Політику в лісовій галузі визначає Міністерство аграрної політики та продовольства. Якою вона є і буде, розмовляємо з очільником відомства.
— Олексію Михайловичу, про які шалені кошти, вкрадені з держбюджету через МінАПП пишуть ЗМІ? Що це за історія, що це за гроші?
— Нова команда МінАПП розпочала роботу з визначення так званої точки А, в якій перебував агарний сектор країни. З’ясувавши реальний стан справ у галузі, нам вдалося викрити численні корупційні схеми, розроблені ставлениками Януковича, і, на жаль, тими людьми, які прийшли сюди вже після Революції гідності. За нашими підрахунками, втрати держави від цих оборудок колосальні — до дев’яти мільярдів гривень. Кілька місяців тому ми звернулися до Генпрокуратури із проханням розслідувати всі ці справи.
— А як справи з корупцією в лісовій галузі?
— На жаль, так само. І тут, і там «наслідили» одні й ті самі групи людей. І тягнеться це на кілька років углиб нашої новітньої історії. Широковідомий як «лісівник Януковича» Віктор Сивець, очолюючи Держлісагентство, не тільки максимально удосконалив корупційні схеми, які існували у відомстві, а й винайшов нові. На жаль, після Революції гідності ці схеми призупинилися лише на два-три місяці, а потім знову закрутилися із попереднім завзяттям.
Нещодавно було призначено нового голову Держлісагентства. На Олександра Ковальчука чекає нелегке завдання: подолати корупцію, зробити галузь відкритою. Йому доведеться з’ясувати, чому на словах (і згідно з наказом!) уся деревина має проходити через аукціони, а на ділі її на торги не виставляють. Чому досі не діють нові правила сортиментації та обліку деревини, нові правила торгівлі нею. Чому немає Національного плану боротьби з незаконними рубками та незаконним обігом деревини (хоч це документ міжвідомчий, але хтось має стати мотором його створення).
Перед новим головою галузі також стоїть завдання виконати ключові положення Коаліційної угоди. Зокрема домогтися, щоб господарювання в державних лісах та управління цими лісами здійснювали різні структури. Плюс — незалежний контроль. Відразу уточню, що при цьому не знімається відповідальність з лісівників за моніторинг ситуації у лісах, щоденний нагляд за ними. Адже, наприклад, саме лісівник, який відповідає за свій обхід, помічає та запобігає понад 90% пожеж, найкраще вистежує лісопорушників.
Для виконання цих завдань нам зокрема потрібно створити державне господарське об’єднання. Напрацювання експертів свідчать, що це можна зробити у рамках чинного законодавства і за умови збереження державної власності на ліси та збереження лісгоспів як державних підприємств. Це важливо зокрема і для забезпечення можливості кожного українця користуватися лісом. Але як саме це зробити найкраще — окреме питання.
Запроваджувати реформу слід обережно, але впевнено. Контролюючи доцільність кожного кроку, радячись із фахівцями та громадськістю, але не збиваючись із темпу.
— Які засади лісової політики вважаєте найважливішим для України нині?
— Ліс — це суспільне, народне надбання. Воно належить не лише нам, а й нашим нащадкам. Ліс росте десятки, сотні років. І це не лише склад дров, колод, дощок. Ліс має ще соціальну та екологічну функції. Попри те, що запаси деревини в нас значні, їх можна легко втратити, бездумно вирубуючи. З іншого боку, деревина потрібна для будівельної галузі, меблярів, аграріїв. Задовольнити всі потреби можна лише завдяки поєднанню принципів державного регулювання, довгострокових інтересів держави із механізмами ринкових відносин.
Нині при Держлісагентстві працює міжвідомча група, яка розробляє правила торгівлі деревиною. Ми витратили вже чимало часу на обговорення. Пора переходити до запровадження нових правил. А якщо помітимо в них якісь недоліки — виправлятимемо їх.
Не слід також забувати і про держзамовлення із зони АТО. Частину їх українські державні лісові підприємства виконали. Виконаємо й наступні.
Тут у нас підхід простий: усе для фронту, все для перемоги. Хоч є питання щодо оплати за цей ліс. Підприємства хоч і державні, але працюють за законами ринку. Треба оплатити роботу тих, хто ліс заготовляє, перевозить, сортує, оплатити пальне. А ще — подумати про кошти на утримання лісової охорони, догляд за лісом нинішнім, саджання лісу майбутнього.
— Якщо вже йдеться про ліс і АТО, прокоментуйте, будь ласка, ситуацію із контрабандою деревини на захоплену російсько-терористичними військами територію в Луганській області.
— Ми говорили про це на недавній виїзній нараді на Луганщині. Голова Держлісагентства Олександр Ковальчук уже звернувся до СБУ із проханням розслідувати цю справу.
Нагадаю, йдеться про затримання 52 вагонів контрабанди, зокрема лісопродукції, які прямували до так званої ЛНР. Після цього Держлісагентство провело службове розслідування. За допомогою систем електронного обігу деревини встановлено, що лісівники до цього не причетні. Лісгоспи Полтавського та Чернігівського обласних управлінь лісового господарства через аукціони із продажу необробленої деревини реалізували товариству «Еколіс» понад 4 000 м3 деревини. А ось що з цим лісом відбулося далі — якраз і має з’ясувати СБУ. Якщо стане відомо, що якісь комерційні фірми перепродають деревину терористам, їхня відповідальність за це має бути найсуворішою.
— Яка, на вашу думку, роль лісу в розвитку сільських територій?
— Наше міністерство розробляє проект єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015—2020 роки.
Ми прагнемо створити документ, який допоможе вирішити реальні потреби галузі. До формування стратегії залучили громадськість, бізнес, донорів. Лісу в цій стратегії відведено значну роль. Правильно втілені у життя та майбутнє села ідеї збереження і примноження лісів стануть не тільки рушієм розвитку сільського господарства у регіонах, а й основою добробуту громад.
— Як ви ставитеся до розвитку агролісоводства в Україні, використання земель сільгосппризначення для вирощування деревних плантацій?
— Хто знає, що таке пилова буря, тому не треба пояснювати значення лісових смуг та інших захисних насаджень, які запобігають вітровіям та водній ерозії ∂рунтів і підвищують урожайність сільськогосподарських культур.
Але досі немає чіткої відповіді на запитання, хто має за них відповідати та як саме їх зберегти і примножити. Можливо, варто подумати про закріплення цих насаджень за власниками або орендарями земель. Адже саме для них передусім лісосмуги корисні.
Щодо деревних плантацій (для отримання біомаси тощо) зрозуміло, що на родючих землях це і недоцільно, і не відповідає законодавству. Коли йдеться про деградовані й малопродуктивні сільгоспземлі, то тут вирощування деревних плантацій варто дозволити. Щоправда, законодавством це не передбачено. Знаю, що є така ініціатива, і вважаю, що ці пропозиції варто обговорювати, пропонувати відповідні зміни до законів.
Будьмо чесними, мудрими та працьовитими — і ліс ростиме, і достаток буде, і проблеми кругової поруки назавжди зникнуть із лісової галузі.
ДОСЬЄ "УК"
Олексій ПАВЛЕНКО. Народився у місті Умань Черкаської області. Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія» та Школу бізнесу Університету Nyenrode, Нідерланди. Кандидат економічних наук. Працював на керівних посадах у міжнародних та українських компаніях.
З 2 грудня 2014 року — міністр аграрної політики та продовольства України.
Олег ЛИСТОПАД,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+