку міста. Щоправда, на цей рік на будівництво коштів не виділено, та педагоги сподіваються, що наступного року міський бюджет буде до них щедрішим — і згодом діти зі старої розвалюхи підуть на уроки до нового сучасного корпусу.

«Ефект витиснутого лимона» — так називалася публікація «УК» власкора з Рівненщини Інни Омелянчук про розмову за «круглим столом», під час якої представники малого і середнього бізнесу висловлювалися щодо витребуваних самим життям змін у податковому законодавстві. Йшлося про те, що ті, хто працює за спрощеною системою оподаткування, не можуть піти у відпустку чи на лікарняний: або закривайся (що дуже непросто), або плати ставку єдиного податку плюс єдиний соціальний внесок. Нонсенс? Так.

У новоствореному Міністерстві доходів та зборів доволі оперативно прислухалися до голосу підприємців (зокрема Тетяни Парфенюк із Острога), що прозвучав на шпальтах «УК»: до Податкового кодексу вже внесені зміни, якими передбачено, що під час офіційної місячної відпустки підприємця чи лікарняного згадані податкові платежі не сплачуються.

Окрім того, як повідомив 4 червня під час онлайн-спілкування з журналістами в регіональних студіях міністр доходів і зборів Олександр Клименко, за низкою пропозицій щодо лібералізації фіскального законодавства, що надійшли з місць, уже підготовлені проекти змін до законів, які підтримав уряд. Тепер слово за Верховною Радою.

«Скільки коштує Вічний вогонь?» 15 травня цього року власкор у Сумській області Олександр Вертіль зачепив цікаву тему: чи доречно витрачати кошти на феєрверки і не підтримувати Вічного вогню. На своїй сторінці в соціальних мережах відгукнувся мер Сум Геннадій Мінаєв. Він запросив до обговорення цієї теми сумчан. Зараз триває дискусія про доцільність тривалих феєрверків на честь Дня Перемоги і Дня міста. Їх кошторис, за словами мера, становить достатню суму для того, аби Вічний вогонь горів цілорічно.

Зрештою, керівник міста запевнив, що разом з депутатами знімуть з порядку денного це питання. Або ж скоротять тривалість феєрверків, або ж попросять допомоги в газовиків, або ж у бюджеті передбачать відповідні кошти. Одне слово, публікація в «УК» одержала широкий резонанс.

«Загублені посеред цивілізації» — власкор у Чернігівській області Євдокія Тютюнник наприкінці 2011 року писала про те, що не ходить автобус у с. Домашлин Корюківського району. Ситуацію розрулили, автобус пустили, а журналістові з головного управління економіки за дорученням обл?держ?адмі?ніст?рації надіслали офіційну відповідь про вжиті заходи.

А ще Євдокія повідомила про недавню курйозну подію. Вона написала гумористичний допис «Урок читання за трибуною» про наради, які проходять у вигляді нудного читання доповідей з папірця, без жвавого обговорення проблем. «Очевидно, хтось комусь всипав, — розповідає журналістка, — і мене терміново запросили в ту саму організацію, яку я мала на увазі, пишучи матеріал. Запросили на зразково-показове виїзне засідання, де всі промовці шпарили як по писаному без цидулок. А на закінчення в мене поцікавилися, чи сподобалася така колегія. Я веселилася від душі».

У гірському Лопухові — відродження

ГЛИБИНКА. Лопухів — високогірне село, в якому живуть понад 3900 осіб та зареєстровано більш ніж 250 багатодітних сімей, відоме тим, що тут охороняють кількасот гектарів європейського кедра. Найгострішими проблемами останніми роками для села були бездоріжжя та аварійний стан школи. Їм присвячували дві ∂рунтовні публікації «УК».

— В попередні роки депутати-односельчани закидали листами всі інстанції: допоможіть повернути нам дороги! І ось крига скресла, — розповідає сільський голова Михайло Фіцай. — У 2013 році на комунальні автошляхи виділили 270 тисяч гривень із державного, 65 тисяч — з районного бюджетів. Впевнений, що нам допомогла урядова газета.

