Заступник директора
департаменту реагування
на надзвичайні ситуації ДСНС України 
Микола ЧЕЧОТКІН

Погодьтеся, мало який відпочинок за враженнями і позитивним ефектом може зрівнятися з проведеними на природі, та ще й поряд із річкою, озером, ставком чи морем вихідними, не кажучи вже про повноцінну відпустку. Особливо влітку, коли, здається, в чистій, теплій і прозорій воді ніби розчиняються всі клопоти і весь урбаністичний негатив. На жаль, нині саме вчасно поговорити і про куди прозаїчніші за численні принади сезону речі — скажімо, про безпеку відпочинку людей на воді чи поблизу водойм, оскільки з настанням спеки нещасних випадків на воді більшає в рази.

Хто має подбати, щоб благодатна літня пора не затьмарилася різними неприємностями, як уберегтися від нещасних — аж до трагедій — випадків і на чиїй вони, даруйте, совісті? На всі ці та інші запитання наших читачів у межах традиційної «прямої лінії» редакції відповідає заступник директора департаменту реагування на надзвичайні ситуації Державної служби України з надзвичайних ситуацій Микола ЧЕЧОТКІН.

— Миколо Олександровичу, за офіційними даними, цього року на водних об’єктах країни (станом на 25 червня) загинуло 566 осіб, з яких 65 — діти. Переважна кількість цих трагічних випадків — близько 70% — припадає саме на купальний сезон. І хоч це менше, ніж за аналогічний період торік, така статистика втішає мало. Звичайно, проблеми безпечного відпочинку на воді настільки багатогранні, що апелювати лише до Держслужби з надзвичайних ситуацій не доводиться. І все-таки в яких, так би мовити, масштабах ДСНС займається цими питаннями?

— На ДСНС України покладений дуже широкий спектр рятувальних функцій, тому ми, звичайно, займаємося безпекою тих, хто відпочиває на воді, зокрема роз’яснювальною роботою, а також пошуком і порятунком людей. Проте загалом питаннями безпечного відпочинку на воді переймаються і комунальні служби, і санітарно-епідеміологічні, й рятувальники, і медики. Адже ця робота включає весь спектр: від підготовки пляжної інфраструктури до порятунку людей. Наші регіональні підрозділи обов’язково організовують патрулювання місць масового відпочинку громадян. А загалом для пошуку і порятунку людей на воді у складі сил Держслужби з надзвичайних ситуацій функціонує 21 водолазно-рятувальний підрозділ загальною чисельністю близько 500 рятувальників, на оснащенні в яких є плавзасоби та спеціальне обладнання для роботи під водою.

Основні завдання цих підрозділів — проведення пошукових та аварійно-рятувальних робіт на водних об’єктах, рятувальні водолазні роботи в місцях масового відпочинку, порятунок і евакуація людей, які терплять лихо на морі та внутрішніх водоймах, а також обстеження та очищення дна акваторій місць, де відпочивають люди. Цього року рятувальникам ДСНС України на воді вдалося врятувати 308 осіб, з яких 33 дитини, зокрема майже третину дорослих і абсолютну більшість дітей — з початку купального сезону.

На жаль, нерідко нашим працівникам доводиться виїжджати на виклик очевидців події, коли людина вже потонула. У таких випадках, прибувши на місце, ми працюємо вже над вилученням тіла з води. Часто нещасні випадки із трагічними наслідками трапляються там, де немає спеціально обладнаних місць для купання, отже, і людей поблизу може не бути зовсім. У такому разі хтось, потрапивши в біду, можливо, й кличе на поміч, але почути його нікому. Тоді повідомлення про ймовірну загибель на воді до нас надходять опосередковано, наприклад, від занепокоєних близьких.

Фото Світлани СКРЯБІНОЇ.

Віталіна,  м. Вінниця:

— Ми із друзями плануємо провести відпустку, сплавляючись на байдарках однією з річок. Складати маршрут допомогли знайомі, які вже мають досвід таких подорожей, вони й поділилися деяким спорядженням — рятувальними жилетами, наметами тощо. Чи достатньо цього для безпечного походу?

