Зоя БОРИСЕНКО,
доктор економічних наук, професор, перший заступник голови                                                  
Антимонопольного комітету Україн з 1993 по 2001 рік

УРЯДУ НА ЗАМІТКУ. Серед нагальних проблем економіки одна з першочергових — захист конкуренції. Без створення цивілізованого конкурентного середовища економіка не може бути ефективною. Основну роль тут має відігравати Антимонопольний комітет (АМК).

На відміну від багатьох інших країн, наш АМК має колосальні повноваження і надзвичайні можливості впливу на економіку і вирішення соціальних питань, але далеко не завжди використовує їх для блага України. Такі повноваження має хіба що Європейська комісія. Сьогодні вкотре на нього покладають величезні надії. І буде дуже прикро, якщо вони в черговий раз не виправдаються. З погляду науковця, практика й викладача питань конкурентної політики із солідним стажем роботи у всіх цих напрямках вважаю своїм громадянським обов’язком висловити певні міркування щодо напрямів поліпшення цієї сфери державного управління.

1. Монополізація ринків у нас зазвичай здійснюється з мовчазної згоди, а то й за погодженням АМК, який, надаючи дозвіл на концентрацію, далеко не завжди ретельно досліджує відносини контролю між підприємствами, що є учасниками концентрації. В результаті у нас монополізовані цілі галузі економіки. Наближеним до влади особам за останні роки віддали не просто окремі найкращі підприємства, а цілі галузі.

Ситуацію можна змінити дуже простими, законодавчо визначеними  методами. Були б тільки воля й бажання. Нормативними актами АМК передбачено можливість перегляду рішення про концентрацію протягом п’яти років, якщо його приймали на підставі недостовірної інформації. Тому слід створити слідчі комісії, які б перевірили законність надання дозволів на концентрацію, і скасувати ті з них, що сприяли монополізації.

2. Зловживання монопольним становищем є надзвичайно болісним питанням, оскільки в країні неляканих монополістів від хижацьких дій монопольних структур страждають і підприємці, і широкі верстви населення. Взяти до прикладу житлово-комунальне господарство. Всі з жахом очікують зростання цін на газ. Насправді це дрібниці порівняно з тим, що витворяють наші ЖЕКи, нараховуючи плату за обслуговування будинків та прибудинкових територій. Буквально зі стелі з’являються величезні суми платежів. Ось тут і має розібратися Антимонопольний комітет. А скільки зловживань монопольним становищем відчуває на собі населення з боку таких структур, як «Воля-кабель», обл?енерго, транспорт тощо…

АМК має припиняти такі порушення з боку будь-яких підприємців, які працюють на території України, незалежно від країни походження. Зокрема, зухвала поведінка «Газпрому» цілком може кваліфікуватися як зловживання монопольним становищем. Тому АМК має негайно порушити справу і ретельно розслідувати такі дії, як це вже кілька років робить Єврокомісія на території Європи. Конкурентне відомство звинувачує «Газпром» у перешкоджанні вільному перетоку газу через деякі європейські країни і диверсифікації джерел постачання, а також у встановленні несправедливих цін на свою продукцію. Єврокомісія вважає, що будь-яка компанія, яка діє на спільному ринку, незалежно від того, де вона юридично базується, повинна грати за встановленими правилами. Очевидно, ці процедури значною мірою стримують можливі хижацькі дії газового монополіста. Він уже повідомив ЄК про можливість врегулювання складної ситуації. Якщо ж порушення не буде припинено, підприємству загрожує штраф до 10% річної виручки.

Наш АМК, маючи такі самі повноваження, що і ЄК, теж повинен порушити ці питання, бо нахабність «Газпрому» нині переходить усі розумні межі. Тільки за тиждень ціни підвищували двічі і збільшили майже в два рази. Може бути, що монополіст на цьому не зупиниться і далі тиснутиме на Україну, загрожуючи взагалі перекрити їй газ. Тому маємо використовувати всі законодавчі можливості, щоб стримувати агресора цивілізованим шляхом.

3. Картельні змови підприємців  є надзвичайно поширеним порушенням, але АМК досить рідко успішно їх розслідує. Особливо це стосується загальнодержавного рівня. Розслідують зазвичай порушення на рівні окремих регіонів, а потужних учасників змов на загальнодержавному рівні карають дуже рідко.

Тут потрібно внести зміни до конкурентного законодавства і Кримінального кодексу. Раніше була кримінальна відповідальність за картельні змови, але за часів О.Костусєва її скасували. Не спрацьовує і механізм добровільного повідомлення учасників картелю, який в інших країнах є важливим інструментом під час проведення розслідувань цих  дуже складних порушень і вирішальним доказом при розгляді відповідних судових справ.

4. Антиконкурентні дії органів влади є найбільш вразливим для підприємництва видом порушень. Чиновники усіляко перешкоджають конкуренції. Вони втручаються в діяльність суб’єктів господарювання, встановлюють бар’єри входження на найпривабливіші ринки, створюють сприятливі режими для окремих підприємців тощо. Ці дії до того ж зазвичай супроводжуються й жахливою корупцією. Найчастіше підприємці стикаються з вимогою хабара під час вирішення питань оренди, виділення земельних ділянок, при отриманні дозволів і ліцензій на право займатися певними видами господарської діяльності, кредитуванні, виділенні торгових місць на ринках тощо. Однак у нас за такі дії конкурентне законодавство навіть не передбачає ніякої реальної відповідальності. Тому чиновники, які насправді мають створювати всі умови для конкуренції й усіляко її захищати, на кожному кроці порушують ці вимоги.

