ПЕРСПЕКТИВИ

Що «світить» вітчизняній газотранспортній системі у разі створення консорціуму і яким він буде?

Ідея створення консорціуму з управління нашою ГТС бере свій початок з 2000 року. Це питання, починаючи з керівництва держави і закінчуючи пересічними громадянами, хоч як дивно, турбувало всіх. Озвучували різні варіанти угоди: тристоронньої у складі Україна—Росія—ЄС, або двосторонньої — без Європейського Союзу. Проте ясності у цьому процесі немає і досі. Це дуже нагадує байку про лебедя, рака, щуку і віз — газотранспортний.

 Справі — труба?

Нещодавні перемовини Президентів України і Росії про ціну на блакитне паливо і майбутню ГТС укотре не дали конкретної відповіді на жодне запитання. Євросоюз, як завжди, дипломатично мовчить, або говорить дуже туманно про перспективи створення консорціуму. А Україна пропонувала будь-які варіанти, за умови довіри до партнерства і без політики, на кшталт вступу до Митного союзу. Варіанти були і залишаються, але вірогідність створення тристороннього українсько-російсько-європейського об’єднання майже нульова. Принаймні до такої думки схиляються експерти газового ринку.

Наприклад, Олександр Рябченко, директор Інституту приватизації і управління власністю та інвестиціями, каже, що питання створення консорціуму вже «з’їдене». «Раніше, коли намагалися встановити порядок заснування і функціонування консорціуму, були певні перспективи. Нині будь-яке інше утворення сприйматимуть дуже негативно, як зраду національних інтересів», — так прокоментував нинішню ситуацію для ЗМІ експерт.

Чи вигідно створювати якусь нову структуру для модернізації української газотранспортної системи? Тут треба брати калькулятор і рахувати, що ми від того виграємо, а що програємо. Залежить це від того, хто у нас буде партнером у цій структурі. І найголовніше, які Україна матиме гарантії від спільного використання ГТС. Якщо ми хочемо інтегруватися в Європу, то український газотранспортний ресурс треба розглядати саме з позиції його завантаження, вирішення питання оподаткування, прибутковості та власності на ту саму трубу. А не займатися багатомільярдним створюванням обхідних шляхів постачання газу в ЄС, як це робить Російська Федерація. 

«Якщо двосторонній консорціум буде створений, то це відбудеться на умовах Росії, — роз’яснює експерт з енергетичних питань Центру імені Разумкова Володимир Омельченко. — У такому випадку ні про які паритетні умови не може бути мови. Росія на це погодиться — їй потрібний повний контроль над ГТС України. Ніяка європейська сторона не зможе приєднатися до консорціуму, оскільки  Росія на це просто не піде і припинить переговорний процес щодо його створення».

Модернізувати — чи «здати»? Фото з сайту jemena.com.ua

На чужий коровай…

Підтвердженням прогнозів українських експертів може стати позиція представників російської сторони, які вони оприлюднюють для ЗМІ. Валерій Язєв, президент Російського газового товариства, зазначив, що Росію не влаштує тристоронній консорціум з управління українською ГТС. «Я думаю, що «Газпром» не погодиться на тристоронній консорціум. Не на користь Росії така мішанина при управлінні вашою трубою, і це ні до чого доброго не призведе. Нас цікавить пряма участь в управлінні українською трубою або повна передача її «Газпрому».

При цьому наголосив, що висловлює власну думку. За його словами, у разі передачі ГТС російській стороні Україна одержуватиме відповідну орендну плату. Проте не уточнив, про яку суму йдеться. Він переконаний, що РФ можуть влаштувати різні домовленості з Україною, без участі ЄС. Водночас Язєв зауважив, що в умовах будівництва і наявності обхідних газопроводів — «Південний потік» і «Північний потік» — «Газпром» цікавлять передовсім підземні сховища газу в Західній Україні. «Вже зараз у нас немає транзитних ризиків. Ми їх уже зняли. Цінність ГТС — в її підземних сховищах газу, а не в самих трубах», — сказав Язєв. Додавши: якщо ГТС буде здана в оренду «Газпрому», то російська компанія її модернізуватиме і підтримуватиме в робочому стані. «Для «Газпрому» є сенс лише в довгостроковій оренді, оскільки капіталоємність із підтримки працездатності дуже велика», — констатував пан Язєв.

Бар’єри для захланних

Насамперед законодавчі. Адже передача в оренду, концесію нашої труби і газосховищ спільному підприємству не відповідає вітчизняному законодавству. Тому що сьома стаття Закону «Про трубопровідний транспорт» забороняє передачу газотранспортної системи в оренду, концесію або лізинг. Також у цій статті йдеться: якщо приватна компанія (а «Газпром» — не приватна компанія) інвестує в будівництво нових газопроводів та сховищ,  вона отримує статус інвестора. І, згідно із вітчизняним Законом «Про угоди про розподіл продукції», стає учасником такої угоди з правом будувати трубопроводи та експлуатувати їх. Україна пропонувала росіянам обрати хоча б такий варіант участі у спільному використанні ГТС. Як один із можливих. Але наш стратегічний партнер у газовій галузі хоче все і відразу, ще й наполягає на зміні нашого законодавства під свої інтереси.