— Звичайно, ні. Водний туризм — особливий вид відпочинку і потребує, окрім спеціальної підготовки плавзасобів та іншого спорядження, ще й особистої підготовки кожного учасника походу. Розробляючи маршрут, треба якомога точніше встановити перешкоди, що можуть зустрітись на річці, і нанести їх на карту. Дуже важливо з’ясувати шляхи під’їздів до води, відстань до найближчих автобусних зупинок та залізничних станцій.

Перед подорожжю вашій групі потрібно буде зареєструватися на одній з рятувальних станцій на водних об’єктах, чітко вказати маршрут походу, місця можливих зупинок для відпочинку і ночівлі, а також пройти відповідний інструктаж. Зрозуміло, про всі ваші пересування мусять знати рідні та близькі. До речі, ви самі коли-небудь сплавлялися річками?

— Ні.

— Тоді вам потрібні спеціальні тренування під наглядом досвідченого інструктора. Байдарка, як і всякий плавзасіб, вимагає певного досвіду керування, вміння користуватися веслами та іншим спорядженням.

Марина Іванівна,  м. Запоріжжя:

— Чи на всіх пляжах у Криму чергують рятувальники? Якщо десь їх немає, це означає, що там не можна купатися?

— У Криму майже на всіх пляжах, де дозволено відпочивати, функціонують водні рятувальні станції. Здебільшого це прерогатива і компетенція комунальних служб, які й забезпечують роботу комунальних рятувальних станцій. Що стосується підрозділів ДСНС, то наші рятувальники працюють цілодобово на чотирьох станціях: в Ялті, Алушті, Євпаторії та в селищі Піщаному Бахчисарайського району. Всі вони мають необхідне спорядження і обладнання: плавзасоби з двигунами (човни, міні-катери, аероглісери), акваланги тощо.

Усі інші пляжі, зокрема розташовані поблизу санаторіїв чи баз відпочинку, обслуговують комунальні служби. Там, де немає рятувальників, бажано не відпочивати, оскільки це свідчить, що пляж не пристосований для відпочинку на воді.

Юрій КУЗНЕЦОВ, м. Біла Церква Київської обл.:

— Просимо надати допомогу в наведенні порядку на водних об’єктах у межах нашого міста. Зокрема щодо експлуатації гідроскутерів та моторних човнів. Грубо кажучи, вже «дістали»: ганяють Россю ледь не по головах відпочивальників, особливо у свята й вихідні. Колись було товариство рятування на водах, працювала водна міліція, а тепер? Дві комунальні рятувальні станції, що діють у межах Білої Церкви, «перекрити» весь 14-кілометровий міський відтинок річки не можуть, максимум по 400 метрів угору та вниз за течією кожна. Тим паче, з човном на веслах проти моторок. Треба повернути водну міліцію, бо з берега боротися з порушниками на воді складно.

— Наскільки нам відомо, днями набрав чинності наказ Міністерства інфраструктури України, згідно з яким встановлюється єдиний порядок підготовки і перевірки знань судноводіїв маломірних суден, які здійснюють плавання внутрішніми водоймами країни. За результатами перевірки видаватимуть документ єдиного зразка на право керування такими плавзасобами. Сподіваємося, це підвищить професійність і відповідальність судноводіїв, адже йдеться не лише про їхню особисту безпеку, а й про безпеку тих, хто перебуває в акваторіях малого судноплавства. Передбачається проходження судновласниками спеціальної теоретичної і практичної підготовки у відповідних навчально-тренажерних пунктах, а порядок видачі посвідчень розповсюджується на всіх судноводіїв маломірних суден за винятком тих, хто виконує службові обов’язки під військово-морським прапором України або займається промисловою риболовлею.