В припиненні таких порушень має брати участь не тільки АМК, а й інші органи влади та судові органи. Відповідні зміни негайно слід внести в законодавство.

5. Недобросовісна конкуренція існує, коли неправомірно використовують чужі інтелектуальні продукти, здійснюють наклеп на конкурента, а споживачеві надають неправдиву інформацію тощо. Це дуже поширені види порушень у ринковій економіці, але їх недостатньо розслідують комітет та інші державні органи, що викликає незадоволення наших партнерів у всьому світі.

Удосконалення потребує не тільки законодавство, а й практика прийняття рішень щодо припинення таких порушень, в тому числі судових. Зокрема доцільною є передача частини повноважень саморегулівним організаціям. Наприклад у Німеччині понад 80% справ про недобросовісну конкуренцію вирішують всередині таких галузевих організацій, які найкращим чином можуть розібратися зі своїми учасниками.

Потрібно не тільки поліпшувати процедури розслідувань, а й поширювати інформацію про прийняті рішення. Гласність тут відіграє неабияку роль, бо імідж фірми у всьому світі цінується вище, ніж її матеріальні ресурси.

6. Державна допомога окремим підприємцям має бути прозорою і обгрунтованою, оскільки вона, порушуючи рівні умови діяльності, може вкрай негативно впливати на конкуренцію. Через це в багатьох країнах світу питанням участі держави у функціонуванні ринку надають неабияку увагу. Зокрема процедура ретельного контролю за наданням державної допомоги досить давно й успішно працює в країнах ЄС. Встановлених правил щодо надання субсидій мають дотримуватися члени СОТ. Навіть у Росії законодавчо визначено цей напрямок контролю з боку Федеральної антимонопольної служби (ФАС).

В Україні відповідний закон роками не приймається. Всі намагання встановити контроль за державною підтримкою окремих фірм поки що не завершилися успіхом, хоча запровадження цієї процедури є однією з вимог, яка давно і наполегливо висувається як умова наближення нашої країни до ЄС. При всій важливості встановлення законодавчо визначеної процедури ретельного контролю за преференціями для окремих суб’єктів ринку, у нас тривалий час відбувається імітація бажання це здійснити.

7. Система покарання за порушення потребує серйозного вдосконалення. Мало того, що у нас процедуру розслідування та накладення санкцій здійснюють одні й ті самі чиновники, ще й немає чіткої методології їх обрахунку. Зокрема немає чітких критеріїв накладення штрафу залежно від різних обставин порушень, на відміну від ЄС. Іноді складається враження, що суми штрафів визначаються просто зі стелі, бо покарання за однакові порушення відрізняються в десятки разів. Тут не просто слід наводити порядок, але й переглянути деякі одіозні рішення, прийняті раніше.

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ

Кадри вирішують не все

Всі перераховані проблеми надзвичайно складні. Для їх розв’язання потрібні не тільки високі професійні навички, а й соціальна правосвідомість і наполегливість у виконанні поставлених завдань. Зі зміною влади в ці дні, зокрема, вирішується питання термінового оновлення складу АМК. Хочеться застерегти тих, хто прийматиме кадрові рішення, від призначення в цей непростий орган людей випадкових. Тут не може бути кон’юнктурних міркувань, поділу посад між певними політичними силами за квотним принципом. Новопризначені чиновники мають бути перш за все професіоналами. А тому слід призначати тих, хто тривалий термін пропрацював у системі органів АМК і знає справу не тільки з підручників. Водночас це мають бути фахівці, не заплямовані незаконно прийнятими рішеннями на догоду колишньому керівництву країни. Тобто обирати потрібно серед молодого покоління, яке, однак, достатньо обізнане в тих питаннях, якими доведеться займатися.

Проте хоч би яким досконалим було нове керівництво АМК, загроза свідомих чи несвідомих помилок завжди залишається. Тому як ніколи актуальним є залучення широких кіл громадськості для контролю результатів діяльності чиновників. Понад 15 років поспіль я наполегливо рекомендую керівникам держави найвищого рівня створити Національну раду з питань розвитку конкуренції як консультативно-дорадчий орган громадського контролю за станом конкуренції на товарних ринках та рівнем роботи державних органів щодо її захисту. Такого роду структури нині працюють у багатьох розвинених країнах. До її складу мають входити громадські активісти, представники всеукраїнських об’єднань споживачів, суб’єктів господарювання, саморегулівних організацій підприємців, громадських та профспілкових організацій, провідні вчені, журналісти, судді й інші відомі державні та громадські діячі, а також представники органів влади.

Відповідні стартові умови для роботи секретаріату ради має створити Кабінет Міністрів України. А в подальшому її утримання за рахунок добровільних відрахувань  мають взяти на себе організації, які її  сформують.

Це забезпечить незалежність у прийнятті рішень ради від будь-яких державних чи політичних органів.

Основним завданням Національної ради має бути незалежна оцінка конкурентної політики держави, висловлення ставлення громадськості до проблемних питань конкуренції та подання пропозицій Президентові, Верховній Раді й Кабінету Міністрів України щодо можливих шляхів  усунення цих проблем.

Окрім того, такі незалежні громадські ради потрібно якнайшвидше створити у всіх основних напрямках суспільного розвитку. Вони мають функціонувати не тільки в окремих галузях, а й у кожному регіоні.