УСПІХ

За три роки обсяги виробництва овочів на Миколаївщині зросли майже втричі,
а  урожайність цих культур — удвічі 

Займатися вирощуванням овочів на півдні — справа ризикована. Насамперед через нестабільні погодні умови. Цьогоріч, приміром, щоденні зливи підтопили значні площі посівів, що призвело до їх часткової загибелі. Додають труднощів  і висока мінералізація поливної води Інгулецької зрошувальної системи та висока вартість поливу. Бракує овочесховищ і холодильників, а головне — грошей на їх купівлю. Водночас знаходяться сміливці, які розуміють перспективність цього напрямку.  

Капуста  ринок любить

Недавній ажіотаж з приводу високих цін на овочі вважають в головному управлінні агропромислового розвитку області безпідставним. Підвищення цін — нормальний процес ринкової економіки, переконані там. Ніхто ж не висловлює невдоволення, що втричі зросла вартість чобіт. Чому ж виробник овочів має тримати  ціну собі на збиток? Якщо стара картопля дорожча за молоду — це означає, що на неї є свій покупець. Як-то кажуть, не буде попиту — не буде й ціни.

Хоча, зазначають в управлінні, таки трапляються цінові парадокси. Приміром, на кавуни. До зими виробники тримають ціну  — 0,8 грн / кг, тоді як восени попит на них не такий великий, як улітку. Логічно було б у цей період знизити вартість удвічі. А виробники, переживаючи, що наступного року не піднімуть ціни, готові навіть довести вирощену ягоду до знищення на смітнику. 

Цього року  для забезпечення потреби населення в овочах та продажу їх за межі області сільгоспвиробники посіяли 18,3 тис. га овочевих культур. Томатів — 4,7 тис., капусти — 1,5 тис., огірків — 1,6 тис., буряку — 1,4 тис., моркви — 1,3 тис. У майбутньому площі посівів будуть збільшені, прогнозують в управлінні, завдяки програмі розвитку овочівництва, яку планують прийняти до кінця року. У ній передбачено будівництво нових овоче- і картоплесховищ, тепличних комплексів, збільшення посівів і врожайності, поглибленої переробки вирощеного.

Наразі ж, поки овочесховищ мало, а овочі вирощують переважно у господарствах населення,  було б доцільно відновити їх закупівлю чи обмін на промислові товари споживспілкою. Питання збуту продукції — одне з найгостріших, наголошує заступник начальника головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Григорій Похилько, уточнивши: правильніше, «зобов’язаловка» зі збуту. «Нам кажуть: треба забезпечити овочами Київ і Севастополь, — ділиться враженнями Григорій Федорович, — але це питання має вирішувати місто. Ми зателефонували до Севастополя, питаємо: зможете зустріти машини, надати місце під безкоштовні стоянки, забезпечити торговельними місцями? Кажуть: ні. Навіщо ж тоді заганяти силою виробників і змушувати їх продавати товар за невигідними цінами? Це не ринкові відносини. Виробник самостійно вирішує, що і як йому продавати. Так,  на підприємстві «Владам» кожен качан капусти доводять до товарного вигляду, знімаючи 2-3 верхні листочки, і продають її у супермаркетах. А когось задовольняє ціна на капусту, може, і не таку доглянуту, але за яку заплатять на трасі. Тож виробник сам завжди знайде свій зиск. Без ручного управління».

Тепличні помідори «Зеленого Гаю» в зріст людини. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Томатна  лихоманка

Серед підприємств з вирощування і переробки овочів у області, зокрема, виділяється сучасний холдинг «Agrofusion». У планах підприємства —  розширення площ під томатами у Херсонській і Миколаївській областях,  будівництво там ще кількох сучасних комплексів з їх переробки, поділився задумом його керівник Сергій Сипко.

Виробляти томатну пасту вирішили не випадково. Адже попит на неї в Україні становить 100-110 тис. тонн за рік, а внутрішнє виробництво забезпечує лише 50% від потреби, решта — імпорт, переважно низькоякісний, розповідає він. З 2008 року ми побудували два переробних заводи, які нині входять до вісімки найбільших у Європі. Їх потужність — 5 тис. тонн томатів на добу, або 180 тис. тонн за сезон. Розпочавши з «нуля», створили 1,5 тисячі робочих місць з фондом зарплати у 34 млн грн: працівник у середньому отримує понад 3 тис. грн зарплати. Комплекси з переробки томатів мають велике значення для розвитку економіки, оскільки  дають шанс сировинним регіонам півдня перерости в області із глибинною переробкою, стабільною економікою та робочими місцями, переконаний С. Сипко. Нарешті, зменшити залежність України від імпорту томатної пасти.

