Саме на цьому наголосили експерти з питань енергетики під час прес- конференції «Євроінтеграція:  вигоди в енергетичній сфері».

Київ ще у 2011 році приєднався до Європейського енергетичного співтовариства і, відповідно, взяв на себе зобов’язання узгодити  вимоги та директиви ЄС в рамках спочатку 2-го, а пізніше 3-го енергопакета. Країни, що не є членами ЄС, але вступили до Енергетичного співтовариства, мають запровадити принципи та норми 3-го енергопакета до 1.01.2015 року. Україна поки що не поставила підпис під відповідною резолюцією.

Це обумовлено низкою причин. Імплементація норм енергопакетів передбачає розподіл підприємств енергетичної галузі за видами діяльності (наприклад, видобування, транспортування та дистрибуція природного газу). Такий розподіл має забезпечити відсутність перехресного субсидування та прозорість діяльності підприємств у галузі енергетики, але водночас він призведе до підвищення тарифів для споживачів, передусім побутових. Та й узагалі, проблема тарифів є наріжним каменем для реалізації ринкових реформ у енергетичній галузі країни. За даними МВФ, Україна входить до групи світових лідерів за показником співвідношення субсидій енергетичної галузі до ВВП країни.

Відповідно, навряд чи можливим є швидке розділення тих самих облгазів та обленерго, які й досі поєднують функції дистрибуції та транспортування енергоносіїв.

«Взагалі, забезпечення реальної конкуренції на енергетичних ринках, що є однією з ключових вимог європейських енергопакетів, потребуватиме від України серйозних зусиль. Наразі Енергетичне співтовариство вже надіслало до Києва лист-претензію стосовно правил організації аукціонів з продажу експортних потужностей при постачанні електроенергії», — так прокоментував ситуацію співголова Фонду енергетичних стратегій  Дмитро Марунич. 

Ще однією важливою вимогою європейських енергопакетів є забезпечення роботи незалежних операторів газотранспортних та електричних мереж, які, в свою чергу, гарантуватимуть вільний та недискримінаційний доступ суб’єктів ринку до користування ними.

Виконання цієї вимоги також потребує не лише  внесення змін до низки законодавчих та нормативних актів (це переважно вже здійснено), а й поліпшення стану обліку енергетичних ресурсів. Такий облік неможливо запровадити без встановлення значної кількості лічильників, для чого потрібні багатомільйонні капіталовкладення.

Сьогодні природний газ, що потрапляє в мережі облгазів з магістральних трубопроводів, обліковується лише їх оператором — компанією «Укртрансгаз». Самі ж облгази не мають лічильників навіть на вході у власні транспортні мережі, що призводить до конфліктів та непорозумінь між комерційними суб’єктами. Про те, як подекуди обліковується енергія у побутовому секторі, наприклад у багатоквартирних будинках, узагалі краще мовчати.

«Наступним важливим питанням є необхідність виконання низки екологічних вимог, що передбачені відповідними директивами Євросоюзу. Україна вже виконала директиву, що передбачає безпеку перельотних птахів. Однак ключовою є вимога значно скоротити викиди шкідливих речовин тепловими електростанціями до 2018 року. За оцінками компанії ДТЕК, яка контролює понад 50% цього виду генерації, для встановлення сучасного обладнання потрібно 12—15 мільярдів євро. Це величезний обсяг інвестицій, джерела яких, наразі, не відомі», — стверджують експерти.

Водночас учасники прес-конференції  переконані, що євроінтеграція — це важливий крок до загального розвитку  не лише енергетичної галузі, а й держави загалом. «Ми вже маємо приклад диверсифікації постачання вуглеводнів із зони Євросоюзу, вона вигідна і нам,  і постачальникам, також ціна відрізняється від ціни нашого північного сусіда. Однозначно, євроінтеграція — це важливий крок. А законодавство ми поступово адаптуємо до вимог ЄС», — констатує  експерт Вадим Копил.