Для того, аби безперешкодно торгувати з ЄС, триває активна робота з гармонізації технічних умов і регламентів, узгодження митних ставок та експортних квот на понад дві тисячі товарних позицій. 

На сьогодні у Держстандарті на реєстрації перебувають 320 розроблених і відпрацьованих до норм ЄС  техумов і регламентів з 1,5 тисячі тих, що ще потребують гармонізації. «За рік-півтора закінчимо цю роботу, і допоможе нам у цьому Польща», — зазначив  очільник Мінагропроду Микола Присяжнюк під час нещодавньої зустрічі з журналістами, додавши, що торік Україна експортувала у країни ЄС 7,5 мільйона тонн збіжжя.

Він розвіяв ілюзію, яка панує в суспільстві, про те, що європейська харчова продукція заполонить українські прилавки після підписання ЗВТ з ЄС. «Цього не станеться, бо ми всі умови прописали ще під час укладення Угоди про СОТ». Разом з тим він зазначив: «Якщо бути відвертим, то ринок аграрної та харчової продукції високо конкурентний і дуже зарегульований. Від нього залежать продовольча безпека, робочі місця, соціальна напруга у країні тощо.  Тому на білому коні в ЄС заїхати буде важко, бо кожна країна захищає власного виробника. Відтак, за оцінками різних наукових і торговельних установ, з підписанням Угоди про ЗВТ з ЄС Україна стане привабливішою для транснаціональних компаній — виробників продуктів харчування. Вони переміщатимуть свої потужності в Україну, а також  будуватимуть нові, аби виробляти продукти харчування з постачанням на ринки ЄС, бо наша агропродукція дешева, не дотована й екологічно чиста. Іншого шляху розширення вітчизняного продовольчого експорту на європейські ринки немає, переконаний Микола Присяжнюк. 

Аграрний міністр також поінформував, що за умовами СОТ і регламентами, відпрацьованими Митним союзом (МС), Україна може торгувати і на Схід, і на Захід. Та, щоб  нас не попросили з ринку МС, сторонам треба підписати Меморандум про взаємопризнання, бо є розбіжності: одна гармонізація не включає іншої.

Євроринок поглине тисячі тонн української бульби, цибулі, помідорів... Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Стосовно повернення до ідеї створення зернового причорноморського пулу міністр зауважив: «З одного боку, три країни — Росія, Україна та Казахстан, об’єднавши зусилля, матимуть високу частку експортного потенціалу, і цим треба скористатися, приміром, для забезпечення продбезпеки, обсягів транзиту зернових, завантаження наших портів додатковим вантажем,  задля формування справедливої ціни й уникнення спекуляцій на ринку. А з іншого — це може бути сприйнято світовою спільнотою як створення зернового монополіста».

А на цьому ринку треба діяти дуже обережно, бо Україна цього року вперше напряму уклала угоди за програмами ООН із забезпечення продбезпеки, зокрема країн Африки. Це, крім високої місії та ринку збуту збіжжя, ще й вагон зобов’язань. Тому відтепер нам дуже обережно слід ставитися до заборон, обмежень та дисбалансів на ринку зернових.

При відкритті ринку ЄС важливі не стільки обсяги поставок української продукції, скільки можливість українських компаній диверсифікувати їх за рахунок країн-членів ЄС, переконаний Іван Бісюк, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства.

За його даними, за попередніми домовленостями з ЄС Україна зможе постачати в Європу до мільйона тонн пшениці з нульовою митною ставкою, 40 тисяч тонн свинини, 12 тисяч тонн телятини, 36—40 тисяч тонн м’яса птиці.

КОМЕНТАРІ

Виграють виробники м’яса птиці, овочів і зернових

Микола ВЕРНИЦЬКИЙ,
директор консалтингової компанії  «ПроАгро»:

— Україна лише планує підписання угоди про ЗВТ з ЄС. Тому про розширення експорту на євроринки можна казати лише в теорії. За моїми прогнозами, досить непогані перспективи справді відкриваються перед нашими виробниками сировинної та напівсировинної сільгосппродукції. Ідеться насамперед про курятину, де є перевиробництво і де працює два потужні і сучасні гравці з модернізованим виробництвом, яким буде легко підлаштуватися під євронорми. У виграші будуть і виробники деяких видів овочів та зернових.

Натомість виробникам готової харчової продукції з України (йдеться насамперед про молочні та м’ясо-ковбасні вироби) буде важко конкурувати  на  ринку ЄС з місцевими харчами за ціною та якістю. Як ви знаєте, вітчизняна «молочка» часто не відповідає російським регламентам, які жорсткіші, ніж українські. А в ЄС регламенти ще жорсткіші. Не кажучи вже про те, що наша готова продукція дорожча, ніж європейська.

Натомість на наш ринок прийде дешевша і якісніша харчова продукція з Європи. Від цього найбільше постраждають українські переробники і, звісно, це відіб’ється на наших виробниках. Споживачі ж будуть у виграші.

Думку, що Асоціація з ЄС привабить сюди транснаціоналів, не поділяю. Через те, що Асоціація не передбачає зміну нашого законодавства з точки зору поліпшення інвестклімату. Це, до речі, причина неістотного росту експорту продукції у треті країни з членством України у СОТ. Щоб поліпшився інвестклімат в Україні, Асоціації мало. До того ж вітчизняний бізнес не пускає сюди закордонні компанії, йому не потрібна Асоціація та зміни. А зважаючи, що наш бізнес або економічна система тісно зав’язані на політиці, то змін доведеться чекати довго.

Ринок захистить не заборона імпорту, а сучасні технології

Микола БАБЕНКО, 
гендиректор «Центру підвищення ефективності  у тваринництві»:

— Головною загрозою для вітчизняного тваринництва після відкриття ЗВТ з ЄС стане низька конкурентоспроможність нашої продукції за собівартістю і якістю порівняно з європейською. Коли відкриються кордони, дешевші та якісніші м’ясні та молочні продукти з ЄС поступово витіснятимуть українські. І проблема тут не в дотаціях європейським аграріям, про які часто згадують (їх молочні і свиноферми не отримують), а в низькій економічній ефективності нашого тваринництва.

Перевитрата кормів, задавнені хвороби, а потім надмірне лікування тварин, брак елементарного обліку на свинофермах — реалії більшості господарств, що постачають м’ясо і молоко на 80% переробних підприємств. Замість стимулювання підвищення рівня підготовки управлінських кадрів, зменшення витрат, збалансовану годівлю і контроль якості на фермах, галузеві об’єднання лобіюють заборону імпорту і підвищення закупівельних цін. Однак це шлях у нікуди: уже нині ціни на свинину і молочну продукцію в Україні в півтора — два рази вищі, ніж у ЄС. Тому якщо ситуацію не змінювати, у зоні вільної торгівлі з Європою у 2/3 наших тваринників перспектив немає.