Утім, є й труднощі, побороти які овочівники сподіваються за допомогою держави. «Тисяча гектарів овочів дають у 17 разів більше відрахувань до Пенсійного та інших фондів, порівняно з тисячею зернових, - пояснює її суть Сергій Сипко. - Не зрівняти й податкове навантаження на один гектар зернових і томатних  — 74 і  1200 гривень (!). Відтак, не завадило б у податковому законодавстві врахувати особливості сезонної роботи переробних підприємств і створити державну програму розвитку овочівництва. Якщо держава прислухається до побажань переробників, можна буде повністю ліквідувати залежність від подібної іноземної продукції. А Україна до 2020 року ввійшла б до числа світових лідерів з виробництва томатів».

Наша відповідь закордону

Оптимістичні прогнози колеги підтримує й керівник сільгосппідприємства «Зелений Гай» Вознесенського району Олександр Лівик. Підприємство створено ще у 1929 році як виноградарське та садівниче. А першу лозу висадили німці-колоністи наприкінці XIX сторіччя. Сьогодні тут на 500 га вирощують виноград і ще на 500 — фрукти. Мають найбільший в Україні промисловий сад вишні — 170 га, також у садах зріють черешні, сливи, персики, яблука. Є власний винзавод.

Але з недавніх пір ВАТ «Зелений Гай» почав вирощувати  тепличні овочі, зокрема томати. Молодий керівник упевнений: за овочівництвом великі перспективи. Відтак, овочі як додатковий заробіток для окремих господарств — прекрасний вибір. «Упевнений , що Україна за 3-4 роки зможе не лише забезпечити себе овочами та фруктами, а й експортувати надлишок. Тому нині слід замислитись про ринки збуту своєї продукції, — ділиться думками Олександр Петрович. — Сьогодні перспективний ринок — Росія, де так само, як і в Україні до 80% овочів — імпорт. Не слід виключати і Європу. «Те, що нам начебто закрита дорога на Захід, — стереотип, — упевнений О. Лівик. — Європа свій потенціал майже вичерпала, але там дуже цінується чиста, якісна і недорога продукція. Є багато прикладів «освоєння» Заходу нашими овочівниками. Так, найбільший в Україні Уманський тепличний комбінат до 20% своєї продукції постачає до країн Європи».

Безумовні переваги української продукції — висока якість і невисока собівартість за розумного підходу. У «Зеленому Гаї» зрозуміли, що саме зниження собівартості овочів має стати пріоритетом і основною умовою конкурентоздатності. Якщо у всіх господарствах  у собівартості тепличних томатів 65% — це оплата світла і тепла, то вознесенці знизили її вп’ятеро (!). Вони встановили сонячні батареї та вітряки, побудували біогазову установку, виготовляють паливні брикети із залишків деревини. З’явилася майже утопічна ідея — виробництво власного синтетичного дизпалива. Завдяки впровадженню цих новітніх технологій отримали високорентабельну продукцію за ціною, значно нижчою, ніж аналогічна закордонна.

Усі спеціалісти з вирощування овочів і фруктів відзначають цьогорічну серйозну держпідтримку у вигляді компенсації до 50% вартості збудованих теплиць. Свою заявку на введення в дію теплиці  подав і «Agrofusion». Позитивним моментом є і часткове відшкодування будівництва холодильників для зберігання овочів і фруктів. Такі заявки подали два підприємства — «Зоря Інгулу» з Баштанки та ФГ «Старий світ» з Доманівки. Наступного року під пільги ймовірно потраплять і овочесховища, що додає оптимізму  овочівникам і споживачам. Перші зможуть наростити виробництво і розвивати бізнес, а другі — будуть з якісною і недорогою продукцією.

ТЕНДЕНЦІЯ

Цінопад пригальмувався

Як свідчить плодоовочевий індекс «Агроогляд: овочі та фрукти», минулого тижня вартість плодоовочевої корзини українського споживача вперше за 13 тижнів не знизилася. Більше того, вартість кошика зросла на 2,3% за минулий тиждень, після падіння тижнем раніше на 15,7%.

Цікаво зазначити, що за аналізований період жоден з продуктів, що входять в основний набір, істотно не знизився в ціні. Дещо подорожчали огірки, помідори і цибуля, ціни ж на інші овочі лишились стабільними.

«Незважаючи, що в серпні, як правило, прискорюються темпи зниження цін на овочі та баштанні, минулого тижня цього не сталося через погіршення погодних умов, які негативно відбилися на пропозиції томатів і кавуна, — каже Тетяна Гетьман, керівник проекту Плодоовочевий індекс «Агроогляд: овочі та фрукти». — Цінопад пригальмувався і через початок сезону переробки томатів, перцю і баклажанів переробними підприємствами та домашнього консервування, а також міжсезоння у збиранні врожаю цибулі». 

За оцінками аналітиків плодоовочевого індексу «Агроогляд: овочі та фрукти», на сьогодні основний набір плодоовочевої продукції обходиться українцям в середньому всього на 2% дешевше, ніж на цю ж дату минулого року. Проте цінові тенденції на ринку овочів в цьому сезоні кардинально відрізнятимуться від тенденцій сезону 2010/11 років у бік зниження.