Останній тиждень виявився доволі насиченим з огляду на три раунди переговорів з росіянами у форматах США — РФ, Ради НАТО — Росія та постійної ради ОБСЄ. Сполучені Штати і Європа намагаються вгамувати Кремль, який зосередив понад стотисячний контингент на кордонах з Україною та замість деескалації лише посилив напруження, заявивши про початок бойових навчань.

Поки що заяви сторін за підсумками зустрічей не вказують на те, що Росія прагне тієї самої дипломатії, що й Захід. Однак чи означає це, що будь-які переговори з росіянами марні? Про це розповів в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу у Вашингтоні американський дипломат експосол США при НАТО, колишній спецпредставник США з питань України Курт Волкер.

Путіну потрібна лише формальна відмова його пропозиціям

— США і НАТО наполягають на продовженні дипломатії з Росією для досягнення деескалації. Однак РФ розгортає масштабні навчання з бойовими стрільбами й танками біля кордонів України. На вашу думку, наскільки успішною можна вважати таку дипломатію?

— Насамперед я вважаю це необхідним. Нам потрібно чітко донести росіянам, що те, чим вони займаються, неприйнятне, що ми готові до діалогу та дипломатії, що ніхто не загрожує Росії. Ні Україна, ні НАТО не становлять загрози для Росії. І ми хочемо, щоб вони поважали верховенство права, суверенітет інших держав у Європі. Погрози та нападки на інші країни неприйнятні. Тож важливо комунікувати про це дипломатичними каналами та бути відкритими до діалогу. Тому підтримую те, що робить адміністрація президента Байдена.

Однак попри це все відбувається так, як задумав Путін. Він посилює свою військову присутність, висуває вимоги Сполученим Штатам і НАТО, які — він знає — неприйнятні, й усвідомлює, що ми на це не погодимося.

Отже, єдиний резон, чому він так робить, — щоб отримати відмову Заходу. Він очікував перед тим, як поїхати до Женеви, Брюсселя, що їм скажуть «ні». І тоді Путін може використати цю відмову як привід, мовляв, оскільки інтереси Росії у галузі безпеки було проігноровано, в нас немає вибору, тож ми маємо брати все у свої руки. Тому, як на мене, саме такий сценарій досі вірогідний.

Думаю, що Путін цинічно використовує цей дипломатичний процес для підступного задуму. Ми на Заході змушуємо себе серйозно ставитися до дипломатії та виявляти щирі старання, але думаю, що наші очікування стосовно підсумків переговорів з росіянами мають бути дуже невисокими.

Українські та американські вояки постійно обмінюються бойовим досвідом . Фото з сайту army.mil

Слід діяти на випередження

— З огляду на ваш дипломатичний досвід, який розвиток подій слід очікувати після завершення трьох раундів переговорів з росіянами цього тижня?

— Передусім, на мою думку, Путін і Росія висловлять своє розчарування тим, що їхні інтереси безпеки було проігноровано. Вони наполягатимуть, що вимоги, які вони висунули, все-таки мають виконати.

Думаю, після цього вже наступного тижня можуть докласти зусиль для продовження дискусій. Поки що нічого не заплановано, але можу уявити, що у плани внесуть щось на кшталт останнього шансу. І тоді, я б сказав, до середини лютого можна очікувати, що Путін вдасться до певних дій.

— Які дії маєте на увазі?

— Росіяни хочуть мати змогу провести військову операцію на мерзлій землі й завершити її до того, як земля відтане. Тож у них є вікно, в якому вони можуть діяти, робити те, що збираються, а потім мати змогу вести переговори.

Маю такі очікування, і через це закликаю США й НАТО вжити заходів на випередження. Настав час для посилення підтримки України, проведення навчань, забезпечення обладнанням. Саме зараз час вводити санкції, доки Росія не відведе свої війська. Ми повинні зробити все це сьогодні, а не чекати, доки Росія вторгнеться, а потім робити це постфактум. Ми хочемо запобігти — ми повинні мати таке бажання — новому вторгненню, а не чекати, коли це станеться.

— Однак адміністрація США й надалі заявляє, що використає ці інструменти в разі нової агресії.

— Це принаймні хоч щось. Адміністрація США, схоже, розуміє, що вони мають бути більш оперативними, швидшими, ніж у 2014 та 2015 роках. Тоді все було дуже повільно. Вони мають бути набагато жорсткішими, ніж у 2014-му чи 2015 роках.

