Нещодавно в Іспанії розгорівся скандал:  діти із синдромом Дауна відмовлялися йти в школу. Батьки, скориставшись сучасною технікою, з’ясували, чому: дітей за непослух карали у спеціальній кімнаті, щоб легше було з ними справлятися.

Нещодавно Дрогобицький центр соціальної реабілітації та адаптації для такої молоді відзначив 10-річчя свого заснування при Благодійному фонді Карітас значною мірою завдяки коштам меценатів з тієї самої Іспанії та Франції. І не менше — завдяки людському чиннику: спеціалістам і захопленим своєю справою  людям. Обділена долею і здоров’ям молодь іде в майстерню «Дивовижні долоні» бігцем і щодня завдяки колективу педагогів — соціальних працівників Олени Ляхович, Марії Гаврилишин, Анатолія Смоленя, талановитого директора центру Людмили Смолень.  Щоб працювати тут, необхідні знання психології особливих людей, залізна витримка і дар Божий. Тепер пані Людмила ділиться досвідом, як працювати і з дітьми, і з батьками, з колегами із подібних центрів в Україні та за кордоном. І це найкращий звіт для всіх доброчинців. Приємно, що українці безпосередньо причетні до утвердження європейських цінностей, ретрансляції їх світові з теренів, де кілька століть тому ніс світло науки в Болонському університеті його ректор дрогобичанин Юрій  Дрогобич-Котермак.

Один із секретів добра, що перемагає, висловили, не домовляючись, гості урочистого зібрання —  Дрогобицький міський голова Тарас Кучма, старший науковий працівник музею «Дрогобиччина», що співпрацює із земляками з особливим потребами, Люба Васильків, священнослужитель керівник Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ о. Ігор Козанкевич: «Щастя — у тих щирих обіймах друзів, які заряджають, яких отримали тут стільки, скільки не мали за все життя...»

— Погоджуюся, — сказала поважна гостя центру «Дивовижні долоні» заступник голови Львівської облдержадміністації Оксана Стоколос-Ворончук, — з великим гуманістом Жаном Ваньє: «у людей неповносправних є особлива місія зцілювати серця і руйнувати бар’єри, які розділяють людей і заважають їм жити щасливо».

Владика Григорій на святочній службі Божій наголосив:  «Дивовижні долоні» стали гуманітарною візитівкою батьківщини Франка і Котермака, люди довкола них зростають у своїй свідомості й розумінні, що маємо всі однакову гідність перед Богом.

Коли гамірлива колона з понад 20 вихованців Центру соціальної реабілітації для неповносправних іде містом, їм подають руки й не потуплюють очі, як було ще не так давно, також поступаються місцем у парку і театрі. А студенти-волонтери першого курсу історичного факультету Дрогобицького педуніверситету передали на їхню підтримку свою премію — 700 гривень, здобутих на професійному конкурсі. Отака вона, вітчизняна Європа, в малому й великому.

Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»