«І я знаю: все, що камінням осідає в наших душах зараз, поки ми на війні, випливе потім, після війни, і саме тоді почнеться велика розмова про ці речі, від яких буде залежати, ми продовжимо жити або ні».

Еріх Марія Ремарк

 («На західному фронті без змін»)

Наталя ІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»

З наслідками війни, що триває на сході України, ми боротимемося ще багато років. Руйнуються не тільки міста, дороги й заводи. Тисячі солдатів АТО можуть зазнати посттравматичного стресового розладу, що в кращому разі змінить, в гіршому — зруйнує їхнє життя, життя людей навколо них і вплине на існування всієї країни.

Хорватські спеціалісти зазначають: посттравматичний стресовий розлад, або ПТСР, виникає у людей, які зазнали надзвичайної фізичної або емоційної травми. Тож ПТСР може статися не тільки у людей, які постраждали в бойових діях, а у тих, хто був свідком тих подій.

«Ці люди — живі бомби»

Згідно із дослідженнями лікарів Військово-медичної академії в Белграді, посттравматичний розлад здебільшого фіксують у людей, які були на полі бою, жили в окопах, зазнали поранень, ставали свідками смерті або поранення однополчан, брали участь в ближньому зіткненні з ворогом.

Розлади психіки тривають десятки років. Українські експерти наводять дані Центру допомоги ветеранам США, згідно з якими за останні 20 років від посттравматичного стресового розладу загинуло більше бійців, аніж в усіх збройних протистояннях, у яких брали участь США, зокрема внаслідок алкоголізації, антисоціалізації, криміналізації.

Або інший приклад: бойові дії в колишній Югославії закінчились на початку 2000-х років. Але досі в колишніх республіках СФРЮ є солдати, що страждають він минулої війни. У Хорватії 2012 року діагноз ПТСР встановили більш ніж 20 тисячам ветеранів війни. 

У Сербії постраждалими від посттравматичних розладів було визнано 40 тисяч бійців сербських військових формувань. Це 10% із 400 тисяч солдатів, які воювали на фронтах Боснії, Хорватії, Косово або під час операції НАТО в Сербії. Ось як описують ознаки ПТСР сербські військові психіатри: колишні солдати стверджують, що нині про них ніхто не піклується. Вони також стверджують, що нинішні умови життя, погане економічне становище і часті нагадування про війну погіршують їхні хвороби. Вони відчувають, що їх зрадили. Синдром супроводжується підвищеним рівнем підозри, браком довіри, поганим контролем агресії.

Ці люди — живі бомби, які в будь-який момент можуть вибухнути, зауважує Мила Мілошевич, президент Асоціації сербських ветеранів війни, яка налічує понад 20 000 членів. Велика кількість самогубств серед колишніх комбатантів — один з показників того, наскільки серйозна ця проблема.

Немає точних результатів, скільки з ветеранів війни в Сербії вчинили самогубство, але згідно з дослідженням кількох об’єднань військових, ця цифра дорівнює 500, пише сербське видання «В52».

Як лікувати посттравматичний стрес?

В Україні поки що фіксуються поодинокі випадки, коли бійці АТО зводять рахунки з життям. Так, днями ЗМІ повідомили, що 27-річний боєць 51-ї бригади, що вийшов живим з «іловайського котла», повісився в Луцькому шпиталі. Психолог лікарні Олена Звєрєва вважає, що самогубство спричинив посттравматичний стрес.

Українські лікарі розповідають, що дуже часто бійці згадують жахливі подробиці про загибель товаришів або винуватять себе в їхній загибелі, або бажають помсти.

«Надзвичайна подія в голові ветерана програється знов і знов, і він відчуває, ніби повернувся на поле бою. Якщо він приходить до тями або прокидається в цей момент, то не знає, де він. Шукає гвинтівку, аби напасти на людину, що перебуває поруч, бо думає, що бореться за своє життя», — цитує видання «В52» Желька Спіріча, начальника Першого відділу психіатрії клініки Військово-медичної академії у Белграді.

Психіатри, які на практиці багато років стикаються з ПТСР в балканських країнах, кажуть, що велика кількість ветеранів розлучені. Але це ще не найгірша новина для солдатів та їхніх родин.

За даними дослідження Асоціації сербських ветеранів війни, з десяти глав родин, які вбивають дружину, дитину, матір чи батька, шестеро — ветерани війни. 

На думку ветеранських організацій Сербії, хворим на ПТСР потрібне серйозне лікування, і реабілітацією або оздоровленням в санаторії тут не обійтися. Вважають, що приблизно 30% учасників бойових дій можуть впоратися зі стресом самотужки і майже відразу. Ще 30% солдатів потрібен приблизно місяць, щоб психіка стабілізувалася. Цим бійцям допомагають опанувати себе рідні та близькі. Решта потребують допомоги фахівців — психологів та психіатрів.

Між тим, в Україні немає жодної спеціалізованої клініки (саме медичного закладу, а не реабілітаційного центру або санаторію) для ветеранів війни. Є шпиталі, але до них направляють бійців тільки в стані явного та гострого психічного розладу. Як зізнаються самі військові керівники, у Збройних силах дуже мало психотерапевтів-практиків. За даними волонтерських організацій, що надають психологічну допомогу бійцям АТО, в Україні тільки 70 військових психологів, які здебільшого працюють з бійцями на передовій. Є психіатричні клініки, але лікарі в цих закладах, як правило, не мають спеціальної підготовки щодо лікування саме військових з ПТСР.

Кілька тижнів тому на Фейсбуці розмістили прохання про допомогу в пошуках лікарів-психіатрів та психологів. Виявилося, що в одну з лікарень надійшли бійці АТО, які замість того, щоб спати на ліжку, спали під ліжком на підлозі. Боялися обстрілів… Але в медичному закладі не знайшлося нікого, хто міг би кваліфіковано допомогти солдатам.