Перший заступник голови
Державної служби
інтелектуальної власності
Олексій ЯНОВ

Останнім часом у сфері інтелектуальної власності відбуваються бурхливі процеси. Це скандал світового рівня навколо сайту WIKILEAKS і наші «внутрішні» бої навколо потужного веб-ресурсу «EX.UA» та Укрпатенту. Яких змін чекати українцям у сфері застосування авторського права? Як захистити тих, хто створює об’єкти інтелектуальної власності? Про це під час «прямої лінії» «УК» розповів перший заступник голови Державної служби інтелектуальної власності України Олексій ЯНОВ.

400—450 справ щороку

Максим ЛИТОВЧЕНКО, Київ:

— Із ЗМІ дізнався, що Державне підприємство (ДП) «Українське агентство з авторських та суміжних прав», розташоване на вулиці Богдана Хмельницького, 34, нині має проблеми з приміщенням. Наскільки ця інформація відповідає дійсності?

— Це справді так. Рік тому Київська міська рада ухвалила рішення про продовження договору оренди. Але міська влада цей процес гальмувала. Лише через півроку ДП отримало акт оцінки, і наприкінці 2011 року балансоутримувач «Київміськжитлоексплуатація» підписав договір. Але інша сторона договору — Головне управління комунальної власності міста Києва — відмовилась його підписувати. Попри те, що договір був у стадії укладання і мав бути подовженим, державні виконавці виселили ДП з приміщення у примусовому порядку. Було написано чимало листів за підписами голови Держслужби, міністра освіти і науки, молоді та спорту на міську адміністрацію, однак питання досі не вирішене. Нині ДП тимчасово орендує приміщення у комерційних структур, виконуючи, попри всі негаразди, свої обов’язки. 

Віталій КАЗБАН,Суми:

— Чи відомі вам судові процеси в Україні, пов’язані з порушенням прав інтелектуальної власності?

— Приблизно 400 справ, пов’язаних з об’єктами інтелектуальної власності, щороку розглядають суди — господарські, адміністративні чи  загальної юрисдикції. Здебільшого справи стосуються питань промислової власності.  Є тенденція до їхнього збільшення. На сьогодні у провадженні судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій перебуває майже 450 судових справ, зокрема за 2005—2008 рр.

— Які зміни в законодавстві про авторське право чекають на Україну цього року?

— Нині у парламенті є два законопроекти: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності» (№7205) і «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав» (№6523). Ці документи мають посилити захист об’єктів інтелектуальної власності, зокрема авторських прав у мережі Інтернет та удосконалити систему управління авторськими правами.

Людмила ФРАНЧУК,журналістка, Луцьк:  

— Хто реєструє в Україні товарні знаки для поліграфічної продукції і яка вартість цієї процедури?

— Цим займається Державна служба інтелектуальної власності. Для одного заявника сплата зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, — знак для товарів і послуг коштуватиме приблизно 3 тис. грн. Кожен додатково вказаний клас  Міжнародної класифікації  товарів і послуг збільшуватиме суму. Додаткові витрати будуть і за подання в заявці кольорового зображення знака тощо.

— Що б ви порадили авторам, зацікавленим у дотриманні прав слідування (мається на увазі виплата авторові або його спадкоємцеві у разі його смерті 5% ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, крамницю)?

— У всьому світі автори або їхні спадкоємці беруть участь в організаціях колективного управління, які відстежують такі аукціони та торги. У нашій країні організація колективного управління, що займається правослідуванням, одна: це Всеукраїнське агентство авторських прав. Рекомендую звернутися саме до нього, бо індивідуально одній особі дуже важко відстежувати ці аукціони. Часто такі аукціонні торги документально оформлюють як… безпосередні відносини продавця і покупця. Дуже важко потім довести, що відбувся перепродаж. Хоча в усьому світі автори отримують 5% гонорару, як правило, саме під час аукціонних торгів. Бо цей обов’язок покладений на аукціонні будинки.

Віктор РИБАЧУК,Житомир:

— Наскільки дієва співпраця України у питаннях охорони авторського права з іншими країнами?

— З огляду на те, що більша частина музичного і кінематографічного контенту виробляється у США і країнах Європи, саме вони впливають на політику інших держав щодо боротьби з Інтернет-піратством. Якщо, наприклад, Росія може не зважати на санкції США чи країн ЄС, то для України це болюче питання, бо через них імовірні втрати в інших галузях промисловості (хімічній і металургійній).

Скільки коштує експертиза і чому мале роялті?

