ЗВІТ УРЯДУ

Виступ Прем’єр-міністра у Верховній Раді переконав депутатів,  що відставка
Кабінету Міністрів — не на часі

Учорашнього сесійного дня Верховної Ради нетерпляче чекали всі небайдужі до політичних процесів сьогодення. Ще на початку тижня було оголошено про вимогу опозиційних фракцій перетворити традиційну щотижневу «Годину запитань до уряду» на його звіт перед виборцями. Причому  звіт цей, за задумом ініціаторів, мав би бути останнім. Адже питання стояло руба: «Про відповідальність уряду». Інакше кажучи, йшлося не більше не менше, ніж про голосування за відставку чинного Кабінету Міністрів.

Появи Прем’єр-міністра Миколи Азарова очікували на самому початку ранкового засідання. Однак в урядовій ложі були присутні всі віце-прем’єри, ключові міністри, а от місце очільника виявилося порожнім. Під оплески з одного боку і неоднозначні вигуки з іншого Голова Верховної Ради Володимир Рибак представив кожного з них, додавши, що Прем’єр затримується на важливій нараді. Майже півгодини минуло під марудне оголошення депутатських запитів. Опісля нардепи ламали списи над питаннями регламенту: кому і скільки часу відвести для виступів.

«Де немає злагодженої роботи,  немає і результату»

Урешті 368 зареєстрованих під куполом парламентаріїв погодилися не відкладати момент істини у довгу шухляду, вирішивши долю уряду тут і одразу одним помахом депутатського бюлетеня.        

Основні претензії опозиції до роботи Кабінету Міністрів з парламентської трибуни озвучив голова фракції ВО «Батьківщина» Арсеній Яценюк як уповноважений від ініціативної групи. Так, посилаючись на інформацію Державного комітету статистики, депутат заявив, що за підсумками 2012 року зростання валового внутрішнього продукту України становило 0%. Тобто українська економіка перебуває у стадії економічної стагнації.

Говорячи про нульову інфляцію, Арсеній Яценюк зауважив, що натомість ціна так званого «борщового» набору, який є чи не основним показником добробуту, зросла на 61%. Крім того, опозиція розкритикувала ситуацію із запозиченнями. Зокрема, за словами депутата, нині прямий державний гарантований борг України становить 67 мільярдів доларів США, і фактично кожен українець винен іноземним кредиторам 12 тисяч гривень. При цьому він заявив, що за останні три роки золотовалютні резерви скоротилися на 10 мільярдів доларів, негативне сальдо торгівлі товарами становить 16 мільярдів, негативне сальдо поточного рахунку платіжного балансу сягло 14 мільярдів доларів, а промислове виробництво за останні півроку впало на 6%.

Крім того, Арсеній Яценюк дорікнув, що протягом останніх трьох років Кабінет Міністрів жодного разу не вніс до Верховної Ради програму дій уряду, що є прямим порушенням Конституції.

Виступ Арсенія Яценюка не вийшов за межі відведеного регламенту і був доволі емоційним, навіть дещо показово артистичним. Щоправда, як і інтонація деяких запитань до нього. Втім, спостерігати за таким коливанням настроїв доводиться щоразу, коли непримиренні опоненти сходяться в очних баталіях.

Упевнений виступ Миколи Азарова схвально сприйняли не лише в урядовій ложі, а й депутати — під час голосування. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Є з чим порівнювати

Заради справедливості слід відзначити, що й виступ чинного Прем’єр-міністра по ходу дії мав дедалі менше спільного із суто оборонною тактикою. Хоча спершу його тон ніби не віщував загострення дискусії. «Наш уряд принципово налаштований на конструктивну співпрацю і з парламентською більшістю, і з опозицією, і з громадянським суспільством. Адже там, де немає злагодженої роботи, немає і результату», — висловив свою позицію Микола Азаров.

