Ми — непереможні! Ані розчарування «павловської» грошової реформи, ані знецінення вкладів в Ощадбанку СРСР, ані грубий обман МММ не позбавили моїх співвітчизників віри в диво й упевненості у своєму праві на незароблені гроші.

Правда, мій чоловік, коли отримав електронною поштою лист про «спадщину в Республіці Того», лише посміявся. Варто було прочитати перший рядок про те, що «наш благородний інженер й підрядник, який помер 4 квітня 2006 року і є громадянином Вашої країни, залишив спадок, який складається з коштів на банківському рахунку (9 млн 600 тис. дол. США), нерухомості (25 млн дол. США), а також акцій компаній з будівництва доріг (36 млн 250 тис. євро.)»,  і жодні легенди вже не подіяли на мого чоловіка — фізика за освітою й електронника за фахом. Між тим легенда з листа розповідала, мовляв, «наш благородний інженер» помер, не залишивши заповіту. І щоб уникнути конфіскації його статків, федеральний уряд західноафриканської Республіки Того надав адвокатові мандат на пошуки його близького або далекого родича. Тож по всьому світу шукають людей із таким прізвищем. У листі — докладні посилання на законодавчі акти, запевнення в щиросердності помислів, а також натяк на те, що подробиці не розголошуються одразу, прохання згоди адресата взяти участь у цій «транзакції», бо така інформація «допоможе США очистити всі ці рахунки до вступу у спадок».

Українському технареві не варто підсовувати «листи щастя» з такими «конкретними цифрами». Випускники наших технічних вишів живуть в іншій реальності, ніж міжнародні шахраї. Наприклад, судячи з оголошень, недавно Головне управління МВС України в Києві шукало для себе начальника управління по боротьбі з кіберзлочинністю з двома дипломами про вищу освіту та досвідом роботи на зарплату 1400—1500 грн.

Мій чоловік одразу сказав: шахрайський умисел листа очевидний, бо «хід» з несподіваною спадщиною занадто простий. Ніхто не купиться. Я погодилася. Як же ми помилилися!

Днями з Луганської регіональної торгово-промислової палати (ЛРТПП) повідомили, що до їхнього бюро перекладів надійшло звернення  від бізнесмена з проханням перекласти «заповіт» померлих родичів. З’ясувалося, що інформація про заповіт йому надійшла електронною поштою, а сам спадкоємець до отримання листа не знав про існування багатих родичів за кордоном. Підкупило людину те, що в заповіті було вказано його прізвище. Він відіслав свої дані на вказану адресу. Й отримав відповідь, що потрібні 2 тисячі доларів США на офіційне оформлення справи. А згодом «адвокат» приїде особисто й розподілить статки на місці…

На думку заступника начальника бюро іноземних перекладів ЛРТПП Миколи Руденка, так просто виманюють гроші. Микола Руденко, який відпрацював у ЛРТПП вже 18 років, стверджує, що така схема працює вже не перший рік: «На початку 1990-х на підприємства поштою або факсом почали надходити листи з Нігерії. Невідомі бізнесмени нарікали, що після реконструкції аеропортів, залізничних вокзалів тощо залишилися великі суми, і вони не можуть ними скористатися. Тож пропонували, щоб директори підприємств повідомили рахунок, на який можна надіслати ці «гроші», а потім вони будуть «поділені на рівній основі». Тоді СБУ виступило з заявою: не піддаватися на викрутаси шахраїв, які так просто намагалися відмити гроші через банківську систему підприємств».

Варто лише набрати в Інтернеті запит про листи з Республіки Того щодо спадку, й одразу переконаєшся, скількох «спадкоємців» уже «розвели» на кілька тисяч баксів оті «адвокати».

Що ж, хочеться сказати на кшталт автора кінострічки «Покровські ворота»: минули лихі 90-ті, відшумів романтичний «міленіум» та, як бачимо, підступили цинічні «нульові» — з готовністю знову випробувати нашу віру в ту саму «золоту рибку», але з республіки вже не Того найменування.