ІНТЕГРАЦІЯ

На Волині успішно завершився проект, спрямований на поліпшення природно-заповідної справи

Аналогів настільки системної роботи над поліпшенням життєво важливої сфери, якою є заповідна справа, незалежна Україна ще не знала. Більшість із заходів проекту здійснювали в країні вперше.

Підсумкова конференція учасників Програми розвитку ООН  та Глобального екологічного фонду «Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в Україні», одним із активних медіа-партнерів якої була і газета «Урядовий кур’єр», стала ще одним вагомим внеском у спробу нашої країни інтегруватися у світовий природоохоронний процес.

Екостежка концепції  не конкурент

Символічно, що вона пройшла на берегах сьомого природного дива України — озера Світязь. Цю перлину Європи, як і весь Шацький національний природний парк, міжнародна спільнота разом із національним природним парком «Прип’ять — Стохід» (Волинська область) та регіональним ландшафтним природним парком «Прип’ять — Стохід» (Рівненська область) обрала як своєрідний випробувальний полігон. На ньому не тільки втілювали в життя передовий світовий досвід заповідної справи, а й розробляли нові підходи до пошуку шляхів отримання додаткових коштів особливо цінними природоохоронними територіями, вдосконалювали систему управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду.

А ще  через вагому підтримку зміцнювалися можливості охоронців нашого національного надбання. Проект, колектив якого з моменту старту очолював висококваліфікований менеджер Василь Толкачов, перефразовуючи ще радянських часів жарт, не тільки навчав жити, а й допомагав матеріально. На відміну від багатьох інших міждержавних проектів, де виділені на допомогу Україні кошти  освоюють фахівці з-за кордону, тут робота з коштами донора — Глобального екологічного фонду передбачала як упровадження передового світового досвіду, інтелектуальну допомогу природно-заповідній справі нашої країни, так і конкретне зміцнення матеріальної бази.

Транспортні засоби і лабораторне обладнання, пайові внески через систему мікрогрантів в розвиток десяти бізнес-проектів, що стимулюватимуть туризм і збільшать доходи місцевого населення. Створення рекреаційних пунктів із взірцевими умовами для відпочинку, розробка маршрутів і встановлення стендів інформаційно насичених екологічних стежок. Розробка 17 концепцій екологічних турів для шести природоохоронних територій. Апробація туристичних маршрутів між національним природним парком у Волинській області та природним заказником «Простир» у Республіці Білорусь. Створення осередку зеленого туризму, що має шість двокімнатних будиночків з екологічно чистого бруса на березі Світязя. Цей перелік можна продовжувати.

Головна проблема сучасності

Те, що стан біосфери безпосередньо або опосередковано визначає всі головні сфери життя суспільства, як духовні і матеріальні, — а нині знищено або дуже змінено близько 65% угруповань та екосистем планети, – поклало на виконавців проекту особливу відповідальність.

Адже природоохоронні території нині відіграють ключову роль на Землі у збереженні її природного каркаса, відтворенні життя та біологічного різноманіття. На цьому етапі розвитку цивілізації жодній світовій проблемі не було присвячено стільки рішень ООН, конвенцій, самітів керівників країн, вищих органів влади держав, світової громадськості тощо, як збереженню біологічного різноманіття та його сталому використанню.

— Досвід країн Західної та Центральної Європи  свідчить про необхідність обов’язкового дотримання у природоохороні принаймні трьох вимог. А саме: ступеня розораності земель, який не повинен перевищувати 20—30% території (в Україні — 55%, при цьому майже третина сільгоспугідь — еродовані!), високого відсотка заповідності та створення відповідного законодавства. У Швейцарії, приміром, заповідна площа становить 18,5%, в Австрії — 25%, в Німеччині —24%, — зазначив Василь Толкачов. — За останнє десятиріччя кількість охоронних природних територій та їхня площа у світі збільшились більш ніж удвічі: нині під охороною перебуває понад 12% поверхні суходолу (крім Антарктиди, де режим суворої охорони поширюється на 10% її території). Площа ж заповідних земель в Україні у 2,5 раза менша від середньоєвропейської. І навпаки, забрудненість атмосфери у два — чотири рази більша, а кількість чистої води на одного жителя —  у 10 разів менша. У комплексі з іншими чинниками це негативно позначається на здоров’ї та соціальних умовах людей. І, відповідно, на середній тривалості життя, що на 10—12 років коротша, ніж у розвинених країнах.