Тож, схоже, вони підготували ґрунт для швидкого застосування дуже жорстких санкцій. Вони також заявили, що посилять військову присутність у країнах НАТО у Східній Європі та збільшать допомогу Україні в галузі безпеки. Отже, вони заявили всі ці речі, й я думаю, сприймають це як зобов’язання. Єдине, я б закликав їх зробити це просто зараз, не чекати.

Закони з новими санкціями можуть ухвалити швидко

— Крім адміністрації, значну роль у зовнішній політиці США відіграє Конгрес. Цього тижня там з’явилися два законопроєкти з новими санкціями проти Росії та збільшенням оборонної підтримки України. Як швидко Конгрес може ухвалити ці закони? І чи відповідає зміст цих документів дипломатії, яку нині проваджує адміністрація?

— Майже відповідає. Законопроєкти містять лише кілька речей, яких Білий дім не підтримує, зокрема щодо автоматичного запровадження (повною мірою. — Ред.) певних санкцій. Адміністрація хоче свободи дій. Але якщо вона, а також керівництво демократичної партії — з огляду на те, що обидві палати Конгресу контролюють демократи, — розроблять певні зміни до законопроєктів, які збережуть викладені наміри, посилення допомоги Україні та чітку заяву про підтримку суверенітету й територіальної цілісності України, припускаю, їх можуть ухвалити достатньо швидко. На мою думку,  є підтримка республіканців, а демократи просто не хочуть перетинати інтереси адміністрації. Однак якщо вони зможуть зійтися в певних моментах з адміністрацією, думаю, все може відбутися швидко.

— Чи може адміністрація вводити санкції та посилювати союзників у Європі без схвалення в Конгресі або ж їй потрібно узгоджувати певні рішення із законодавцями?

— Дуже цікаве питання. Адміністрація фактично має всі необхідні повноваження, щоб ввести додаткові санкції, якщо виникне бажання. Їм не потрібно чекати законів.

Однак такі законодавчі ініціативи мають на меті підштовхнути адміністрацію, сказати їй, що вона повинна це зробити. І нині з огляду на недавнє нарощування сил і погроз із російського боку в уряді сигналізували, мовляв, гаразд, ми готові ввести більше санкцій. Але в Білому домі намагаються не допустити, щоб законопроєкти були занадто конкретними та вказували, що саме їм треба робити.

Однак думаю, вони могли б зробити більше й самі, проте намагаються домовитися з Конгресом, щоб законодавство не було надто директивним.

Путін думає, що настав час відновити Російську імперію

— У переговорах з росіянами США і НАТО не пов’язували українське питання із ситуацією в Казахстані. Однак ці події забирають у Кремля багато уваги та сил. Наскільки казахстанський сценарій, на вашу думку, ускладнює гру Путіну на нинішньому етапі?

— Вважаю, що це загострення в Казахстані було несподіванкою для Путіна. Думаю, це просто впало йому в руки, і він зумів скористатися ним достатньо швидко. Цю можливість Путін, напевно, й не очікував минулого тижня, але він був готовий до неї. Адже крім того, що він перебрав під свій контроль силові структури та ЗМІ в Білорусі, тепер ще контролює силовиків та медіа в Казахстані. І отримав це відносно легко та дешево. Усе, що йому потрібно зробити, — стабілізувати ситуацію в Казахстані, після чого він зможе знову звернути увагу на Україну.

Я дійшов висновку і написав про це недавно, що президент Путін вирішив, що саме нинішнього року він хоче відновити Російську імперію. Адже цього року виповнюється 100-річчя із заснування Радянського Союзу на території колишньої Російської імперії. Отже, із приєднанням до Росії цих територій — Білорусі, частини України разом із Кримом, який він незаконно анексував, Донбасом, а також Північним Казахстаном, частиною Грузії, частиною Молдови, — думаю, він бачить себе самодержавним відбудовником Російської імперії. Гадаю, саме це він і прагне донести всім, і це одна із причин, чому мене це так турбує. Отже, нас має хвилювати те, що станеться у найближчі кілька тижнів.

Ярослав ДОВГОПОЛ,
Укрінформ
Вашингтон

Фот

Фото з сайту replyua.net