У Нью-Йорку 22—24 березня відбулася глобальна конференція з проблем води — перший такий захід ООН за останні пів сотні років, покликаний спонукати країни працювати спільно над розв’язанням проблем водоспоживання та кліматичної кризи.

У конференції взяла участь українська делегація на чолі з міністром захисту довкілля та природних ресурсів Русланом Стрільцем, який скористався оонівським майданчиком, щоб розповісти про шкоду, якої завдає світові російська війна.

Міністр провів десятки двосторонніх зустрічей з колегами з інших країн, що взяли участь у конференції.

Розмовляємо з Русланом СТРІЛЬЦЕМ одразу після його виступу на заході з обговорення цілей десятиліття, який було зустрінуто бурхливими оплесками.

росія краде воду не лише в України, а й у всього світу

— Пане міністре, наскільки співзвучною нашим проблемам виявилася водна конференція у Нью-Йорку і що найважливіше вам вдалося зробити під час цієї поїздки?

— За останні пів сотні років це перша конференція ООН, присвячена саме питанням води. Підбивали підсумки, про які розповідали всі країни.

У нас в Україні ситуація така: до повномасштабного російського вторгнення ми чітко йшли за певним планом, щоб досягти Цілі 6 «Чиста вода та належні санітарні умови», що передбачена в Цілях сталого розвитку ООН. Війна не зупинила нашого руху, але тимчасово пригальмувала його.

І сьогодні в ООН на найголовнішому майданчику світу, де налічується 193 країни, ми показали світові, що насправді відбувається в Україні. Продемонстрували, що поділяємо принципи сталого розвитку, цінності цивілізованих країн, дотримуємося їх і що російська агресія заважає всьому світові розвиватися. Тому що довкілля, вода кордонів не мають. І розв’язавши війну на території України, росія воює не тільки з нами, а й з усім світом. Нині, спускаючи воду з Каховського водосховища, яка тисячами тонн витікає в нікуди, вони відбирають її в усього світу. Бо ця вода потрібна для зрошення, вирощування врожаю, подолання продовольчої кризи. Тож вони цю воду крадуть не лише в України, а й в усього світу.

Ще я хотів донести позицію щодо формулювань. Часто у світових медіа чуємо: «війна в Україні», «через те, що відбувається в Україні» тощо. Але ми дуже хочемо чути уточнення: «через те, що робить росія в Україні».

Я нагадав, що, знову-таки, довкілля не має кордонів, війна не має кордонів і росіяни прийшли зі зброєю в наш спільний дім. Вони палять усе живе не тільки в Україні, а й на планеті Земля, де 193 країни є членами ООН.

— Чи обговорюють на українських та міжнародних майданчиках вплив російської агресії на такі глобальні процеси, як зміна клімату? Чи є вже якісь структури, які вивчатимуть цей вплив?

— Найголовніший майданчик для комунікації про зміни клімату — Міжнародна кліматична конференція (COP), яка проходить щороку в листопаді в різних країнах. Торік вона відбулася в єгипетському місті Шарм-ель-Шейх. Це величезний захід, на який завжди чекає весь світ. Ми брали в ній участь із власним павільйоном уперше за всю історію незалежності України.

Чому для нас це було так важливо саме під час війни? Тому що ми започаткували місце єднання, куди прийшли всі наші друзі й партнери: американський політик, спецпредставник президента США з питань клімату Джон Керрі, тодішня спікер Палати представників США Ненсі Пелосі, губернатор штату Вашингтон Джей Інслі, виконавчий віцепрезидент Єврокомісії Франс Тіммерманс, єврокомісар Віргініюс Сінкевічюс, міністри багатьох країн.

Ми готуємося до наступної конференції в Об’єднаних Арабських Еміратах. Я вже мав не одну зустріч із міністром з питань клімату та довкілля ОАЕ Мар’ям аль Мхейрі. Ми з нею обговорили питання нашої участі — сподіваюся, партнери допоможуть нам організувати павільйон. Адже нині в умовах обмеженого бюджету Україна не може собі дозволити такі витрати. Торік нас підтримали уряд Німеччини та інші партнери, і дуже сподіваюся, що 2023 року павільйон у нас теж буде. Наша мета — показати, яких збитків завдає довкіллю російська агресія.

