Понад рік тому в нашому лексиконі з’явилося нове словосполучення —«вимушені переселенці». І за цей час воно не зникло, а навпаки, вкоренилося. А кількість людей зі східного регіону лише в столиці становить 1 мільйон 200 тисяч. Фахівці вважають, що в такій ситуації країну чекають зміни. Шукаючи пристановища у багатших селах, донеччани й луганчани неодмінно вносять у суспільне життя щось нове.

Соціальний психолог Олег Покальчук розповів, що з драматичної тема переселенців стає побутовою, хоча від такої зміни не менш прикрою. Людські страхи, пов’язані з переселенням, дещо притупилися. Побутова адаптація відбувається швидко.

Він зауважив, що за цей час відстежив три категорії переміщених людей. Одна з них — високоінтелектуальні люди. Вони одними з перших оцінили ситуацію і покинули нажиті місця. Вони швидше дали оцінку майбутньому проживанню на окупованих територіях, швидко освоїлися і створили навіть конкуренцію в бізнесі, в роботі місцевим жителям. Друга категорія — середній прошарок. Це досить освічені людей, які в останні хвилини втікали від війни. На новому місці вони вже змушені були перенавчатися, адаптовуватися навіть у поведінці до наявних трендів. І третя категорія — ті, хто довго не міг змиритися з тим, що вже сталося, і до останнього боровся за те, щоб жити там, де народилися.

Швидкість адаптації у цих груп різна, а кінцева фаза одна: сприйняття умов, правил, традицій тієї місцевості, де доводиться нині жити. Світовий досвід показав, що для переселенців залишається чи не до кінця життя чільною думка про тимчасове перебування на новому місці і про неодмінне повернення, нехай колись, назад. Тікали від війни ліванці, кубинці, французи, однак поверталися одиниці. Та й нашого цвіту є по всьому світу.

Зміни, за словами Олега Покальчука, очікують нас і в суспільно-політичному житті. На думку соціального психолога, на деякі аспекти нашого життя таке численне переміщення людей матиме конструктивний вплив.

Ментально громадяни зі сходу досить прагматичні й рішучі. Яскравим прикладом цього стало вливання жителів сходу в лави Збройних сил України і добровольчі батальйони. Мотивація цих бійців вже була визначена. Вони чітко знали, проти кого воюють і за що.

У цивільному секторі працевлаштовані чоловіки і жінки демонструють певну східну українську консервативність і впертість, яка дає їм можливість досягати поставленої мети. Зрештою, шахтарі, які рубають вугілля, нічим не відрізняються від копачів бурштину.

— Вимушені переселенці своєю динамікою вже вплинули на суспільство, — наголосив Олег Покальчук. — Вони, як люди прямої дії, надають приземленості й раціональності часом відірваним від реальності ідеям. Патріотизм східняків полягає в дії.

Якщо порівнювати суспільство з живим організмом, то йому навіть корисні такі стреси. Змінюються погляди і сприйняття. Далі відбувається одужання, як після лихоманки.