Як стверджують експерти, газовий монополіст поставив умову, що й ціну на газ можна значно знизити (незважаючи на те, що вона і так падає у світі, тому що прив’язана до ціни нафти), але взамін вимагає внесення змін до законів до 1 червня цього року і вступ України до Митного союзу.

Така позиція російського керівництва, на думку енергетичного експерта Дмитра Марунича, обумовлена бажанням мати законодавчі гарантії оренди ГТС на випадок зміни влади в країні.

Це твердження має певне право на життя. Проте ймовірно, що «Газпром» просто хоче використати існуючий ресурс нашої магістральної труби і газосховищ з перспективою їх «присвоєння», через навішані на Україну ефемерні борги за недобір газу тощо.

ОФІЦІЙНО

Чекаємо пропозицій від Європи

Україна скорочуватиме обсяги закупівлі російського газу, якщо ціну на нього не буде знижено.  Про це заявив Президент України Віктор Янукович на спільній прес-конференції з Президентом Латвії, інформує прес-служба глави держави.

«Маємо велику проблему вже три роки, над якою працюємо і не можемо поки що знайти рішення, дати відповідь на запитання, чому в Україні найвища ціна на газ у Європі. Зрозуміло, якщо буде така ціна, ми скорочуватимемо обсяги постачань російського газу в Україну і шукатимемо альтернативні джерела, — сказав Президент. — Ціна російського газу, яка існує, для України неприйнятна. Економіка таку ціну не може витримати. Якщо ціну для нас буде встановлено реальну, справедливу, я сказав би, ринкову, — це головна мета тієї роботи, яку ми проводимо».

Глава держави також звернув увагу, що переговори України з Росією щодо газових питань відбуваються окремо від переговорного процесу стосовно пошуку формату співпраці України з Митним союзом. «Щодо газових переговорів, вони відокремлені від переговорів за форматом відносин із країнами Митного союзу. І ці переговори відбуваються в окремій робочій групі», — заува жив Президент.

Глава держави наголосив, що під час «газових» переговорів «є багато різних пропозицій». «Але ми серед них  шукаємо баланс, який би задовольнив дві сторони і сприяв би отриманню кінцевого результату», — зазначив Президент.

На думку Віктора Януковича, модернізація української газотранспортної системи повинна відбуватися за участю Європи. «Я переконаний, що тут потрібна участь Європи», — сказав він. Говорячи про модернізацію національної газотранспортної системи, глава держави висловив упевненість, що шляхи вирішення цього питання буде знайдено найближчим часом. «Європа повинна бути впевнена в тому, що ми транспортуватимемо необхідні обсяги газу в Європу і забезпечимо стабільність роботи газотранспортної системи. Ми, безумовно, найближчим часом знайдемо відповідь, як вирішувати питання модернізації української ГТС», — наголосив Президент.

ТОЧКА ЗОРУ

Не газом єдиним

Співголова Фонду енергетичних стратегій
Дмитро Марунич:

«Українському ринку електроенергії, безумовно, потрібні реформи. Минулий рік став рекордним за обсягами перехресного субсидування в електроенергетиці — 35,5 мільярда гривень порівняно з 28 мільярдами рік раніше. Так, промисловість сплачує за електроенергію за тарифами, які вже впритул наблизилися до відповідних показників у країнах Євросоюзу. Найближчим часом тариф для промислових споживачів 2-го класу буде підвищено до 0,99 грн/кВт/год. Населення сплачує за тарифом приблизно 0,3 грн/кВт/год.

Перехресне субсидування одних споживачів іншими досягло в Україні не бачених у світовій практиці масштабів, це одна з найважливіших проблем у функціонуванні ринку електроенергії. Стримуючи збільшення тарифів для населення, держава перекладає весь тягар витрат на промисловість, яка врешті-решт закладає високі ціни на електроенергію у собівартість товарів і послуг. Обсяг дотацій в оптовій ціні електроенергії наблизився до 30%, саме настільки б зменшився тариф для промисловості у разі скасування перехресного субсидування.

Законопроект «Про основи функціонування ринку електроенергії» у запропонованому парламентаріями варіанті фактично не вирішує проблеми перехресного субсидування. Він робить окремі галузі генерації (атомні та гідроелектростанції) неконкурентоспроможними на ринку прямих договорів. Водночас, попри істотно більшу собівартість виробництва електроенергії, інші види генерації, зокрема теплова, отримують невиправдані преференції.

Створення додаткових управлінських структур, запровадження нових складових ринку (ринок двосторонніх договорів, ринок «на добунаперед», балансуючий ринок, ринок допоміжних послуг), упровадження в промислову експлуатацію програмного забезпечення нового ринку та великий обсяг нових договорів призведе до значних фінансових видатків суб’єктів ринку, які будуть змушені закладати такі видатки у свої тарифи. Тому, запроваджуючи нову модель ринку електроенергії, українські парламентарії повинні чітко розуміти, що вона неминуче призведе до збільшення цін для споживачів.