У кабінеті Володимира Рудича все заставлено призами, які він привіз із різноманітних змагань з великого тенісу. Сьома ракетка України (за підсумками минулого року) в любительському тенісі уже має ім’я.
«Спорт допомагає мені і в житті, і в роботі, — так розпочалася наша розмова з Володимиром Васильовичем. — Адже він дає сили, здоров’я, цікаві зустрічі, знайомства, збагачує не лише фізично, а й духовно. У тенісі я вже десять років. Активний учасник українського непрофесійного тенісного клубу, який об’єднує всіх любителів тенісу різного віку. Регулярно збираємося в різних містах України на чоловічі та жіночі турніри. За рік їх відбувається приблизно 30. З огляду на робочий графік та зайнятість беру участь тільки у 10—12 турнірах.
До речі, члени ради клубу одностайно вирішили зробити турніри некомерційними. Для нас головне — не заробляти на них, а пропагувати здоровий спосіб життя, відшліфовувати спортивну майстерність.
Не без гордості скажу, що чимало членів нашого клубу досягли у великому тенісі високого рівня».
І Володимир Рудич почав називати прізвища. Щоправда, підкреслив, що рівня відомого українського тенісиста-професіонала Олександра Долгополова ні він, ні інші члени клубу ще не досягли, але брати участь у престижних аматорських турнірах уже можуть.
«Та головне не в показниках, — підсумовує керівник підприємства. — Теніс зробив мене людиною активною, цілеспрямованою. З кожного турніру повертаюся додому з новими ідеями і до наступної поїздки намагаюся їх реалізувати. Окрім того, участь у змаганнях — це додаткові 3-4 дні відпустки, які намагаюся провести разом із сім’єю, наприклад, у сосновому лісі на Черкащині, де базується місцевий тенісний клуб «Селена». Торік двічі возив рідних на Крит та до Туреччини, де проходили наші закордонні змагання».
Стропи бізнесу
Такий позитивний початок налаштував моє знайомство з Володимиром Рудичем і його дітищем — товариством «Скіф Інвест» на добрий лад. Я одразу ж зрозумів, чому 60 працівників підприємства поважають свого 40-річного керівника: він використовує всю свою енергію, знання, досвід та вміння на благо фірми. Дбає, щоб у неї були замовлення, а в підлеглих — висока заробітна плата. Першого досягає зокрема на тенісних турнірах. Цим видом спорту займаються чимало успішних бізнесменів. З ними Володимирові Рудичу легше знаходити порозуміння після захопливої боротьби на кортах. А зарплатня… Володимир Васильович добре знає, як зробити матеріальну винагороду за працю працівників підприємства на кілька сотень вищою за середню у Кривому Розі. Усіх секретів він не розкрив (комерція має власні закони), але я зрозумів, що в бізнес-колоді успішного підприємця чимало козирів. Не випадково ТОВ «Скіф Інвест» — великий оператор ринку стропів, вантажного оснащення і такелажу — стало переможцем Всеукраїнського конкурсу «100 кращих товарів України» 2014 року.
Створена Володимиром Рудичем сім років тому компанія унікальна: вона спеціалізується на виробництві та реалізації канатних, текстильних стропів різної довжини, конструкції та вантажопідйомності; пристроїв для буксирування; ременів для стягування та автоперевезень.
Підприємство має добротну власну виробничу базу: складське господарство та дільницю підготовки виробництва, дільницю збирання металевих стропів, оснащену верстатами ручного заплітання та автоматичними пресами, що забезпечують надійне обтискування петель канатних стропів в алюмінієвій втулці (вимога загальноприйнятої світової технології під час виробництва канатних стропів). За бажанням замовника підприємство може комплектувати канатні стропи такелажним оснащенням вітчизняного (згідно з ДСТУ Б. В. 2.8-10-98) й імпортного виробництва за класом G80 згідно з власними технічними умовами. Ланцюгові стропи «Скіф Інвест» збирає лише з компонентів 8-го класу (G80 lifting) імпортного виробництва, що відповідає державному стандарту ДСТУ 818-4-2-001.
Окрім того, на підприємстві працює спеціалізоване швейне виробництво, оснащене важкими промисловими машинами, що дають змогу випускати ремені для стягування та автоперевезень різної довжини в діапазоні 30—100 kN максимального зусилля на ремінь. Виготовляє «Скіф Інвест» також текстильні стропи різної довжини та конструкції на основі спеціальної такелажної поліестерової стрічки.
Гордість криворіжців — дільниця круглопрядних стропів, де встановлено унікальну намотувальну машину. Вона дає змогу (разом зі звичайними стропами) випускати синтетичні стропи дуже великої вантажопідйомності (50, 80, 100, 150 тонн) на основі міцних поліестерових волокон. Уся продукція підприємства проходить жорсткий контроль на дільниці випробувань та вихідного контролю. Після цього кожен виріб отримує номер, паспорт, де вказано всі необхідні технічні характеристики, що відповідають вимогам національних стандартів.