Світлана БОЛОТОВА,Бориспіль Київської області:

— Де в Україні можна замовити експертизу авторства тексту і скільки це коштує? Якщо в Україні такої послуги не надають, то де це можна зробити за кордоном? І знову ж таки, яка вартість цієї послуги?

— Якщо питання стосується того, чи це плагіат, чи ні, то таку експертизу можуть робити приватні експерти у Київському науково-експертному інституті або Науково-дослідному інституті інтелектуальної власності при Академії правових наук. Вартість послуг визначається індивідуально залежно від обсягу матеріалу для порівняння. Можливо, щоб довести, що цей текст — не плагіат, треба отримати документи із світових бібліотек. Або якщо текст набирали на комп’ютері, у його пам’яті зберігається дата створення файлу. Тож у цьому разі можна віддати в рамках судового процесу комп’ютер на експертизу.

— А авторська ідея або концепція захищається?

— У нашій країні ідеї не охороняються.

— Чи підлягає захисту як об’єкт інтелектуальної власності синопсис (короткий опис вмісту рукопису обсягом 0,5—2 сторінки. — Авт.)  сценарію художнього фільму, мюзиклу чи телесеріалу? Чи можна його зареєструвати в ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав»?

— Так, але реєстрацією синопсису зараз займається не ДП, а безпосередньо Державна служба. На нашому офіційному сайті sips.gov.ua є форма заявки та реквізити, за якими треба  сплатити кошти за реєстрацію, а також необхідний перелік документів. Пакет документів можна направити поштою, приїжджати до Держслужби не обов’язково. Україна є членом міжнародних конвенцій, в тому числі Бернської, тож авторське право на твір виникає з моменту його створення.

У деяких країнах здійснюється реєстрація лише для додаткового доказу авторства. Наприклад, у США одночасно реєструється і депонується твір (ця система існувала ще до участі Штатів у конвенції). А у Франції немає системи депонування. Щоб довести авторство, автор має надіслати твір сам собі поштою і не відкривати конверт, доки не виникне така потреба у суді. В Україні система депонування не обов’язкова. Тобто навіть якщо ви не реєстрували авторське право, все одно воно захищається. Реєстрація не є панацеєю і стовідсотковим доказом, що ви автор. Для суду має бути ще один додатковий доказ.

Винаходи дітей патентують батьки. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

— Уточніть, будь ласка, суму плати за реєстрацію авторського права.

— Реєстрація та видача свідоцтва з авторського права для фізичної особи коштує 63 грн 75 коп., для юридичної — 187 грн.

Петро МАРЧЕНКО,Київ:

— Чули, що у вашій структурі відбулися скорочення. Як це позначиться на її подальшій роботі? 

— Зміни пов’язані з реорганізацією системи державного управління відповідно до торішнього грудневого указу  Президента України (скорочення на 30%). Але на роботі з винахідниками та авторами це жодним чином не позначиться. Система захисту інтелектуальної власності працювала і працюватиме у тому самому режимі.

— Чому  роялті (авторський гонорар) у нашій країні доволі низькі, на відміну від Росії, країн Східної Європи? 

— Якщо ви маєте на увазі роялті за використання авторських прав, то цим мають займатися організації колективного управління (їх в Україні 14). Їхніми членами є певні творчі особистості, автори музики або творів, об’єктів авторського і суміжних прав. Не в моїй компетенції говорити за них, проте законодавство України з авторського права та суміжних прав дає змогу збирати відповідні роялті. 

Світлана БОЄЧКО, Київ:

— Згідно з Угодою про зону вільної торгівлі (ЗВТ)  Україна—ЄС передбачено не використовувати назви, які є інтелектуальною власністю країн — членів ЗВТ. Чи підраховувала ваша служба, які втрати будуть у зв’язку з цією домовленістю з ЄС?

— Відповідні розрахунки щодо втрат не є компетенцією Держслужби, це питання Мінекономрозвитку. Питання надання допомоги виробникам порушували під час переговорів, і  компенсації власникам таких знаків мають бути передбачені саме у цій угоді, але вона ще не підписана.

— Відомо, що ці товарні знаки коштують десятки мільйонів євро. Чи вистачить у держави грошей на це? Чи Євросоюз компенсуватиме?

— Звичайно, компенсуватиме Євросоюз. Але не за всіма напрямками, а лише за деякими. Також буде відповідний перехідний період.

Порушив авторське право —  сплати від 170 до 3400 грн

— У США якщо фіксується факт порушення авторських прав, на порушника автоматично накладається чималий штраф, і авторові не треба доводити, у чому полягають його матеріальні збитки. В Україні ж, навпаки, матеріальні втрати  треба довести і порахувати їх у цифровому вираженні. Чим наші автори гірші за американських?

