У світі дедалі більшого визнання набуває думка, що гуманне поводження з тваринами — один із показників цивілізованості суспільства. 18 вересня цього року Верховна Рада ратифікувала Європейську конвенцію про захист домашніх тварин.
Чи отримають українські безпритульні тварини європейські притулки? Що дає ратифікація Україною цієї конвенції? Такою була тема «прямої лінії» «УК». На ці та інші запитання читачів відповідав заступник директора департаменту охорони природних ресурсів Міністерства екології та природних ресурсів Микола МОВЧАН.
Лілія КОЛСТОН, м. Тернопіль:
— Миколо Михайловичу, моє запитання стосується центру безпритульних тварин у селі Дичків. Там стерилізують і відпускають на волю хворих, травмованих тварин. Чи можна таку практику вважати гуманною? Хто несе відповідальність за цих тварин — годування, медичне щеплення і врешті-решт утримання в громадських місцях?
— Система стерилізації була започаткована нашим міністерством. Хоч якщо робити все за правилами, це компетенція житлово-комунального господарства. Перед Євро-2012 за допомогою німецьких і австрійських колег було створено систему з 16 ветеринарних лабораторій під назвою «Чотири лапи», які проводять стерилізацію. Ці лабораторії працюють і нині. Протягом трьох років стерилізували понад мільйон собак. Як наслідок, безпритульних тварин стало значно менше. Ви запитуєте, хто за них відповідає. Згідно з Європейською конвенцією про захист домашніх тварин (Верховна Рада України затвердила її ратифікацію 18 вересня цього року), відповідає кожен громадянин.
— Що це означає?
— Це означає, що ми граємо за європейськими правилами. На кожну особу, яка утримує домашню тварину, покладаються обов’язки. Зокрема, це відповідальність за благополуччя і здоров’я тварини, забезпечення догляду. 2006 року Верховна Рада ухвалила закон, який заборонив жорстоке поводження з бродячими тваринами. Він передбачає гуманні способи регулювання їх кількості, такі самі, як і в країнах Євросоюзу. До прийняття Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» випадки застосування санкцій державними правоохоронними та екологічними органами були дуже рідкісні. Після прийняття закону кількість притягнутих до відповідальності відразу збільшилася в кілька разів.
Наступним кроком стала ратифікація Європейської конвенції про захист домашніх тварин. Конвенція визначає основні принципи благополуччя тварин, принципи їхнього утримання, розведення та дресирування, встановлює вікові обмеження щодо придбання домашніх тварин. Кожна стаття конвенції містить певні правила. Наприклад, є стаття, якою забороняється відловлювати диких тварин та одомашнювати їх. Інша встановлює умови утримання домашніх тварин. Тобто ви повинні їх вчасно годувати, надавати медичну допомогу, не маєте права викидати на вулицю. Також конвенцією забороняється продаж тварин особам, яким не виповнилося 16 років, без чітко вираженої згоди їхніх батьків або осіб, які виконують обов’язки батьків.
Водночас конвенція передбачає розвиток інформаційних і освітніх програм у сфері захисту домашніх тварин і багатосторонніх консультацій між країнами в цій сфері. Ратифікація конвенції сприятиме запровадженню сучасних правових стандартів у сфері захисту тварин і продемонструє готовність нашої держави дотримуватися високих європейських стандартів у всіх сферах.
До речі, жорстоке поводження з тваринами відбувається й через незадовільне виховання підростаючого покоління. Пам’ятаєте, раніше майже в кожній школі, дитячому садочку був зоологічний куточок. Діти опікувалися своїми вихованцями, любили їх. А нині? Знайдіть у сучасній, технічно озброєній школі теплицю, зоокуточок. Не знайдете. Немає там цього. От вам і виховання.
— А як відслідковується жорстоке поводження з тваринами? Вигнав господар собаку на вулицю — і його одразу притягнуть до відповідальності?
— Відповідно до конвенції, країни, що приєдналися до неї, зобов’язуються розглянути можливості постійної ідентифікації собак і котів за допомогою спеціальних методів, наприклад, татуювання, спеціальних чипів, реєстру номерів тварин разом з прізвищами та адресами їхніх власників. Нині вся велика рогата худоба має чипи. За рік-два їх матимуть собаки і коти. Перед чипуванням у ветеринарній клініці заповнюють спеціальну анкету, куди вноситься інформація про тварину та її господаря. Дані анкети передбачають не тільки контактну інформацію власника, а й характер самої тварини, її ім’я, зріст і вагу.
