Голова Ради підприємців
при Кабінеті Міністрів України,
президент Української аграрної
конфедерації
Леонід КОЗАЧЕНКО

Українська нива останніми роками віддячує хліборобам добротним урожаєм. Про те, як господарювати, щоб і надалі успішно конкурувати на світовому ринку, «УК» розповів голова Ради підприємців при КМУ, президент Української аграрної конфедерації Леонід КОЗАЧЕНКО.

Треба вчитися на чужих помилках

УК: Леоніде Петровичу, яка нині ситуація з експортом зернових?

— Україна вже продала за кордон майже п’ять мільйонів тонн зерна нового урожаю. Це не дуже високий показник, хоча він не гірший, ніж торік. Мінаграропрод задекларував, що країна у цьому маркетинговому році експортує 28 мільйонів тонн збіжжя, і це реально за умови успішного збору вирощеного.

Загалом у цьому році можемо експортувати не лише зерно, а й іншу аграрну продукцію на суму більш, ніж 20 мільярдів доларів. Це істотно поліпшить загальний торговельний баланс держави. Він нині від’ємний, але його радикально поліпшує саме сільське господарство.

УК: Наскільки ми конкурентоспроможні на світовому ринку?

— За двома показниками, які й визначають конкурентоспроможність, —ціна і якість, Україна випереджає навіть США та Євросоюз. Крім того, нам додає переваг вигідне географічне розташування з точки зору наближення до ринку Близького Сходу та Північної Африки. Це дуже динамічний ринок, тож Україна має великі можливості на перспективу.

Водночас цей рік відрізняється від попередніх. Уперше за останні п’ять років завдяки сприятливій погоді основні виробники зерна отримали в минулому та цьому сезонах непоганий результат. Тож глобальна пропозиція збільшилася майже на 170 мільйонів тонн збіжжя. Це надзвичайно великий обсяг, який створив стан забезпеченості та ускладнив експорт цієї продукції з України.

УК: Ще маємо проблеми?

— Надзвичайно гальмують динамічний розвиток українського експорту логістичні проблеми. Вони серйозні, щоправда, не такі катастрофічні, як в одного з наших конкурентів — Бразилії, де торік через зливи було паралізовано автомобільне (найбільш поширене там) транспортування сої, кукурудзи. Десятки величезних суден простоювали в портах, залізниця не могла впоратися з перевезеннями. Тож потужний гравець на світовому ринку опинився заручником власних логістичних проблем.

Україна не застрахована від аналогічної ситуації. Вона нині складна, але може стати катастрофічною, якщо в найближчі п’ять років держава не вживатиме радикальних заходів із розбудови інфраструктури та логістики вітчизняного зернового ринку.

Інвестиції — в інфраструктуру

УК: Куди насамперед влада має спрямувати свої зусилля?

— Потрібно негайно будувати нові залізничні вагони для перевезення зерна та нові колії, реконструювати мости, а також оновлювати обладнання, яке забезпечує зміну колісних пар на кордоні Україна—ЄС, адже у Європі колії вужчі. Щоб їхати у Європу, треба мати ще й сертифіковані вагони, яких у нас немає.

За радянських часів в Україні річками перевозили понад 5 мільйонів тонн зерна — в основному через русло Дніпра (70% перевезень). Нині цей показник ледве дотягує до одного мільйона. Тож не обійтися без серйозної реконструкції застарілих та аварійних шлюзів, через які проходять баржі, без поглиблення русел річок. І, звичайно, потрібно будувати сучасний річковий флот. Річкові перевезення порівняно з автомобільними втричі дешевші, а порівняно із залізничними — вдвічі.

Також слід капітально відремонтувати існуючі автомобільні дороги та будувати нові поблизу морських і річкових терміналів.

УК: В яку копієчку це обійдеться?

— Створення інфраструктури, що забезпечить перевезення 80 мільйонів тонн зерна, а саме стільки, як декларує держава, будемо вирощувати через п’ять років, обійдеться майже 9 мільярдами доларів. Але це не означає, що всі ці кошти має вкладати держава. Її внесок приблизно 15% (дороги, шлюзи), а також створення сприятливих умов. Решта — за приватними компаніями, які можуть і готові це робити. Значну частину коштів деяким вітчизняним компаніям готовий надати Європейський банк реконструкції та розвитку та інші фінансові установи.

Зусилля дипломатів недостатні

УК: Якою повинна бути державна концепція підтримки експорту?

— Найболючіше питання для компаній — повернення ПДВ. І в концепції створення системи держпідтримки експорту передбачено, що експортери, які стабільно працюють і їхня продукція має попит, повинні отримувати відшкодування ПДВ автоматично. Це має стати нормою і одним із ключових механізмів підтримки.

