Талановитий журналіст Андрій Чирва, чия творчість багато років була пов'язана з "Урядовим кур'єром", випустив нову книжку. Її написано в співавторстві з авторитетним у юридичних колах країни правником Віктором Кононенком - суддею з майже сорокарічним стажем. Книжка називається "Не місце серед живих" і присвячена, мабуть, вічній темі - адекватності, співрозмірності покарання за найтяжчі злочини, проблемі законності і справедливості у тих випадках, коли вчинено навмисне жорстоке вбивство, згвалтування дитини, розповсюдження наркотиків тощо. А якщо сформулювати коротше: чи потрібна в нашій державі смертна кара як виняткова міра покарання?

Від неї відмовилися в демократичних країнах Європи. І ми пішли цим шляхом. Але численні соціологічні опитування свідчать: переважна більшість пересічних громадян не визнають це правильним, не вважають нинішню "вищу міру" - довічне ув'язнення -справедливим вироком для покидьків, які обагрили свої руки кров'ю багатьох жертв, лишили сиротами дітей.

"Ніхто не буде сперечатися, - пишуть автори, - що наше XXІ століття - час меркантилізму, неприкритих грошових відносин, індивідуалізму. У таких умовах людина замислюється: а яка користь у тім, що я частину своїх податків перераховую на утримання тих, хто позбавив життя кількох або навіть кількох десятків людей? Запитання особливо загострюється, коли ним переймається той, кого трагедія торкнулася особисто: вбили коханого чоловіка, дружину або дитину. Дружина одного міліціонера, по-звірячому вбитого при виконанні службового обов'язку, ремствує, що ніщо не може замінити годувальника родини й батька двом малолітнім дітям. А потім запитує: "А хіба легше від усвідомлення того, що молодий гарний чоловік похований, а його вбивці живі й відбувають покарання у досить непоганих умовах?"

Парадокс полягає в тому, що подарувавши життя засудженому, держава ще створює умови, яких злочинець найчастіше не мав до скоєння криміналу. Умови кращі, ніж у тих, хто відбуває покарання в колоніях, тобто за менш тяжкий злочин. І найсумніше, найнесправедливіше, що ті, хто потерпів через убивцю, втративши годувальника, залишившись сиротою, отримавши глибокі психічні травми, часто опиняються у скрутніших життєвих умовах, аніж вбивці!

У нарисах, з яких складається книжка, у численних детективних історіях В. Кононенко та А. Чирва шукають відповіді на складні запитання не тільки юридичного, а й історичного, соціологічного, естетичного та морально-психологічного характеру.

Днями у Національній академії правових наук України відбулося обговорення нового видання. Спеціалісти дали високу оцінку за глибину і аналітичність, за літературні якості. Впевнений, з цими оцінками погодиться і абсолютна більшість читачів. А авторів варто відзначити за мужність і сміливість: зануритися у чорний світ страшних злочинів, плисти проти курсу на лібералізацію покарань (проти Європи!?) - погодьтеся, для цього треба мати справжні чоловічі характери.

Олександр МАКАРСЬКИЙ, публіцист,
професор КНУКіМ
для "Урядового кур'єра"