З перших днів існування 164-й Дніпропетровський звідно-евакуаційний госпіталь, незважаючи на численні реорганізації та скорочення, став одним з основних евакуаційних центрів. Останнім часом на невеличкий колектив військових лікарів припали нелегкі випробування. Зокрема тільки за час проведення антитерористичної операції на Донбасі кваліфіковану медичну допомогу надали понад 6600 пацієнтам, не втративши жодного військовослужбовця.

— Найважче було на початку АТО, — розповідає начальник шпиталю полковник медичної служби Андрій Рильський. — Брак необхідної медичної апаратури та препаратів ми прагнули компенсувати за рахунок професіоналізму лікарів. Нині ж завдяки злагодженим діям та повному розумінню ситуації у Міністерстві оборони України, Генеральному штабі та безцінній допомозі волонтерів ми повністю забезпечені всіма базовими медичними препаратами, а сучасним медичним обладнанням переоснащено терапевтичне, реанімаційне та хірургічні відділення. Новітнє обладнання істотно підвищує результативність нашої роботи. Використовуючи хірургічну ендоскопічну стійку, ми значно скоротили післяопераційний період, бо за рахунок малої травматизації процес одужання поранених бійців пришвидшується в кілька разів.

У складі медичних бригад, якими було підсилено підрозділи Високомобільних десантних військ, військові лікарі надавали допомогу на передовій, здійснювали евакуацію та супровід поранених.

Начальника відділення анестезіології і реанімації підполковника медичної служби Ольгу Полякову вертолітники справедливо вважають членом екіпажу. Вона разом з ними здійснила майже 40(!) вильотів, а медичний персонал відділення підіймався у небо для здійснення евакуації 95 разів. Здійснили евакуацію понад 1000 поранених військовослужбовців і з них жодного у повітрі не втратили.

— Пам’ятаю їх усіх, — розповідає Ольга Василівна, — особливо тих, у кого поранення були не сумісні з життям. Ми сподівалися на Божу ласку і робили все від нас залежне, щоб доставити їх до стаціонарних медичних установ. І доставляли. На превеликий жаль, дива трапляються рідко, а можливості медицини не безмежні. Та ми боролися за кожне життя і здебільшого перемагали.

Про випробування, які лягають на жіночі плечі, Ольга Василівна розповідає неохоче. Першу евакуацію вона здійснила торік у квітні, під час трагедії під Волновахою. Відтоді вже звикла, що у будь-яку хвилину може пролунати телефонний дзвінок із командою «На виліт!» А потім — біг від одного з гелікоптерів, з яким щойно доправила і передала поранених до карети швидкої допомоги, в інший, який злітає для здійснення нової евакуації. І все це з апаратурою вартістю сотні тисяч доларів, яка ще й важить кілька десятків кілограмів.

Битву за життя бійців ведуть і військові хірургічні бригади. За весь час проведення антитерористичної операції вони здійснили понад 2600 втручань, провівши за операційними столами понад три місяці.

— Кожна операція особлива. Використовуємо та обмінюємося досвідом з нашими колегами в усьому світі. Навчаємося в них, чогось вчимо їх. Наприклад, наш метод витягування дрібних осколків за допомогою сильного магніту застосовують в інших шпиталях. Пригадали ми і широко використовуємо методики, які в мирний час майже не застосовують. Зокрема наші травматологи для пришвидшення зрощування кісток, переламаних внаслідок вогнепальних поранень, встановили понад 500 апаратів зовнішньої фіксації. Для швидшого загоювання післяопераційних ран використовуємо ваксистеми, — розповідає начальник хірургічного відділення капітан медичної служби Іван Кураченко.

У самого Івана Петровича за спиною чотири відрядження у зону проведення АТО. Останнє він провів у складі 81-ї десантно-штурмової бригади у селищі Піски. Там разом з волонтерською медичною групою «Хотабич» налагодив роботу медичного пункту, де провів не одну операцію у польових умовах. На рахунку капітана медичної служби Івана Кураченка понад 100 евакуацій з червоної (найнебезпечнішої) зони.

Тисячі бійців, чиї життя врятували фахівці Дніпропетровського військового госпіталю, щиро вдячні медикам, серед яких майори медичної служби В’ячеслав Войтов та Олександр Даленгер, працівник Збройних сил України Анатолій Ковальчук. Дякують усьому колективу. Кожен медпрацівник на своєму місці зробив усе можливе, а інколи і неможливе, щоб вирвати хлопців із пазурів смерті й повернути до життя.

Аркадій РАДКІВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»