ДУМКА ЕКСПЕРТА

Aкадемік, заступник директора
з наукової роботи
Науково-дослідного інституту праці
і зайнятості населення
Микола ШАПОВАЛ

Переважна більшість людей в Україні живуть на невеликі розміри пенсій. Тож реформування пенсійної системи назріло давно. Пенсіонери мають отримувати справедливі виплати, які залежатимуть від страхового стажу і розміру заробітної плати. Яких заходів потрібно вжити, щоб старість була безбідною, розповідає заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення, академік Микола Шаповал.

- Миколо Сергійовичу, чи потрібна нам зараз пенсійна реформа, чи можемо почекати кращих часів, адже про неї вже говорять не один рік?

- З прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у 2003 році в Україні здійснено перехід від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування. Але, на жаль, крім цього закону, у нас залишилися і так звані "спеціальні" закони, за якими нараховувались "спеціальні" пенсії. Вважаю, що нинішня реформа є виправданою, тому що пенсії всім категоріям пенсіонерів будуть нараховуватись не тільки з урахуванням трудового стажу, а й граничного рівня заробітної плати, з якої справляються пенсійні внески до Пенсійного фонду. Раніше такі правила для окремих категорій працівників, які виходили на пенсію, не враховувались. Тобто цей захід буде сприяти наведенню справедливого порядку в нарахуванні пенсій. Це я вважаю першим кроком в пенсійному реформуванні.

- А які недоліки ви вбачаєте в чинній пенсійній системі?

- Кожна держава має певні зобов'язання перед своїми працездатними громадянами та громадянами похилого віку. Щодо працездатних громадян, то одним із основних зобов'язань держави є забезпечення права на працю. А щодо людей похилого віку - це забезпечення гідного рівня життя в старості.

Основними недоліками чинної пенсійної системи є:

♦ виплата мінімальної пенсії, незалежно від страхового стажу та сплачених внесків;

♦ відмінність у розмірах пенсій, призначених у різні роки, при однакових даних пенсійної справи щодо страхового стажу та коефіцієнта заробітку;

♦ серед розвинутих країн один із найменших пенсійний вік, в першу чергу жінок;

♦ здійснення невластивих страховому фонду видатків (доплати до мінімального розміру пенсії, за відсутності мінімально необхідного страхового стажу у чоловіків 25 років (у жінок 20); збільшення розміру пенсії за понаднормовий страховий стаж (для чоловіків більше 25, для жінок - 20 років); дострокові пенсійні виплати за віком на пільгових умовах та за вислугу років застрахованим особам, які зайняті на роботах з особливими умовами праці, відшкодування яких не передбачено чинним законодавством). Обсяг таких видатків у 2011 році, за нашими розрахунками, становитиме 45,1 млрд грн;

♦ неоднакові умови нарахування пенсій внаслідок різноманітності законодавчої бази з пенсійного забезпечення громадян;

♦ багаторазове відтермінування запровадження загальнообов'язкової накопичувальної системи.

Частину із вказаних недоліків покликаний усунути проект закону "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Він має:

♦ посилити роль страхового стажу та сплачених внесків при визначенні розміру пенсій;

♦ установити єдиний пенсійний вік для жінок та чоловіків;

♦ сприяти фінансовій стабільності Пенсійного фонду;

♦ запровадити загальнообов'язкову накопичувальну пенсійну систему.

В цьому аспекті проект названого закону є актуальним. Наступним кроком має бути суттєве підвищення заробітної плати та виведення економіки з тіні, оскільки зарплата є основним джерелом пенсійного забезпечення.

- Як же розв'язати цю складну проблему?

- Хочу навести такий позитивний приклад із недалекого минулого нашої держави. У 2000 році, коли було повністю погашено заборгованість із заробітної плати та пенсій, почалось зростання економіки. Запитаєте, чому? А тому, що люди літнього віку не стали купувати заморські товари, а свої, вітчизняні. Тож відповідь проста - збільшився попит на українські товари, а відповідно збільшилась і пропозиція на них. Це закон ринкової економіки. Його не можна ігнорувати.

- Як досягти покращення рівня життя населення вже сьогодні та де ті резерви, які сприятимуть цьому?

- Досягти ефективного покращення рівня життя населення та соціального захисту як пенсіонерів, так і всіх малозабезпечених громадян, тривалої стабільності страхового пенсійного фонду можна лише шляхом здійснення реформування всієї економіки України, спрямованого на створення нових робочих місць, легалізації зайнятості та заробітної плати, підвищення її рівня, скорочення неповної зайнятості та безробіття, зменшення трудової еміграції.