У нього не було іншого виходу, як спростовувати звинувачення опонентів на свою адресу і адресу очолюваного ним уряду. От він і спробував коротко проаналізувати два періоди життя країни: п’ятирічний до останніх президентських виборів і трирічний опісля них. «Коли в критиці є раціональне зерно, ми завжди її сприймаємо, — запевнив Прем’єр. — Якщо вона продиктована щирою турботою про інтереси народу країни».

На його думку, саме цього у виступі ініціаторів учорашнього дійства й було замало. Чого вартий один лише горезвісний газовий контракт із Російською Федерацією. Справді, коли мова заходить про цей кабальний документ, опоненти уряду намагаються або промовчати, або переакцентувати увагу на щось вигідніше й виграшніше для себе.

Можливо, ухвалені чинним урядом рішення про зменшення впливу московських угод на економіку України,  не були однозначними. Але вони укупі з проголошеною політикою енергозбереження, енергоефективності, пошуку альтернативних джерел енергії починають таки давати позитивний результат. «Ми вже купили у вісім разів менше газу, ніж за аналогічний період минулого року. За 2012 рік ми скоротили споживання імпортного газу на 12 мільярдів — до 33 мільярдів кубічних метрів. Порівняйте це з 52 мільярдами, які нам нав'язували», — заявив Прем’єр. Однак радіти поки що немає чому, бо щорічна переплата за імпортований з Росії газ усе одно співставна з бюджетом Пенсійного фонду за такий же відрізок часу.

Всі ключові аспекти економічної та соціальної політики було піддано ∂рунтовному аналізу у виступі глави уряду. Це і тарифи на газ, теплову та електроенергію, рівень соціальних виплат, заробітної плати, пенсій тощо.

«А судді хто?»

Що більше Микола Азаров перебував за парламентською трибуною, то емоційнішим був його виступ, тон ставав час від часу аж занадто різким. «Чому ви не згадуєте…?!», «Де ж ваша совість?!», «Що ж тоді вам заважало…?!», «Що ж ви тоді робили…?!» — ці запитання раз-по-раз зривалися з вуст Прем’єра на адресу політичних опонентів.

Скажімо, уряду закидають проведення пенсійної реформи чи недостатній рівень заробітної плати громадян. Це справді так, але з невеличкою поправкою. Взяти хоча б угоду про співпрацю з МВФ, де чітко прописано вимоги здійснити в Україні пенсійну реформу чи підвищити тарифи на газ. «Чий підпис стоїть під цим документом, чий?!», — емоційно нагадав Прем’єр-міністр опонентам деякі параграфи з новітньої історії України.

Аналогічна ситуація і з заробітною платою. Микола Азаров справді згоден, що її рівень залишає бажати кращого. Але точно так було і п’ять років тому. «Тільки ми сльози не ллємо, а послідовно підвищуємо оклади працівників бюджетної сфери». Логічним продовженням теми прозвучало і запитання до сесійної зали: «Якщо все розкрадається, то звідки беруться кошти на регулярне підвищення пенсій і заробітної плати, яке в цілому перевищує бюджет 2008 року?».

Багато про що говорив Микола Азаров, аргументовано, чітко, зі знанням предмету розмови: і про порівняння макроекономічних показників, і про сферу культури, і про програму активізації розвитку економіки. «Я не підбиваю підсумки. Зробити треба набагато більше», — резюмував Прем’єр-міністр.

Раз на сесію

Дебати і запитання до промовця також не виявили єдності в депутатських лавах. Хіба що комуністи цього разу мало не вперше зайняли принципову позицію, висловившись вустами свого лідера Петра Симоненка чітко й недвозначно про недовіру чинному уряду. Однак їхніх голосів таки не вистачило, аби втілити в реальність проект постанови Верховної Ради з реєстраційним номером 2617. За документ проголосувало 190 народних обранців, чого виявилося явно замало для відставки уряду Миколи Азарова.

До слова, по закінченні всіх перипетій у коментарі журналістам лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов наголосив: «У регламенті написано, що ми маємо право порушувати питання про відставку уряду лише раз на сесію. Тому уряд може далі спокійно працювати».