Із 63 тисяч квадратних метрів споруди під форум задіяно 24 тисячі на двох поверхах. Окрім звичних виставок, «Арсенал» надає «простір для художніх комунікацій, дискусій, досліджень, обміну та вивчення», передбачено публічні зустрічі з українськими митцями і культурними діячами. Однією з тем буде і та, що озвучила гендиректор Наталя Заболотна: «Через митне законодавство України світові галереї не їдуть до нас. Наше мистецтво залишається недооціненим».

Десята виставка українського сучасного мистецтва від середини 1980-х до 2015-го подає об’ємну панораму новітньої історії живопису. Dialogia «Без назви» виявляє травматичні трансформації останніх років у суспільстві в межах «між миром та війною» і пропонує митцям і споживачам творчого продукту самим визначитися в координатах дійсності.

Олександр Ройтбурд по-сучасному зобразив «Останній день Помпеї». Фото Володимира ЗАЇКИ

На прес-конференції озвучено сентенцію «Без ринку сучасного мистецтва не існує». Тим часом комерційний зиск експозицій залишається здебільшого в потенціалі. «Арсенал» прагне заохотити можливих колекціонерів на прикладі майже 50 сталих персональних зібрань, представлених у програмі. Можливо, на виставці знайдуться платоспроможні віпи, які поповнять почесний ряд збирачів сучасного українського мистецтва. Адже це престижно і комунікативно для особистості та бізнес-середовища.

Зріз пристрастей колекціонерів демонструють зібрання у трьох хронологічних площинах: 1985—1995, 1995—2005, 2005—2015 роки. Присутність метрів у всіх трьох періодах дає змогу простежити еволюцію чи революцію наших визнаних художників.

На виставці здійснено численні проекти. Деякі актуалізують відчуття дійсності, в інших — вічні теми. «Патруль часу» 2013—2014 років Олександра Дубовика засвідчує у властивій йому знаковій системі творчу потужність та енергетизм особистості в масштабі осмислення сучасності. Відчуття війни між сутностями у формах, кольорах, площинах надають роботам космогонії зіткнень.

Василь Цаголов у такий спосіб побачив російську агресію. Фото Володимира ЗАЇКИ

У серії «Ваша раша» Василь Цаголов представив площинні плакатизми — жанрові сцени з революційного Майдану із закликом: «Не бійся!». Майдан присутній і у відео-арті Оксани Чепелик. Її «Візуальна поезія» з віршами Шевченка та Бродського висвітлює калейдоскопічне відчуття простору-часу мультимедійниці.

У «Розрізах часу» Микола Журавель використовує барельєфну техніку на великих площинах та білий колорит. В «Атракціоні» Андрія Блудова історія явлена як карусель фарб, облич, образів, текстур. Атракціон розмаїття живопису із самоварами, ляльками, поданими зі своєрідним еротизмом, притаманний Ніні Мурашкіній в інсталяції «Ненажерлива». Ремінісценції на гравюру 1514 року Альбрехта Дюрера «Меланхолія» з досить штучною інтерпретацією представила «Я Галерея».

«Єдність у різноманітті — мистецтво як хліб для розуму», — вважає Макс Річман (Грузія). Художник поєднав у полотнах «гру у грі» від фігуративу до абстракції — «Абстракції як емоції художника. Ідеологія моїх робіт — любов перемагає все».

Проект «Там, де діти сплять» засвідчує єднання художників-керамістів та живописців. Він виявляє трагічні теми українського, татарського світовідчуття з роздумами про війну і мир, життя і смерть, матір і дитину. Як символ — натуральної величини керамічна сокира в колоді з есхатологічним висновком Влади Ралко: «Що буде, того не спинити». На проект чекають гастролі містами України і Європи. Куратор проекту —  Георгій Браіловський.

Художники іронічно або драматично обігрують шедеври попередників, транспонуючи їх у сучасність. У Віллі Реунова — повторення славнозвісного портрета Папи Римського з логотипами всесвітніх телеканалів. Ройтбурд і Вайсберг у роботах втілюють відчуття від картин Караваджо.

Зупиняє абстракція з домінантою блакитного роботи Тиберія Сільваші, над якою він працював у 2003—2014 роках. Анатолій Криволап експериментує з темним колоритом у роботі 2006 року «Коні. Ніч» — акрил, вугілля.

В експозиції представлено кілька скульптур, зокрема Олександра Сухоліта, який за цей період набув статусу метра. У чоловічих фігурах — ню Івана Світличного використано дерево, а метал — для статевих ознак. Зацікавлює інсталяція з граніту офісних паперових речей. Щоб виявити психологію чиновника з його прагненням вагомості?

Другий поверх надано тотальній інсталяції. Там є речі зі світловими ефектами, які шокують, і пахне фарбою.

На виставці функціонує інноваційний освітній проект для дітей і підлітків «Арсенал ідей».

Форум триватиме до 10 жовтня. Ціни — від 20 до 50 гривень. 

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»