Під час реалізації проекту молодь могла не тільки навчитися нового, а й відпочити. Фото надане автором

Аби не блукати манівцями

Оглядаючи зроблене командою експертів, яку зміг згуртувати проект, слід зазначити: одним з головних результатів стало розроблення Національної стратегії зміцнення фінансової стійкості природоохоронних територій. Цей підготовлений за участю провідних національних та міжнародних експертів у галузі природно-заповідної справи документ схвалили на «круглому столі» за участю представників міністерств, відомств, громадських організацій, наукових інституцій та бізнесу. Він запропонував стратегію поліпшення фінансового стану природоохоронних територій для зменшення бюджетних витрат та одночасного підвищення фінансування потреб природно-заповідного фонду.

Одним з елементів його стала увага до розвитку туристської справи, що дасть місцевому населенню та національним паркам додаткові надходження. Проонівці показали, як навіть банальне косіння сіна, наприклад, можна перетворити на святкове дійство, що збере сотні місцевих жителів і глядачів. У Поліському регіоні відбулися фестиваль екстремального водного туризму «Поліська регата» та фестиваль природоохоронних територій «Парад парків». Не дивно, що тепер в області дедалі популярнішими стають і кінний туризм, перегони на байдарках Поліською Амазонією — річкою Стохід, екологічні походи, фотографування дикої природи тощо.

Заступник директора Шацького національного природного парку Василь Матейчик розповідає заступникові директора
Представництва Програми ООН в Україні Олені Пановій про створення екологічних стежок. Фото автора

Уперше в СНД

— Не менш важливим досягненням проекту стало об’єднання природоохоронних територій в єдину організацію для відстоювання власних професійних інтересів, — розповів Микола Стеценко, президент громадської організації «Асоціація природоохоронних територій України». — Основна наша мета — забезпечити координацію зусиль у галузі заповідної справи, оскільки окремі установи перебувають у підпорядкуванні різних державних органів та мають відмінності в юридичному статусі. Крім цього, зусилля асоціації спрямовані на підвищення ефективності діяльності системи природоохоронних територій України загалом.

За підтримки проекту та нашої асоціації національний природний парк «Прип’ять — Стохід», наприклад, увійшов до складу водно-болотного угіддя міжнародного значення — Рамсарської трансграничної територій «Стохід — Прип’ять — Простир». Ця спільна українсько-білоруська територія виявилася першим трансграничним угіддям на території не тільки України, а й СНД. Фахівці вже підготували проект менеджмент-плану для управління територією з новим природоохоронним статусом.

У 2010-му, Міжнародному році біорізноманіття, проект звернув увагу на проблеми збереження українського біорізноманіття на національному рівні за допомогою інформаційно-просвітницької кампанії «Ми вирізаємо їх з нашого життя». Білборди та сітілайти із зображеннями зникаючих тварин та рослин були розміщені у 10 містах країни та на основних автошляхах. Кампанія тривала 1,5 року. Уперше в Україні питання збереження біорізноманіття отримало настільки широкий розголос.

— Проект відбувся, що й засвідчив його позитивний аудит. Ми долучили до роботи багатьох партнерів, зокрема й наукові, державні установи, громадські організації, комерційні підприємства, представництва іноземних компаній в Україні. А також дали можливість користуватися кращими доробками світового досвіду, — підкреслила заступник директора представництва Програми ООН в Україні Олена Панова, яка також взяла участь у підсумковій конференції у Шацькому національному природному парку. — Завдяки роботі проекту широкі верстви населення, діяльність яких не стосується природно-заповідного фонду, змогли дізнатися про заповідну справу держави більше та зробити свій внесок у збереження біорізноманіття України.

Як показує світова практика, у державах із нестійкою демократією при децентралізації легко загубити і природно-заповідні території, й саму заповідну справу. Хочеться вірити, що робота проекту стане не тільки початком чергових позитивних змін, а й підніме розуміння того, що мають робити наші природоохоронці. І найпривабливіші з екологічної точки зору території дедалі частіше ставатимуть не місцями персонального відпочинку для нинішніх обраних власників «газет, заводів, пароплавів», а національним надбанням під охороною держави. Чим, власне кажучи, у цивілізованій країні вони і мають бути!