Які найпопулярніші атрибути свят, що минають: ялинка, щедрий на страви стіл, подарунки? Для багатьох з нас до цього переліку входять і яскраво-кольорові феєрверки. Днями в Інтернеті прочитала, що найвидовищнішими цього року визнані салюти, що ними у Новоріччя розсвічували небо в Нью-Йорку, Гонконзі та Лондоні. А ось українці під час переходу з 2013-го до 2014-го усіляко компенсували це самі собі, хто як міг.

Що сусіди під час свят запускають салюти саме під моїми вікнами — звикла вже давно. Хоча й не розумію, чому саме тут? Отже, була морально готова й цього року. І майже без емоцій перетерпіла кількагодинне бахкання та спалахи під балконом. Усього лише кілька разів хотілося вивернути на тих доморощених піротехніків каструлю окропу. Але добре те, що добре закінчується. Скло у віконних рамах, на щастя, залишилося неушкодженим...

«Ну нарешті і омріяна тиша», — подумала з полегшенням. Та, як з’ясувалося, марно…У підлітків мікрорайону з’явилася нова забавка. Гучна, але практично невидима.

Уже наступного після Нового року дня омріяну тишу по кільканадцять разів просто розривали якісь дуже голосні раптові дивні звуки. Бахкало так гучно, що барабанні перетинки у вухах заледве витримували. Відчуття таке, що під вікнами справді злітають у повітря боєприпаси. Але як визирну після того у вікно — нікого, нічого… Що ж воно таке?

Днів три намагалася відстежити ту дивину, і, врешті, вдалося. Під вікнами проходили троє підлітків — у двох у руках по пляшці пива, а третій наче невимушено грався запальничкою. Хлопці про щось стиха розмовляли, аж раптом… Двоє пішли вперед, а третій, той, що із запальничкою, зупинився якраз навпроти мого балкона. Кілька секунд робив якісь незрозумілі паси руками, у яких, здавалося, нічого не було. А потім… склалося враження, що хлопчина раптом опинився в епіцентрі вибуху: з-під ніг у нього виривалися невеличкі сполохи, а гуркіт від них був, наче від справжньої міни. Перехожі кинулися врозсип: дідусь, який до того неспішно пересувався з ціпком, у три стрибки здолав відстань у десять метрів до найближчого дерева, а молода пара з дитячим візком, що неквапом прогулювалася, кинулася в інший бік, уперше, напевно, продемонструвавши малому синочку, що таке ралі. Двоє дівчаток-підлітків від страху просто завмерли на місці, затиснули вуха руками та заплющили очі… Найдивніше, що сам хлопчина залишився абсолютно неушкодженим. Коли весь отой барабах скінчився, він тільки трохи похитав головою, наче відганяючи якусь невидиму мару, та й побіг наздоганяти друзів.

Коли увечері розповіла про побачене своєму приятелеві, він пояснив, що то не диво і не мара — лише… маніпуляції з хімією. В нього у дворі хлопці теж у таке бавляться, це нині модно. Відчайдух насипає в кишеню трохи пороху, марганцівки чи якоїсь іншої хімічної сполуки, десь зупиняється і посипає навколо себе цим порошком — з відстані у кілька метрів і справді здається, що руки в нього порожні. А потім один порух запальничкою або сірником і… готовий феєрверк. Шуму від нього куди більше, ніж сполохів, тому перехожих це застає зненацька. Як у самих бешкетників витримують барабанні перетинки — дивина. А ще суміш може випадково потрапити на одяг, чи, не дай Боже, в обличчя, чи на волосся. Але чи це лякає бешкетників?

Та знаєте, що здивувало найбільше? Коли вибухи скінчилися, жоден з наляканих перехожих навіть не сказав хлопцям ані слова. Хоча, як на мене, тому ж молодому батькові стало б сили надавати бешкетнику стусанів, а потім відвести до відділка. Та ніхто не схотів зв’язуватися!..