ПОДІЯ

У Криму проходить XIІ міжнародний фестиваль «Генуезький шолом»

Людмила ЩЕКУН,
 «Урядовий кур’єр»
(Фото автора)

Щороку в серпневі дні давня фортеця перетворюється на бойовий майдан для лицарських звитяг. На цьогорічний фестиваль схрестити свою зброю в наймасовішому бою — бугурті — приїхало майже 300 лицарів з України, Росії та Білорусі. За задумом організаторів фестивалю, під час бугурту воїнам потрібно захистити фортецю і не віддати ворогам священний Грааль.

І ось розпочався запеклий бій. Перша частина бугурту постановочна: це коли всі учасники діють згідно зі сценарієм. А ось друга, бойова, частина — надзвичайно захоплююча. Тут тільки встигаєш дивитися за лицарями, які сходяться у поєдинках і б’ються за власною стратегією й тактикою. До речі, мечі, списи, алебарди та інша зброя, яку вони використовують під час бою, — точні історичні копії. Передбачити, яким буде результат, неможливо. Тим більше, що бій в обладунках — справа не з легких, оскільки важать вони чимало.

Зачекайте, я товариша покличу, він тут недалеко!

«Мій лицарський одяг має вагу 32 кг, а ще додайте шолом 4 кг та меч 5 кг. Та й сам важу 106 кг. Щоправда, доки не в бою, певний дискомфорт відчувається, але коли тебе поглинає бойовище, то рухаєшся, немов  пір’їна», — поділився враженнями після завершення бугурту Дмитро з Донецького клубу історичної реконструкції.

Цілься краще!

Він також зауважив, що всю зброю зроблено під бойову, лише не заточено. Проте у невмілих руках вона може бути небезпечною. Тому в лицарів існують неписані правила, які порушувати не можна. Під час бою заборонено бити нижче колін і по незахищених частинах тіла, а також наносити колоті удари. Головна мета — повалити ворога на землю. Та зробити це непросто, оскільки б’ються лицарі не на жарт і за принципом «доки стоїш на ногах, доти і живий».

Кожний охочий міг долучитися до дійства у фортеці

Наближається розв’язка. Узяти фортецю штурмом ворогам не вдалося, їх нещадно розбили її захисники. Жителі стародавнього міста не приховували радості від того, що Грааль залишився у них, а молоді дівчата у строях тих часів закружляли у танці, святкуючи перемогу.

Лицарі зачаровують жінок не лише на ристалищі

Повернутися у середньовіччя допомагає і стрілянина артилерії, і машини, що їх використовують для облоги міста, тарани та палаючі стріли. Крім того, дійство супроводжується музичними замальовками та цікавими розповідями  ведучих.

По завершенні вистави лицарі розходяться на відпочинок. Потім  знову беруться до зброї, але лише для  того, щоб узяти участь у турнірах. Це двобої, які відбуваються за правилами історичного фехтування, коли треба помірятися силою, продемонструвати майстерність та красу рухів.

До речі, спробувати власні сили у поєдинку з лицарями може і кожний охочий. Гостям фестивалю надають унікальну можливість стати учасником лицарських розваг: позмагатися на мечах, постріляти з лука, арбалета. Можна вдягти обладунки, навчитися давніх танців, послухати музику тих часів.

Судакська фортеця дає прихисток не лише лицарям, а й майстрам, які відроджують старовинні ремесла. Так, «Місто майстрів» є невід’ємною частиною історичної реконструкції. Його жителі вбрані в середньовічний одяг, а їхні вироби із заліза, глини, льону та вовни відповідають духу старовини. Народні майстри із задоволенням проводять майстер-класи.

За словами організатора лицарського свята Володимира Болтунова, програма фестивалю щороку традиційна. «Ми створюємо реконструкцію XIII—XIV століть, максимально наближаючи її історично до Генуезької фортеці», — зазначає він.