— Необхідність оцінки збитків, завданих довкіллю, — один з десяти пунктів формули миру Президента Володимира Зеленського. Ви казали, що навколишньому середовищу вже завдано шкоди на 51 мільярд доларів. Як підраховують ці цифри?

— Ми з першого дня повномасштабного вторгнення підраховуємо збитки. І напевне, це ще не фінал. Ідеться лише про 2200 кейсів знищення живої природи та екологічних злочинів. Далі буде ще, на жаль.

Коли ми готувалися до COP у Шарм-ель-Шейху, то навіть обрахували збитки від додаткових викидів парникових газів, які спричинила війна. Також врахували понаднормові потенційні викиди, які очікуються під час повоєнного відновлення. І за це теж має заплатити росія. Тема зміни клімату одна з найважливіших, гадаю, на всіх європейських та світових майданчиках. На жаль, до війни ми не так багато приділяли їй уваги. У нас був свій ворог — промислове забруднення. Якщо весь світ говорив про emission (викиди), то ми казали про pollution (забруднення). На сьогодні промислова активність значно впала у зв’язку з війною, але сама війна стала великим забрудником.

Звісно, після нашої перемоги спочатку ми очищатимемо країну від забруднення, яке залишать бойові дії, а тоді перейдемо до проблем зміни клімату. Тобто більше говоритимемо про енергоефективність та перехід на відновлювані джерела енергії. Гадаю, уже сьогодні маємо задавати рамку для впровадження в Україні виробництва зеленого водню, тому що за цим майбутнє.

Щодо оцінки збитків, то на сьогодні розроблено сім методик розрахунку, які стосуються викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів, лісів, надр. Є відповідні формули та правила обрахунку. Фіксують факт, збирають дані, докази, беруть аналізи, потім усе обчислюють відповідно до цих методик. Але ми прагнемо їх трішки змінити, щоб враховувати принцип екосистемних послуг, — як у США та європейських країнах.

Уявіть, що ви живете в лісі, навколо чиста річка, дерева, прекрасне повітря… І не замислюєтеся, що отримуєте від довкілля, природи послугу, яка дає вам змогу більше прожити, краще почуватися, менше витрачати на ліки тощо. Якщо вирубати дерева, то, за нашим нинішнім законодавством, ви сплатите якусь відновну вартість. Але ж є ще вартість втраченої послуги, яку надавала жива природа. Скільки потрібно ресурсів, щоб це дерево росло 70 років? Оце й називається принцип екосистемних послуг.

Що це нам дасть? Умовна відновна вартість одного дерева мала б містити затрати на ці 70 років догляду за ним. Тобто збитки, які ми обрахуємо від воєнної агресії, будуть значно вищі. Ми запровадимо цей принцип екосистемних послуг і отримаємо якісний механізм збереження природи надалі, після війни.

Для судових позовів проти рф готуємо кілька пілотних кейсів

— Як ви гадаєте, чи є можливість притягнути окупантів до відповідальності за шкоду, завдану нашому довкіллю?

— Упевнений, що так. Наприклад, Ірак сплачує відповідні репарації Кувейту. Питання в тому, скільки цих репарацій можна стягнути, як належно зафіксувати всі кейси. Як відомо, завдяки величезній роботі, яку провів Офіс Генерального прокурора, в Україні найближчим часом буде відкрито представництво прокурора Міжнародного кримінального суду. Відповідно нині наша інспекція передає туди дані, і ми можемо формувати якісні файли, які проходитимуть верифікацію у представництві прокурора МКС, бо їх використовуватимуть для обвинувачень у суді. Думаю, найближчими місяцями зробимо кілька пілотних кейсів, подивимося, як ця справа рухатиметься, з якими викликами зіткнемося, і це дасть нам змогу наростити м’язи в підготовці великої кількості таких позовів.

Через додаток в інтернеті весь світ відстежує екологічну ситуацію в Україні

— рашисти пошкодили чимало об’єктів водної інфраструктури. Чи вистачає в нас ресурсів і можливостей очищати воду, дотримуватися норм очищення продуктів життєдіяльності великих міст?

