Україна хоче миру. Усі хочуть, аби українські громадяни, які нині проживають на територіях, підконтрольних російським терористам, отримували пенсії і зарплати, мали роботу, могли одержувати медичну і соціальну допомогу, щоб вони не були заручниками російського режиму. Але уряд України не може тепер їм виплачувати пенсії і зарплати, бо на першому ж блокпості українське постачання розграбовують чи не пропускають, заявив Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Що швидше з територій Донецької і Луганської областей заберуться російські війська, то швидше там у людей почнеться нормальне життя.
Донеччина. Стихійні акції протесту відбулися у кількох містах
Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»
Того ранку в одному з районів Горлівки до місця, де компактно стали на постій бойовики так званої ДНР, підійшли близько трьох десятків жінок різного віку. Вони навідалися, щоб висловити своє ставлення до «захисників» — наполягали, щоб вони залишили територію міста, де тепер щодня гинуть мирні його жителі. «Моя сестра, яка брала участь у цьому поході, каже, що спершу у всіх серце було в п’ятах, бо раптом стріляти почнуть? — розповідає «УК» місцева жителька. — Обійшлося, але один із бойовиків визвірився: раніше потрібно було думати! Ще до референдуму, до Слов’янська. А тепер, мовляв, приймайте нас такими, якими ми є!»
Що ж, донбасівці вже й самі зрозуміли — вони таки припустилися помилки, повіривши обіцянкам «нової влади». Люди дедалі частіше відверто картають себе: як стали у травні в довжелезні черги, так і досі у них стовбичать. Тоді — аби висловити підтримку так званій Донецькій республіці, тепер — щоб бодай почути, коли ж нарешті почнуть видавати пенсії чи інші соціальні виплати. Приміром, у Горлівці тамтешні жителі похилого віку днями довго тупцювали у черзі за … талонами, за якими буцімто колись видаватимуть справжні гроші. Умови такої «щедрості» місцевої влади невідомі нікому, але доведені до відчаю пенсіонери (востаннє пенсію тут отримували майже півроку тому) влаштували неабияку штовханину і навіть бійки. Утім, ніхто грошей так і не отримав: вкотре обдурені й дуже обурені люди емоційно реагували на дії керівних «республіканців».
А ось у Єнакієвому жінки влаштували добрячий прочухан в. о. міського голови, який опинився посеред розлюченого натовпу, де вже не добирали висловів. Майже «меру» справді не було чого сказати: він тільки мимрив, що «сам» Захарченко (самопроголошений прем’єр «ДНР») обіцяв видати гроші ще минулої п’ятниці, але кошти поки що надійшли тільки для жителів Кіровського району Донецька. Жінки вже були готові рушати на Донецьк, аби на місці «розібратися» з владою. Їх ледве заспокоїли. А між обуреними людьми порівну розділили харчі зі 100 гуманітарних наборів, і вони, повіривши черговим обіцянкам, розійшлися.
Цього ж дня у Торезі схожа акція протесту вихлюпнулася на одну з міських вулиць — жінки у комендатурі вимагали довгоочікуваних виплат на дітей, навіть перекрили рух транспорту. Затор ліквідували тільки після тривалих перемовин. Своє небажання миритися із абсолютною неспроможністю нової влади забезпечити мінімальні виплати (а звідки їм взятися?) також вже висловили у Сніжному та Макіївці. Так, люди, які живуть на території, підконтрольній бойовикам, не шкодують звинувачень стосовно виплат пенсій на адресу українського уряду, але більшість із них вважає, що відповідальність за соціальні виплати все-таки має нести і так звана ДНР. «Бачили очі, що вибирали, — каже донецький пенсіонер. — Звісно, по-людськи шкода всіх, хто опинився у цій ситуації. Але коли чую від знайомих ровесників подібні ремствування, делікатно нагадую, що вони ж самі відстоювали черги на референдумі і запевняли, що тепер заживуть на славу і більше навіть копійки не візьмуть від ненависної їм української влади…»
Луганщина. До школи заради їжі
Павло ПОСТНІКОВ
для «Урядового кур’єра»
На територіях, що непідконтрольні уряду України, людям їсти нічого. У Первомайську запроваджують хлібні картки — по 200 грамів у день на людину. У Стаханові зайди-козаки так і не змогли налагодити нормальне життя і теж змушені перевести городян на «блокадні норми». У результаті діти, які все ще відвідують школи, почали непритомніти від голоду. Відвідування школи нині — єдиний шанс поїсти в їдальні навчального закладу, куди бойовики передають хоч якісь крихти з гуманітарних вантажів.
У Ровеньках черги за кашею: жителі з каструлями і банками зустрічають польову кухню, яку вимушені для них облаштувати «козаки». Вона залишається чи не єдиним порятунком для багатьох літніх людей. Черги великі, очікування тривале, терпіння вистачає не всім. Очевидці повідомляють, що деякі громадяни дуже настирні. Їх відганяють навіть «козаки», які вартують поряд із чергою голодних городян.
У Червонопартизанську, виявляється, за останній час від голоду померло 64 людини. Це з’ясувалося на стихійних зборах, що переросли у справжній бунт проти бойовиків. Жінки міста організували такий собі народний сход, де обговорювали ситуацію в місті. Матерям, котрим нічим годувати дітей, рота не заткнеш. «До мікрофона підійшла жінка, сказала, що звуть її Ірина Бондаренко, працює машиністом підйому на шахті «Червонопартизанській». Попросила запам’ятати її ім’я у разі, якщо з нею щось трапиться, і стала запитувати», — згадує один з очевидців. За його словами, жінка нагадала про обіцяні бойовиками безкоштовні їдальні для малозабезпечених жителів міста, уточнювала, коли шахтарі Свердловська та Червонопартизанська отримають зарплату, і ще багато інших запитань про ситуацію в місті. «Комендантові» було нічого відповісти, тож він викликав автоматників, які намагалися стягнути Ірину зі сцени. Однак містяни її врятували. Про це з посиланням на очевидців повідомляє сайт «Інформатор».
Наступного дня вже у Свердловську розпочався стихійний мітинг, організований городянами, незадоволеними політикою бойовиків. За різними оцінками, біля будівлі місцевого виконкому, де розташована одна з їхніх «комендатур», зібралося спочатку кілька сотень людей. Звучали запитання про зарплати (бюджетники в місті тривалий час не отримують грошей), соціальні виплати та обіцяні соціальні карти. Люди скаржилися на те, що їм нема за що годувати дітей. Доведені до відчаю учасники мітингу не боялися відкрито демонструвати своє невдоволення. Ворота військкомату, де також розташована «комендатура» міста, облили синьою і жовтою фарбою. Активісти скандували, звертаючись до бойовиків: «Геть із міста! Йдіть за поребрик!». Якийсь сміливець навіть написав біля виконкому «Свердловськ — це Україна!». До обіду кількість учасників сходу виросла до двох тисяч осіб. «Врегулювати» ситуацію спробували російські «козаки», проте їх зупинили бойовики, які несподівано перейшли на бік городян.
Учасники мітингу заявили, що збиратимуться біля виконкому щодня. І справді: наступного дня тут зібралися місцеві пенсіонери, які вимагали пенсій. Як повідомляє із посиланням на очевидців сайт «Інформатор», люди прийшли з транспарантом «Раз мы в России, пусть Путин платит нам пенсию».
Аби виправити ситуацію, сепаратисти поспішили завезти на Донбас обладнання для друку фальшивої гривні. Про це повідомив радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко. Тож скоро з’являться фальшиві гривні по всій країні?
Ми в Google+