Основним резервом для покращення рівня життя населення вже сьогодні є так званий корупційний податок на додану вартість. Значну частину його можна включити до заробітної плати працюючим в реальному секторі економіки. До державного бюджету надійде значна частина прибуткового податку з цієї збільшеної зарплати, що дасть можливість збільшити рівень зарплати у працівників бюджетної сфери. В підсумку за рахунок збільшення суми страхових внесків Пенсійний фонд стане бездефіцитним. Такий захід також не вплине на зростання оптових і роздрібних цін.

Щоб розв'язати цю проблему, потрібна політична воля вищого керівництва держави. Для компенсації надходжень до державного бюджету у зв'язку з ліквідацією податку на додану вартість можна додатково ввести податок з продажу в розмірі 1-2%. За рахунок такого заходу у людей повернеться довіра до влади. Із збільшенням попиту на вітчизняну продукцію стане зростати економіка, з'являться нові робочі місця, зменшиться безробіття.

ТOЧКA ЗOРУ

"Реалізацію заходів не можна відкладати на перспективу"

Лідія ТКАЧЕНКО,
к. е. н., провідний науковий співробітник
Інституту демографії та соціальних досліджень імені
М. В. Птухи НАН України

Вітчизняна система пенсійного забезпечення зазнала чимало змін за період незалежності, однак ці перетворення важко назвати реформою. Тяжіння політиків до передвиборного популізму, небажання брати на себе відповідальність за реалізацію "непопулярних", але вочевидь необхідних заходів, здійснення переважно короткострокових або косметичних параметричних змін та ігнорування об'єктивних довгострокових загроз призвели до розбалансованості та низької ефективності системи пенсійного забезпечення в Україні. Порівняно з 2004 р., середній розмір пенсій збільшився у 6 разів, однак майже весь цей приріст поглинула інфляція, а переважна більшість пенсіонерів і нині одержує низькі пенсії. При цьому залишаються нерозв'язаними практично всі завдання, анонсовані під час старту реформи 2004 року: не впроваджено обов'язкової накопичувальної складової державного пенсійного страхування (ІІ-й рівень пенсійної системи), професійних і корпоративних пенсійних фондів для працівників з особливими умовами, не скасовано жодних пенсійних привілеїв. Непослідовність і непрозорість прийняття рішень, недостатня інформаційно-роз'яснювальна робота сформували в суспільстві стійке упереджене ставлення і песимістичні налаштування щодо цілей та результатів пенсійної реформи.

Демографічна "яма", пов'язана із входженням у працездатний вік малочисельних когорт, народжених у кризові 1990-ті роки, наслідки глобальної фінансово-економічної кризи, подвійні стандарти в суспільній свідомості та поширення утриманських настроїв серед значної частини населення зумовлюють, з одного боку, невідкладність і радикальність заходів реформування пенсійної системи, а з другого - особливі вимоги щодо їх обгрунтованості, виваженості та ефективності.

Переважна більшість заходів реформування пенсійної системи в усьому світі спрямована на посилення мотивації працездатного населення до активної участі в пенсійному страхуванні та подовження тривалості трудового періоду життя. Підвищення пенсійного віку та встановлення більш жорстких умов для одержання повного розміру пенсії, поряд із переведенням все більшої частини державних пенсійних схем до приватних, за частотою використання нині належать до найбільш популярних заходів пенсійних реформувань. Безальтернативність такого шляху пояснюється тенденціями демографічного старіння, що зумовлюють постійне скорочення контингенту працездатного населення і стале збільшення кількості людей похилого віку, а отже - неминуче збільшення обсягів зобов'язань працездатної частини населення перед громадянами, що втратили працездатність у зв'язку із старістю або інвалідністю.

Стосовно наявних пенсіонерів суспільство й держава мають одне зобов'язання: забезпечити гідний рівень життя. Ці люди вже завершили свій трудовий шлях, і їхній трудовий внесок визначений. Можна різними способами намагатися його оцінити, але це суто арифметичні вправи, що обмежуються обсягом наявних коштів на актуалізацію призначених пенсій. Заходи пенсійної реформи повинні спрямовуватися переважно на працездатні покоління населення, щоб формувати їхню трудову поведінку, своєчасно реагувати на демографічні, економічні, соціальні виклики та загрози.

Реалізацію заходів пенсійної реформи не можна відкладати "на перспективу". Навпаки, з неї треба починати всі реформи в соціальній сфері та на ринку праці, інакше неможливо здолати в суспільстві утриманські настрої та пасивність. Саме пенсійна реформа здатна створити ефективні механізми залучення громадян до продуктивної зайнятості та повноцінної реалізації трудового потенціалу, зміцнення зв'язків між поколіннями та консолідації інтересів усіх верств населення.