Щодо нарощування експорту наукоємної та унікальної продукції, то потрібні податкові пільги всередині держави для таких підприємств. До просування цих товарів за її межами мають підключатися наші дипломатичні установи. Нині їхня допомога зовсім незначна на фоні зусиль диппредставництв інших держав.

Концепція передбачає створення фінансових інструментів для страхування ризиків експортерів. Щоправда, тут уже йдеться не про торгівлю зерном чи продовольством, бо за них у 99% випадків розраховуються одразу. А там, де є відтермінування оплати з постачальниками, має діяти державне страхування. Такі страхові інституції є у всіх розвинутих країнах світу. Там держава бере на себе 85% ризиків, а на виробника перекладає лише 15%. Тобто компанія, що експортує, завжди отримує від покупця 15% передоплати, а на решту продавець дає покупцеві держстраховку, за якою той може отримати кредит у будь-якому європейському банку і виплатити виробнику. І якщо виробник не повертає гроші банку, то їх відшкодовує страхова компанія, а потім через суд стягує із покупця.

Оксана МАЛОЛЄТКОВА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Леонід КОЗАЧЕНКО. Народився 1955 року в селі Веприк на Київщині. За фахом — інженер, економіст зовнішньої торгівлі. У 1991 р. — начальник управління сільськогосподарського маркетингу та ліцензій Міністерства сільського господарства України, з червня 2001 р. по листопад 2002 р. — віце-прем’єр-міністр з аграрних питань; 2005–2006 рр. — радник Президента, з 2002 р. — президент ВГО «Українська аграрна конфедерація», з 2010 р. — голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів.

ПОТЕНЦІАЛ

Нові обрії для кондитерів

Юрій ВАСИЛЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Україна може збільшити експорт кондитерських виробів до країн Європи на суму 300–400 мільйонів доларів завдяки підписанню Угоди про асоціацію з ЄС. Таку думку висловив нещодавно перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Іван Бісюк.

Із початку цього року країни ЄС наростили експорт кондитерської продукції і значно збільшили свою частку присутності на українському ринку. Але водночас на сьогодні у проекті Угоди про створення зони вільної торгівлі з ЄС передбачається лібералізація митного режиму за трьома групами кондитерських виробів: цукровими, борошняними і шоколадними.

Як свідчить практика, вітчизняна кондитерська промисловість рік у рік нарощує якісні показники продукції, яку вона випускає, і нині вже цілком готова до конкуренції на європейських ринках. «Зростанню якості виробів сприяло те, що ця галузь в Україні працює і розвивається в умовах жорсткої внутрішньої й зовнішньої конкуренції, що стимулює до постійного вдосконалення управлінських процесів і забезпечення високих світових стандартів якості виробленої продукції. А як відомо, конкуренція залишає на плаву кращих. При цьому потужність вітчизняного виробника захищає нас від менш якісного імпорту. Так ми можемо не тільки задовольнити власні апетити, а й «підсолодити» життя європейцям, вважає перший заступник міністра агрополітики.

Обсяг ринку кондитерських виробів ЄС оцінюється в 40 мільярдів євро, тоді як обсяг нашого традиційного ринку збуту — Митного союзу — лише 3 мільярди євро. Торгівля кондитерською продукцією та її похідними у країнах ЄС має найбільший потенціал зі збільшення поставок українських виробів. Тому якщо наші підприємства займуть навіть невелику нішу на ринку ЄС, це приведе до значного збільшення внутрішнього виробництва кондитерської продукції.

У зв’язку з цим надзвичайно важливим для кондитерської галузі України є підписання Угоди про створення зони вільної торгівлі з ЄС, оскільки це дасть змогу наростити обсяги виробництва й експорту вітчизняних кондитерських виробів. А це у свою чергу збільшить відповідні податкові надходження в місцеві й державний бюджети.

Слід зазначити також, що українські кондитери й виробники крохмалопродуктів забезпечують значний обсяг валютних надходжень, експортуючи продукцію в більш ніж 50 країн. Підприємства країни постійно розширюють асортимент виробів. За інформацією Центральної дегустаційної комісії, тільки за минулий рік було затверджено понад 400 нових видів продукції.

На думку фахівців Укрконпрому, потенційно можливо довести експорт виробів цієї галузі до 2,5–3 мільярдів доларів, що дасть змогу зменшити девальваційний тиск на національну валюту, істотно збільшити податкові надходження в бюджет і підвищити зайнятість у цій сфері на 2%. Так вважають фахівці Укркондпрому.

На сьогодні компанії «солодкої» галузі постійно інвестують у розвиток близько 200 мільйонів доларів щороку. На провідних кондитерських фабриках проведено повну модернізацію виробництва, встановлено сучасні виробничі лінії, значно підвищено технологічність виробництва. Упроваджені й функціонують системи менеджменту якості за версією ISO 9001:2000, тож перспективи збільшення експорту цілком реальні.