На жаль, повернути на наші внутрішні водойми водну міліцію чи якось впливати на територіальні органи влади ми не можемо: не маємо таких повноважень. Можемо лише порушувати ці питання, що й зробимо у Білій Церкві найближчим часом. Те, що в нашій компетенції, ми виконуємо: ведемо широку роз’яснювальну роботу серед населення, наголошуючи зокрема і на забороні використовувати моторні, вітрильні, веслові човни, інші гребні й моторні плавзасоби, водні велосипеди і мотоцикли в зонах пляжів та інших громадських місцях купання за відсутності огорожі таких зон буйками, перевіряємо місця масового відпочинку на наявність обладнаних пляжів і рятувальних постів, навчаємо комунальних рятувальників тощо.

Олена Яківна,м. Київ:

— Працюю з дітьми віком від 5 до 15 років. Як методично правильно вчити їх безпеки на воді? На що слід звертати увагу передовсім?

— Насамперед треба переконати своїх підопічних, що найперша умова безпеки — вміння плавати, хоча й непоганий плавець мусить бути обережним, дисциплінованим і дотримуватися правил поведінки на воді. Переконайте дітей, що купатися можна тільки у спеціально відведених та обладнаних для цього місцях у спокійну, безвітряну погоду за температури води не нижче +200С і повітря — не нижче +240С і обов’язково у присутності дорослих. Ніколи не можна плавати наодинці й запливати за буї чи інші попереджувальні знаки, стрибати у воду з човнів, катерів, містків, дамб, причалів, дерев та високих берегів. Не слід гратися у воді в небезпечні ігри, пірнати під тих, хто купається, хапати їх за руки чи ноги. Не варто купатися біля крутого, зарослого густою рослинністю берега, використовувати для плавання дошки, колоди, камери від автомобільних шин. Надувні матраци — теж ненадійні «плавзасоби»: вітром або течією їх може віднести далеко від берега, а хвилею перевернути.

Під час колективного походу на пляж, скажімо, в літньому таборі, до купання допускаються групи дітей не більш як 10 осіб під наглядом дорослого, який вміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді. Бажано, щоб поблизу був обладнаний медичний пункт або організоване постійне чергування медпрацівника — це окрім обов’язкової наявності рятувального поста з необхідними засобами.

Звичайно, всім нам, дорослим, треба пам’ятати, що діти — це діти, вони часто забувають про обережність, тому і батьки, і вихователі повинні ні на секунду не залишати їх без нагляду у воді.

Павло,  м. Черкаси:

— Із власного досвіду знаю, що більшість людей, відпочиваючи, орієнтуються лише на свої звички і правила, продиктовані літньою спекою. Тож лізуть у воду де заманеться. А в окремі дні, особливо на свята, на берегах збираються безліч п’яних компаній, яким, як відомо, і море по коліна.

— Ви маєте рацію, на вихідні й у свята кількість нещасних випадків на воді зростає в рази. Що можуть рятувальники? Заборонити лізти у воду вони не можуть, так само, як і вживати алкогольні напої. За статистикою, понад 80% усіх загиблих на воді купалися саме у не пристосованих для відпочинку місцях чи необладнаних пляжах — каналах, ставках, затоплених кар’єрах. Місцеві органи влади неохоче визначають підходящі для безпечного відпочинку місця, адже тоді треба досліджувати акваторію, встановлювати пости, наймати рятувальників, що вимагає коштів.

Щодо причин загибелі на воді, то вони, як і обставини, залишаються незмінними рік у рік. По-перше, це купання у нетверезому стані: майже 60% потонулих в цей час були «під мухою». По-друге, купання в небезпечних за рельєфом берегів, дна і глибин водоймах. По-третє, найпоширеніші причини трагедій — самовпевненість людей, помножена на легковажність.

«Пряму лінію»  провів  і підготував, Олександр БІТТНЕР,  «Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Микола ЧЕЧОТКІН. Народився 1965 року в м. Івано-Франківськ. Закінчив Київське вище танкове училище. На службу в тодішнє МНС прийшов у 2001 році. В 2007-му закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Нині — заступник директора департаменту реагування на надзвичайні ситуації ДСНС України. Полковник служби цивільного захисту.

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни  ШИКАНОВОЇ на електронну адресу:  imrich@ukcc.com.ua.