Майже шість століть тому — 1429 року — древній Луцьк приймав з’їзд європейських монархів. Древній, бо люди біля нього жили щонайменше п’ять тисячоліть. У замку над Стиром великий князь литовський Вітовт разом із головними литовськими та руськими княжими родинами вітав цвіт тогочасної Європи.

Разом із монархами Європи та іншими правителями у Лучеську та його присілках і навколишніх селах поселилося 15 тисяч їхнього почту та охорони. Метою такого представницького зібрання, що фактично заклало витоки нинішнього Європейського Союзу, став пошук шляхів підвищення європейської безпеки перед загрозою експансії Османської імперії.

Згадую про це не випадково. Останнім часом Волині не до розважальних заходів. І причина цьому більш ніж вагома — поліський регіон тепер постійно прощається зі своїми кращими синами. Назавжди. Лише офіційно їх під час відбиття агресії контужених пропагандою «братів» із Московії загинуло понад 72. У співвідношенні до кількості населення це найбільші в Україні безповоротні втрати. Причому — кращих із кращих.

А в місцевому інтернет-просторі тим часом постійно з’являються нові й нові заклики хоч щось повідомити про рідних, які зникли в «Іловайському котлі» та в інших районах неоголошеної війни. Значить, список цей не остаточний…

Цивілізаційний злам між тоталітарною російською імперією та демократичними цінностями, що вже з часів Середньовіччя утвердилися в житті українського суспільства, на жаль, нині загрожує поглибленням. І новими жертвами. Переконаний, що в недалекому майбутньому — вже й не лише серед громадян України. Бо апетит, як відомо, приходить під час їжі. І тирана не можна задобрити подачками. Свого часу Європа це вже пробувала робити з єфрейтором Шикльгрубером. Платою за тодішню позицію страуса, як відомо з історії Другої світової, стали мільйони людських життів.

Для волинян, які нині все частіше хоронять своїх синів, ще досить віддалена перспектива, коли багатство Китаю стане приростати сибірськими просторами. Тими самими, на яких агресор, як відомо, вже навів «ідеальний» порядок. І тут уже, наприклад, щорічно не горять сотні тисяч гектарів лісу. Розорані і засіяні й «усі» поля в Нечорнозем’ї… І, звісно ж, наведено взірцевий порядок у всіх населених пунктах «матушки». І вони вже не цікаві для будівничої сверблячки прокремлівських бізнесменів.

Тому вони й дозволили відомому герою української народної пісні ввести війська у Крим. А потім перед усім світом не позичивши очі в Сірка брехати, що їх там немає. Тож чи дивно, що кремлівський ляльковод «ввічливих чоловічків», який відчув свою безкарність, взявся демонструвати, що тепер він може крутити всім світом? І з допомогою українських кримінальників та своїх десантників перетворити ще одну частину української землі — вже Луганської й Донецької областей — на свою вотчину (до речі, жартівники прозвали Лугандоном).

«Я колись гордився тим, що один із перших придбаних СРСР «Боїнгів» рейсом із Москви сів саме в Сухумі… Тепер той  аеродром уже повністю заріс травою! — вдалося днями почути на місцевому ринку від колишнього викладача математики, а нині — продавця кавунів родом з Абхазії. — Коли спостерігаю по телевізору за тим, що цими днями робиться в Україні, не покидає враження: це кіно я вже бачив! У себе на батьківщині, в Грузії. Росіяни роблять в Україні все те ж саме — один в один!»

Чи довго тішитимуться перспективою ще одного «придністров’я» громадяни України, які клюнули на солодкі обіцянки сусіда? Нині вони залишилися з розбитими містами і селами, без світла, води, газу. Подібно гіркіним, губарєвим та бородаям експортери «революції» із заробленим грубим «баблом» будь-якої миті втечуть у «матушку». А як їм, луганчанам і дончанам, біля розбитого корита жити далі? Маю сумніви, що по-серйозному прийде їм на допомогу «собіратєль зємєль русскіх»!

Переконаний, що рано чи пізно путінська Росія спробує продовжити експансію. Вже з’явилися повідомлення, що є у неї намір «захистити» і російськомовне населення Прибалтики. Тож цивілізований світ не може спокійно сприймати перегляд основних підсумків Другої світової війни, що закріплені у Гельсінській декларації про непорушність кордонів у Європі.

І нині лише консолідована активна позиція Євросоюзу та США, їхня потужна допомога українцям озброєнням і всім необхідним для оборони може зупинити агресора. Тепер уже не Османської, як це було на початку ХV століття, а Російської імперії, лідер і народ якої і в ХХІ столітті так і не позбавились великоімперських комплексів. І будь-які економічні втрати цивілізованих держав — дріб’язок порівняно із загрозою «імперії зла» Третьої світової. А вона знову може забрати мільйони людських життів.

Тому вважаю: у світлі загрози з боку Росії застосувати на нашій землі тактичну ядерну зброю (а росіяни вже завезли спеціальні мінометні установки, які дають змогу це зробити), про що нещодавно заявив міністр оборони Валерій Гелетей, у нашого народу немає іншого виходу, як розпочати роботу над поверненням свого ядерного статусу. Того самого, який ми віддали в обмін на міжнародні гарантії нашої територіальної цілісності.