Ідентифікувати номер чипа можна у будь-якій клініці за допомогою спеціального сканера, а вже за номером можна знайти анкету з усіма даними, яка є у спільній базі тварин країн СНД. Чипування можна робити будь-якій тварині і в будь-якому віці. Тільки за допомогою цієї процедури тварину можна ідентифікувати на 100%, оскільки жетон про власника собаки, який висить на її шиї, може загубитися.
Тож якщо домашнього вихованця вигнали на вулицю, завдяки чипу буде визначено господаря, який щонайменше сплатить штраф. А за знущання над тваринами передбачена кримінальна відповідальність. Нещодавно на Оболоні засудили чоловіка, який вбивав собак, до 7 років в’язниці.
Ольга Іванівна, м. Чернігів:
— Ми ходили в спеціалізований магазин для тварин, купували деякі речі для свої кішки і побачили там заклик перерахувати певну суму на потреби притулку для тварин. Мені цікаво: хтось відслідковує, чи такі кошти надходять до притулків, чи це просто шахрайство?
— Я вам скажу так: коли люди десь намагаються допомогти притулку, — це гуманно. Втім, притулок певним чином повинен утримуватися за гроші місцевого бюджету, деякі кошти надходять з центрального бюджету. Таких акцій, про які ви розповідаєте, в законі немає, це просто вигадка деяких магазинів. Цей факт має перевірити екологічна інспекція, адже, припускаю, це може бути й шахрайство.
Валерій МЕЛЬНИК, м. Луцьк:
— Які державні органи чи громадські організації повинні відшкодовувати матеріальні й моральні збитки людині, яку покусали безпритульні собаки?
— Якщо це домашній собака, то відповідати має господар. Якщо він безпритульний, то відповідатиме власник території, на якій пес перебуває. Якщо у дворі — начальник ЖЕКу, якщо на дорозі — дорожні служби. В нас безгосподарних територій немає, нині пустир — і той має господаря.
— Як ви особисто ставитеся до того, що держава збирається мільйони гривень витрачати з бюджетних коштів на утримання собачих притулків? Чи не стали ці притулки новим бізнесом?
— Відповідно до ст. 8-ї конвенції притулки для тварин мають право на існування. Нині їх будують в окремих районах, областях та навіть селах за спільні кошти зоозахисних громадських організацій, спонсорів, деяких громадян. Якусь частку виділяють із місцевих бюджетів. Це нормальне гуманне явище. Бюджет передбачає виділення коштів на це в разі ухвалення такого рішення депутатами місцевих рад.
Щодо приватних притулків, то якщо вони побудовані за правилами, мають усі умови для утримання тварин, власник сплачує податки, — то це нормальна практика. Зокрема, у Черкасах, у Харкові вже існують приватні притулки.
«Пряму лінію» підготувала та провела
Наталія ДОЛИНА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Микола МОВЧАН. Народився 1953 року в селі Велика Вільшанка Васильківського району Київської області. Закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «Агрохімія і грунтознавство». Кандидат сільськогосподарських наук.
ДОВІДКА «УК»
В Європі перші законодавчі акти, що захищали тварин від жорстокості, з’явилися на початку XIX століття. Закон, який захищав велику рогату худобу, коней і овець, був прийнятий у Великобританії 1822 року з подачі члена парламенту Річарда Мартіна, який уславився тим, що одного разу викликав на дуель людину, яка вбила собаку.
З 1979 року питання захисту тварин входить у велику політику, і вже за 10 років у Страсбурзі 21 країна – член Ради Європи підписала Європейську конвенцію про захист домашніх тварин. Підгрунтям для цього документа стали дві вимоги: перша — ніхто не має права вбивати тварин, завдавати їм болю та страждань. Друга — ніхто не має права залишати домашню тварину напризволяще.
А Німеччина стала першою європейською країною, яка гарантує права тварин у своїй Конституції. Перед Україною також постало питання прийняття Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження». І такий закон був прийнятий у лютому 2006 року.
ПРЕС-ЦЕНТР «УК»
З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ на електронну адресу: imrich@ukcc.com.
Ми в Google+