МУЗЕЙНИЙ ПРОСТІР

Обласний центр збирає на своїх теренах єдиний у країні музейний фестиваль


Це й не дивно, адже наш край має музейні традиції, започатковані видатним українським збирачем старожитностей Дмитром Яворницьким. Саме до 150-річчя з дня народження вченого в 2005 році Дніпропетровський національний історичний музей його імені й заснував фестиваль. Така форма співробітництва й обміну досвідом між музеями давно прийнята у світі.

Ідею дніпропетровських музейників підтримало Міністерство культури. Планувалося щоразу проводити фестивалі в іншому місті. Однак жодна з областей не наважилася взятися за організацію такого форуму. Тож унікальні експонати з усієї країни музей імені Дмитра Яворницького збирав у своїх залах вже тричі. Якщо у першому  фестивалі взяли участь представники 85 музеїв України, то у другому (2008 р.) і третьому, який відбувся торік, — вже 105 провідних музеїв, громадських об’єднань, виставкових фірм, фахових видань зі всієї країни.

На фестивалі фахівці обговорюють питання створення сучасної моделі музею, перспективи розвитку галузі та впровадження європейського менеджменту в діяльність музеїв, проводять всілякі конкурси. Та найцікавішими для відвідувачів, звісно, є міні-експозиції з усієї країни. 

Острозька Біблія видання Івана Федорова. Фото Антоніни БІЛОВИЦЬКОЇ

…і оригінал Острозької Біблії

«Ми дуже радіємо, що на наші запрошення відгукуються знані столичні та львівські музеї, — говорить провідний науковий співробітник ДНІМ Алла Москалець. — Шкода, що порівняно з першим фестивалем на останньому було представлено менше виставок, водночас добре, що 37 учасників приїхали  вперше. Багато хто не приїжджає через брак коштів. Адже є речі, які не перевезеш у валізах: їм потрібен спецтранспорт і охорона від компаній, які мають відповідні ліцензії. Зазначу, що виставки стають концептуальнішими, скомпонованими під якусь ідею, супроводжуються потужним інформаційним матеріалом».

На міні-виставках учасники форуму зазвичай представляють раритетні, знакові для кожного регіону експонати: від загадкових археологічних артефактів до сучасних високотехнологічних об’єктів. Наприклад, Рівненський обласний краєзнавчий музей на останньому фестивалі присвятив свою експозицію Пересопницькому Євангелію і привіз його факсимільне видання. А Львівський музей історії релігії — срібну корону, яка виготовлена у 1932 році в Кракові для однієї із синагог Львова. Нікопольський краєзнавчий музей представив унікальну ікону святої Покрови Божої Матері 1747 року, ставротеку з кипарисовим хрестом війська Запорозького низового. Київська квартира-музей Михайла Грушевського представила годинник, який стояв у кабінеті першого Президента України. А музейники Острога не побоялися привезти до Дніпропетровська оригінал Острозької Біблії — видання Івана Федорова 1581 року. 

Оригінальні речі сім’ї Прокоф’євих можна було побачити на виставці меморіального музею Сергія Прокоф’єва із села Червоне Донецької області. В експозиції цінні експонати — настінний годинник, підсвічник, столик з потаємною шухлядою, яким користувалася мама композитора, етажерка з дитячої кімнати Сергія, його фотографії. Донецький музей тричі брав участь у фестивалі в Дніпропетровську, а ось його прокоф’євський філіал — уперше. Окрім міні-виставки, донеччани представляли ще 6 різних проектів з музейного промоушену, серед яких — «Шоколадна майстерня» (коли малюють теплим рідким шоколадом, як фарбами).

З Регіонального музею етнографії, розташованого в селищі Буштино Тячівського району Закарпатської області, до Дніпропетровська приїхали унікальні стародавні вбрання Терибовлянщини. Фото з архіву сім'ї ТОПЕХ

Хобі стало сімейною справою

Подружжя Топех на фестиваль вирушали двічі. Музейна справа, якою вони займаються вже понад 10 років, починалася для них як хобі. А тепер Володимир (за фахом — математик-програміст) та Наталія (технік-технолог) Топехи — власники Регіонального музею етнографії сіл пониззя річки Теребля, що на Закарпатті.

«Ми маємо магазин сувенірів. Майстрині, які дають нам свої вироби, шиють по-сучасному, а ми вирішили збирати стародавні узори. Тоді й почали вивчати музейну справу. Для нас дуже цінне спілкування із фахівцями, на фестивалі ми отримуємо багато цінної інформації, — розповів Володимир Топеха. — Тому  взяли кредит на 6 тисяч гривень і знову приїхали на цей захід».  

Наталія Топеха  вразила унікальними експонатами. На світлині її прабабуся і прадідусь, а поряд така сама сукня бабці, як і на фото. Правда, фото 1906 року, а презентований одяг — 1931-го. Зате на сукні ручна вишивка. В таке вбрання одягалися за часів Австро-Угорщини, а потім — Чехії, в складі яких була ця місцевість. А ось колиска, зроблена просто зі шматка тканини. Такі у 20-30-ті роки минулого сторіччя прив’язували до дерев як гамак і клали туди маля, поки батьки неподалік працювали. «А 2—3-річних діток, щоб ті не бігали, залишали в ямах, які спеціально викопували в полі. Прив’язували дитину до пояса і по пояс засипали землею, а навкруги обкладали іграшками. Самі ж батьки йшли працювати», — розповіла Наталія Топеха вражаючі історичні факти.

Усі експонати подружжя придбало за власний кошт — добре, що дорослі діти (а їх мають четверо) допомагають. Екскурсії для дітей, школярів проводять безкоштовно, а для дорослих, туристів — за «хто скільки заплатить».    

Презентується… ідея

Незвичну експозицію «Емісари власних істин» привозили з обласного літературно-меморіального музею Миколи Островського з м. Шепетівка Хмельницької області. Ця виставка не мала раритетів, складалася із фотографій 20 письменників та поетів — сучасників Миколи Островського, які писали про революцію, та уривків з їхніх творів: М. Булгакова, М. Бажана, П. Тичини, В. Маяковського, В. Винниченка, М. Хвильового, А. Ахматової, В. Сосюри та інших. Тут відвідувачі мали змогу… пограти у гру. Заступник директора музею Алла Бунечко пропонувала витягнути картку із запитанням щодо творчості митців і знайти відповідний уривок.

«Ми презентували ідею, хоч маємо і раритети. Наприклад, годинник, інкрустований діамантами, який Микола Островський подарував мамі на свій перший гонорар від видання «Як гартувалася сталь», — розповіла Алла Бунечко. — А ідея полягає в тому, щоб показати не тільки Островського, а й те, що в історії нема чорних і білих подій. Показати, як в один той самий час по-різному писали про одну й ту саму подію».

За словами директора музею — організатора Надії Капустіної, фестиваль відзначається розкішшю людського, професійного спілкування, новими творчими зв’язками. Завдяки цьому в  Україні поширились цікаві музейні проекти: нічні екскурсії, музейні вітальні, обмінні виставки тощо. Також з’явилася потреба в залученні до фестивалю іноземних колег з їхнім баченням музейних проблем.

ДОВІДКА «УК»

В Україні існує понад 500 державних та комунальних музеїв і заповідників, майже 4500 музеїв на громадських засадах на підприємствах, у фірмах, навчальних закладах, сільських районах. В тому числі на Дніпропетровщині діють 144 музеї різної форми власності. Ще 200 музеїв створені при школах.