Революційні зрушення сталися і з сільською школою, в якій старі перекриття загрожували обвалитися. Торік виготовили проектно-кошторисну документацію, у цьому році на черзі — проведення експертизи і початок будівництва. На це держава виділяє 200 тисяч гривень. Але й це ще не все: у присілку Прочка розпочато реконструкцію початкової школи: добудують приміщення для дошкільної групи. На це витратять 850 тисяч гривень. Нинішньої осені в дитсадку відкриють ще одну, вже четверту групу для дошкільнят. До осені стане до ладу новий стадіон.

А що далі? Пріоритетність питань відома. Насамперед слід подбати про відкриття в селі власного пункту швидкої допомоги. Через віддаленість села від районної лікарні (близько 30 кілометрів) і складність гірських доріг сюди швидка добереться не менш ніж за годину. Надати екстрену допомогу хворому за 20 хвилин, як передбачено законодавством, без власної швидкої неможливо.

У Лопухові задоволені тим, що про віддалене гірське село через «Урядовий кур’єр» дізналися й українські, і закордонні туристи, кількість яких дедалі зростає.

Квартира для олімпійської чемпіонки

ЗДІЙСНИЛОСЯ! Тривала епопея з пошуками обіцяного житла для олімпійської чемпіонки лондонської Олімпіади фехтувальниці Яни Шемякіної нарешті завершилася.

Яна з золотою медаллю ще з Лондона до Львова поверталась, а вдома її чекав сюрприз: у гості до родини Шемякіних на вулицю Личаківську завітав міський голова Андрій Садовий і під спалахи теле- і фотокамер сповістив: «Місто їй квартиру подарує»! Тільки вийшло не все так просто: помешкання, запропоноване міською радою, було затісне, незавершене і розташоване у віддаленому районі. Квартира невеликої площі, з маленькими, темними кімнатами, недобудована, хоч будинок заселений кілька років тому, без підлоги, дверей і сантехніки. Яна тоді пожартувала, що їй легше було олімпійське «золото» здобути, аніж новосілля дочекатися. Про це й написав свого часу «Урядовий кур’єр».

Втім, не лише рівень помешкання і розташування будинку по сусідству із залізницею не влаштовували чемпіонку, а й віддаленість від тренувального залу, відсутність поблизу паркової зони чи стадіону, куди б можна було вирушати на пробіжки. Адже Яна ще не планує ставити крапку на своїй спортивній кар’єрі. Та й родина її з 6 членів сім’ї (п’ятеро дорослих та одна дитина) мешкає у двох тісних кімнатах комунальної квартири і має побутові вигоди спільно ще з однією сім’єю.

— Прагнули знайти хороше помешкання для нашої олімпійської чемпіонки Яни Шемякіної, — поділився керівник управління інформаційної політики Львівської міської ради Андрій Москаленко. — Тому й затяглися пошуки оптимального варіанта. Врахували побажання Яни щодо вибору району, метражу та стану помешкання. Чемпіонка вирішила оселитись у районі нового Львова.

— Трикімнатна квартира на вул. Угорській, 7, — розповіла фехтувальниця, — мені сподобалася: помешкання просторе, розташування будинку вдале, до центру недалеко. Проте з новосіллям доведеться зачекати — затягнувся процес оформлення документів. Та щойно отримаю їх, одразу займуся облаштуванням оселі.

Роль консультанта юна фехтувальниця доручила мамі, Ірині Миколаївні, яка завжди підкаже, як примирити дизайнерський політ фантазії з фінансовими можливостями, аби не розтягнути ремонт на роки. Шемякіни сподіваються, що новий рік вже точно великою дружною сім’єю зустрічатимуть у Яниній квартирі.

Сторінку підготували Лариса КОНАРЕВА, Інна КОСЯНЧУК, Василь БЕДЗІР, Оксана МЕЛЬНИК,«Урядовий кур’єр»