Екзаменує совість
— Наші вироби повинні гарантувати безпеку вантажопідіймальних робіт, — Володимир Васильович стає серйозним. — Це апріорі, й ніхто з наших працівників навіть не додумається зекономити наприклад на товщині каната. Бо така економія може призвести до падіння вантажу, отже, й до людських жертв. Окрім того, ми перебуваємо під постійним пильним наглядом Держохоронпраці. Ця служба не дасть дозволу на роботу, якщо не буде дотримано всіх вимог.
До речі, роботу наших стропів перевіряв… Мішель Платіні. За допомогою нашої продукції будівельники споруджували спортивні об’єкти у Львові до Євро-2012. Зокрема нашими стропами користувалися, монтуючи дах місцевого стадіону зі зміщеним центром ваги. Це був дуже серйозний і відповідальний екзамен.
Витримує його колектив ТОВ «Скіф Інвест» і нині. Майже все можна підняти, перенести, поставити, завантажити за допомогою продукції підприємства. При цьому криворізькі стропи можуть перемістити з одного місця на інше і багатотонний залізничний вагон, і невелику коробку. Компанія єдина в Україні виробляє навіть текстильні сучасні легкі стропи, які не тонуть і не пошкоджують вантажу з полірувальною, пластиковою, пофарбованою поверхнею, різноманітне дорогоцінне обладнання. Значна частина виробів народжується просто на підприємстві. Тож будь-які підприємства різних галузей (не обов’язково будівельні) знайдуть для себе потрібний товар у «Скіф Інвесті».
Усе це сприяло тому, що товариство навіть у найскладніший для України 2014 рік зберегло колектив та виробництво і реалізувало продукції майже на 30 мільйонів гривень. Це менше, ніж у попередні роки, але достатньо, якщо порівняти з від’ємними показниками роботи промислових підприємств країни загалом.
— Ми працювали, регулярно платили зарплату, податки, ще й допомагали армії, дітям, — наголошує керівник. — Нещодавно, наприклад, виконали спеціальне замовлення: виготовили кріплення для транспортування військової техніки на платформах. Міністерство оборони починає цікавитись нашою продукцією, тож сподіваємося на плідну співпрацю з військовими цього року.
Троси для буксирування, різні стропи, розтяжки, ванти та вантажопідіймальний такелаж — це ті вироби нашого підприємства, які дуже знадобляться вітчизняному військово-промисловому комплексу й підуть на потреби армії. Маємо також певний досвід роботи з іншими країнами — Грузією, Молдовою, ведемо переговори з фірмами Казахстану, Болгарії. Одне слово, планів багато і є бажання їх реалізувати.
Просувати справи, а не папери
Слухав Володимира Васильовича і ловив себе на думці, що у Кривому Розі мені нарешті пощастило познайомитися зі справжнім керівником нової формації: вдумливим, рішучим, грамотним, патріотичним, чесним. Звісно ж, таким його виховали батьки (старший Рудич 45 років віддав «Криворіжсталі»), Суворовське училище, Дніпропетровський металургійний інститут. Володимир міг піти батьківським шляхом і працювати нині майстром, начальником цеху, інженером, а може, й керівником місцевого металургійного комбінату. Але загартував керівника, безперечно, власний бізнес і бажання щось корисне, значуще зробити самому.
— Мабуть, мене, слюсаря четвертого розряду, звела з «Криворіжсталлю» та бригадою, де виробляли стропи, доля. Майже три роки вручну крутив канати. Та школа дуже знадобилася тепер. І хоч не одразу зайнявся нинішнім бізнесом (до «Скіфа» довелося і продуктами харчування займатися, й автомобільними шинами, і банківського хліба скуштувати), йшов до нього наполегливо.
Нині міцно тримаюся на ногах, але бачу, як важко підприємцям долати різні бюрократичні бар’єри, боротися з корупцією на рівні державних тендерів — без посередників та непрозорих схем свою продукцію не продаси, надмірною опікою бізнесу держави. А ще ж не дає багатьом розгорнутися податковий тиск та надмірне адміністрування бізнес-процесів. Складається враження, що держава, як і раніше, хоче все контролювати за допомогою десятків різноманітних звітів, декларацій та папірців. Ніхто не спростив ані податкового, ані бухгалтерського обліку, самої праці бухгалтерів. І хоча звітність здаємо в електронному вигляді, папірці, навіть вже електронні, нікуди не зникли. Їх, майже нікому не потрібних, вимагають з відділу статистики чотири рази на місяць, плюс додатково ще п’ять разів щокварталу та десять — наприкінці року. Все це відволікає від звичайних справ, конкретної роботи, не сприяє ні розвитку, ні інвестуванню, що вкрай потрібно економіці нашої країни, простим українцям.
Це справді так. Але добре, що проти цього вже починають боротися енергійні люди, які хочуть побудувати демократичне українське європейське суспільство. Бажаємо їм сил у цьому.
Ми в Google+