Звістку про те, що мій аккаунт в соціальній мережі «Facebook» виграв мільйон доларів, я сприйняла без феєрверку в емоціях. І не тому, що не вірю в дива — скоріше через те, що не люблю в дивах розчаровуватися. Однак зворотна адреса: «Лотерея AWARD, 13-Ліверпуль-роуд, Іслінгтон, Лондон, Великобританія», а також ім’я, електронна скринька і номер телефону чоловіка, з яким треба зв’язатися для отримання виграшу, дуже скидалися на справжні і все-таки на короткий термін заглушили голос здорового глузду. Та й кому буде шкода від того, що я трохи помрію про те, як розпоряджуся такою грандіозною сумою? 

За кілька хвилин встигла подумки відремонтувати одну із занедбаних історичних пам’яток і навіть давню мрію — подорож до Казахстану — здійснила. Уява малювала як зачерпую воду із унікального озера Балхаш — на своєму західному березі солоного, на східному — прісного, ходжу вулицями старого міста Алмати… Втім, до нової столиці — Астани добратися не встигла: обурена підсвідомість чітко продемонструвала нагадування про листи кількарічної давності від однієї з київських фірм. Вони починалися словами: «Вітаємо! Ви виграли!». А в кінці була скромна приписка про те, що такого листа я обов’язково одержу, виписавши щось із запропонованого каталогу товарів…

Словом, наступивши на горло мрії, починаю шукати у «Facebook» сторінку свого адресата — це справа кількох секунд. На фотографії — імпозантний джентльмен середнього віку у костюмі і краватці. Та жодної інформації про себе він не дає, тільки рекомендацію: «Якщо ви знаєте Джека — додайте його в друзі чи напишіть йому повідомлення». Ага, зараз!

Добре, що є на світі Інтернет. Вводжу в пошукове віконце «Лотерея AWARD» і потрапляю в теплу компанію таких же як сама «мільйонерів». Дехто з них поспішив навіть кошти перерахувати за вказаною під час переписки адресою «на оформлення документів». В результаті хтось позбувся 500 доларів, хтось більше. Але очікуваного виграшу так ніхто й не одержав. Більше того, для декого легковірність обернулася великими проблемами: один студент змушений був кинути виш, бо не заплатив за навчання, відіславши шахраям зібрані кошти і сподіваючись незабаром стати власником величезної суми.

Втім, знайшлося й багато скептиків та людей з почуттям гумору. Вони зразу збагнули, що не можуть виграти в лотерею, яку не купували і не брали участі в її розіграші. Один з них запропонував респектабельному, принаймні зовні, «містеру» надіслати його виграш на адресу: «Москва, Петровка,38». Ще більше мені сподобався хід жіночки, яка чемно відмовилася від свого мільйона і висловила бажання передати його на благодійність, назвавши й відповідний номер рахунку.