Кілька тижнів тому Микола повернувся додому зі сходу України, де в складі одного з батальйонів воював з агресором. Сім’я та друзі зустріли його як героя, вітали представники влади, знайомі й незнайомці. Досить серйозне поранення, з яким боєць довго боровся, перебуваючи в госпіталі, поступово загоюється. Донька й дружина оточили воїна увагою. Здавалося б, треба тільки радіти, звикати до мирного життя, про яке мріяли там, на передовій. Однак він спіймав себе на тому, що так звані мирні будні дратують, щоденні турботи здаються якимись другорядними, а то й зовсім зайвими. Він усе ще там, де рвуться снаряди, завивають міни. Ночами часом плаче від почуття безпомічності, коли перед очима з’являються понівечені тіла побратимів. Поринає у тяжкий сон і з криком просинається…

Усе зволікав із медичною допомогою, але дружина наполягла. І ось він у Центрі реабілітації учасників АТО Черкаського обласного госпіталю для інвалідів війни. Військовим, які повернулися з передової, окрім поліпшення фізичного здоров’я, як наголошують лікарі, вкрай необхідна психологічна допомога. Тут з бійцями працюють уже півроку.

Ранок у Центрі реабілітації учасників АТО починається зі згадки трьох гарних учорашніх подій. Таку практику запровадила штатний психолог Вікторія Дорошенко. Після повернення з передової багатьом чоловікам тяжко зосередитися на позитиві. У більшості просто зашкалює почуття провини перед загиблими побратимами. Через те бійці часто не можуть бути щасливими вдома. Що тут робити?

Як зауважує Вікторія Дорошенко, є чимало складних, закритих пацієнтів. У таких, як правило, на серці накипіло багато болю, гніву, образи. Розговорити їх непросто. Але фахівцям  це вдається. Дати людині висловитися, вилити свої переживання. Про все, що пережив, можна розповісти — і яка була ситуація, і як діяли бійці, і скількох побратимів не зміг врятувати, хоч і намагався… Останнє для них — найскладніше.

Як зауважують у реабілітаційному центрі, до військових потрібен інший підхід, ніж до цивільних. А от методи незмінні: індивідуальні та групові заняття. Останні особливо корисні, якщо хлопці з одного батальйону чи частини.

— Готова людина говорити — ми говоримо. Не готова — нічого страшного, почекаємо, терпіння у лікарів вистачає, — розповідає Вікторія Дорошенко. — Зрештою, наполегливість лікаря дає результат.

Але бійців зцілюють не тільки душевними розмовами. Разом із ними лікарі займаються малюванням і навіть ліпленням з пластиліну. Це своєрідне психологічне розвантаження, яке, за відгуками самих пацієнтів, неабияк допомагає. Моральний дух підвищується, стрес послаблюється або взагалі знімається. Бійцям стає легше, вони краще себе почувають. Нерви, психічний стан людини — це одні з найбільших проблем. Мабуть, більші, ніж фізична травма. Поранення заживе й колись перестане турбувати, а нерви, буває, довго не можуть прийти до норми.

Спочатку, кажуть фахівці, вони здійснюють легку корекцію, адже повноцінна психологічна реабілітація можлива лише з повним завершенням бойових дій, коли бійців демобілізують.

— Повністю реабілітувати постраждалого можна лише тоді, коли він повернувся назовсім, а усі ці події залишились у минулому. І тоді психолог чи психотерапевт налаштовує людину, вчить її використовувати свій військовий досвід, навчає, як жити зараз з урахуванням пережитого, — коментує Вікторія Дорошенко.

Михайло Ляпкало, який потрапив на лікування до центру реабілітації, у минулому — рятувальник. Коли на сході почалися бойові дії, пішов у військо добровольцем. Спершу служив у батальйоні Кульчицького. Після мобілізації — у 80-й аеромобільній бригаді.

— І Слов’янськ разом із побратимами звільняв, і на передовій під самим аеропортом був, — розповідає військовий. — На щастя, минулося без поранень. Але ось повернувся… треба нерви підлікувати. Бо ні з того, ні з сього трясти починало.

Зараз бійцю вже краще. Тут із ним наполегливо працюють фахівці. Від осені, коли відкрили заклад, тут уже пролікували більше 250 бійців. А нині, у зв’язку з демобілізацією, центр планують розширити й удвічі збільшити кількість ліжок — до сотні. Також, на прохання військових, відкриють соляну шахту. Адже багато хто має проблеми з органами дихання.

Недавно закладу надійшла гуманітарна допомога з Данії, зокрема функціональні ліжка, матраци, інвалідні візки та медичне устаткування.

Зважаючи на ситуацію, в області завершується розробка комплексної програми адаптації та підтримки учасників АТО. У лікарнях області відкриють спеціальні палати для бійців. Жоден не залишиться без уваги. Програмою передбачать і низку пільг для бійців. Як розповів голова облдержадміністрації Юрій Ткаченко, це й звільнення їхніх родин від сплати комунальних послуг, і безплатне харчування дітей в освітніх закладах, і відкриття «єдиного вікна» у ЦНАПах тощо.