— Це радше питання Мінвідновлення, але можу сказати, що крім додаткового забруднення річок на сході країни у зв’язку з війною ми ще маємо певні перевищення за цими показниками на заході України. Річ у тім, що через тимчасове внутрішнє переміщення багатьох українців тиск на водоочисні споруди значно зріс. Тому там теж треба проводити певні заходи з модернізації, посилення спроможностей очисних споруд. На цьому наголошуємо постійно, звертаємо на це увагу органів місцевого самоврядування та колег із Мінвідновлення. Думаю, це питання найближчим часом теж вирішуватимемо. Усі водоканали — у комунальній власності, і це пряма відповідальність кожного міського голови. Ми ж поки що тільки рекомендуємо.

У нас на базі Держводагентства працює чотири великі лабораторії у всій країні, є менші. Вони забезпечують контроль якості всіх поверхневих вод. Інформацію про це ми зробили доступною. На початку повномасштабного вторгнення ми розробили додаток, доступний у Google Play та App Store, який називається «Екозагроза». Завдяки цьому застосунку люди можуть не тільки сфотографувати місце екологічного злочину й надіслати нам інформацію для вжиття відповідних заходів. Там є мапа з відповідними інформаційними шарами, радіаційний моніторинг, дані про стан атмосферного повітря та якість поверхневих вод. І можна спостерігати за динамікою всіх показників, які ми надаємо для цього застосунку.

Чому це важливо? Багато міжнародних друзів і партнерів, наприклад Болгарія, дуже цікавляться питанням радіаційного стану в Україні, особливо коли в перші місяці було окуповано Чорнобильську зону. Усі шукали інформацію про те, що там відбувається. Тепер можна спостерігати за ситуацією через «Екозагрозу». Більш як половина відвідувачів — іноземні громадяни, тому що всіх цікавить стан повітря і радіації.

— Відбудувати будинки чи дороги значно легше, ніж відновити довкілля, знищені екосистеми, загиблі популяції тварин, очистити землю й водойми від хімічного та іншого забруднення. Як ви гадаєте, скільки років нам знадобиться для цього?

— Десятиліття. Але ще зважаймо на те, що частину екосистем ми втратили назавжди.

— Щоб стати повноправним членом Євросоюзу, Україна має провести реформи, зокрема із захисту довкілля. Які саме закони нам потрібно ухвалити насамперед? Які європейські директиви імплементувати?

— Передусім у нас є Угода про асоціацію з Європейським Союзом. За цією угодою, галузь захисту довкілля до 2021 року загалом отримала всього один бал із п’яти можливих. Про що це говорить? Про те, що роботу вели, дуже багато було зроблено за ці роки, але вона була несистемною.

2022 року парламент за поданням уряду та із власної ініціативи ухвалив дев’ять фундаментальних євроінтеграційних законопроєктів. Зокрема, було ухвалено Закон «Про управління відходами», який десять років блокували, Закон «Про Національний реєстр викидів і перенесення забруднювачів» — щодо подання інформації забруднювачами й відповідний контроль. Нещодавно у другому читанні ухвалили закон про державну систему моніторингу довкілля, інформацію про стан довкілля (екологічну інформацію) та інформаційне забезпечення управління у галузі довкілля. Такого не було останні п’ять років, щоб за один рік в екологічній галузі ухвалювали стільки фундаментальних законів. Ми запровадили реформи, які десять років блокували або промислове лобі, або ті, хто не розумів чи боявся. Ми це зробили.

Тепер перед нами стоїть дуже серйозний виклик: під егідою офісу віцепрем’єра з питань європейської інтеграції Ольги Стефанішиної проводять так званий скринінг, тест наших зобов’язань щодо всіх директив. Маємо до середини цього року його завершити й виробити дорожню карту для подальшого руху. Важливо зрозуміти, яких помилок було допущено, й не припускатися їх надалі. Щодо деяких реформ недостатньо просто ухвалити закон — треба показати, як він працює, упроваджується в повсякденне життя. Є директиви, які потребують величезних капіталовкладень. Наприклад, водна рамкова директива про досягнення доброї якості води у водних об’єктах. Це найдорожча директива, і багато країн ЄС погоджуються, що не досягають її вимог, бо в них недостатньо фінансових ресурсів. Сподіваємося, що кандидатство у члени Євросоюзу відчинить нам двері для фінансової допомоги в цьому питанні.

Володимир ІЛЬЧЕНКО,
Укрінформ,
Нью-Йорк