— Я не обізнаний з американським законодавством із цього питання. Але навіть якщо такий штраф у США накладається, то не зрозуміло, на чию користь. За українським законодавством, якщо факт порушення авторського права виявлений,  держінспектори з питань інтелектуальної власності можуть скласти протокол про накладання штрафу, але остаточне рішення приймає суд. Мінімальна сума штрафу становить 170 грн, максимальна — 3400 грн. Якщо йдеться про порушення кримінальної справи, автор повинен довести, що саме йому завдано збитків. Наш Кримінальний кодекс пов’язує відповідальність із розміром збитку. Якщо він перевищує 9 тис. грн, то порушують кримінальну справу. Якщо ж ідеться про компенсацію авторові втрат за використання його твору, то чинний Закон «Про авторські та суміжні права» передбачає стягнення з порушника компенсації за використання авторського права (мінімально  — приблизно 9 тис. грн — від 10 до 50 тис. мінімальних зарплат).

Олена МАЛАХОВА,Чернівецька область:

— Моя донька-восьмикласниця  брала участь у конкурсі з енергозбереження і у неї був маленький винахід. Чи може вона запатентувати його?

— Зареєструвати та отримати охоронний документ на об’єкти інтелектуальної власності, зокрема патент, нескладно. Винахідник (ваша дитина) подає заявку на його видачу до ДП «Український інститут промислової власності», що приймає, розглядає і проводить експертизу заявок. Важливо оформити заявку відповідно до спеціальних вимог, визначених «Правилами складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель», сплатити необхідний збір та у разі успішного завершення кваліфікаційної експертизи на підставі рішення про видачу патенту і за наявності документів про сплату держмита за видачу патенту і збору за публікації про видачу патенту здійснюється державна реєстрація патенту в Держслужбі. Від імені юних винахідників мають звертатися батьки або опікуни, бо за Цивільним кодексом України, у повному обсязі дієздатність настає з 18 років. 

— Чи ловлять за руку тих, хто не маркує продукцію і продає піратські касети і диски? Чи є якісь методи покарання цих людей?

— У  Києві цим займаються державні інспектори з питань інтелектуальної власності, а також співробітники органів внутрішніх справ. В інших містах та областях — міліція, бо там представників  Держслужби немає. Якщо вам відомі такі факти, звертайтеся у підрозділ з боротьби з економічними злочинами будь-якого відділу міліції. Там є особи, які відповідають за боротьбу з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності, зокрема і за розповсюдження немаркованих примірників аудіовізуальних творів.

— В Україні експертиза однієї «спіраченої» комп’ютерної програми коштує принаймні 10 тис. грн, але повернути гроші, витрачені потерпілою компанією на експертизу, неможливо, бо  в «піратів» майже немає майна. Чи застосовуватиме Держслужба якісь нові підходи до методів покарання вітчизняних порушників авторського права?

— Так, якщо буде ухвалено законопроект «Про внесення змін до закону про авторське право і суміжні права». Саме ним вносяться зміни до Кримінального кодексу та істотно збільшуються розміри штрафів, які накладатимуть відповідно до вироку суду. Кримінальна відповідальність — найефективніший спосіб боротьби з піратством.

— А як тепер карають піратів?

— Нині теж є штрафи і кримінальна відповідальність. Усе залежить від розмірів збитку. Якщо продаж програми завдав компанії збитків до 9 тис. грн, то це адміністративне правопорушення. У такому разі суд може накласти штраф від 170 до 3400 грн. Якщо сума збитків більша, настає кримінальна відповідальність.

Боротьба з комп’ютерним  піратством триває

— У світі набирає обертів протидія комп’ютерному піратству і порушенню прав інтелектуальної власності. Приєдналася до них і Україна, згадаємо ситуацію із закриттям на початку року потужного веб-ресурсу «EX.UA». Чи продовжуватимуться подібні акції?

— Законодавство передбачає, що об’єкти інтелектуальної власності можна розміщувати в Інтернеті лише з письмової згоди автора. Без неї будь-яке розміщення є порушенням. Їх, як правило, здійснюють організатори сайтів або файлообмінників.

Такі ресурси створюють не для задоволення естетичних потреб користувачів, а для заробляння коштів. Вони можуть не брати коштів із користувачів, а заробляти, як і телебачення, з розміщення реклами. Тобто крадучи чужу власність і заробляючи на ній, присаджують користувача на «безкоштовне».  Насправді ж мають отримати згоду на  розміщення того чи іншого твору в Інтернеті і платити за це. До речі, сайти, які так і роблять, теж із користувачів плати не беруть. А різниця між піратським і легальним сайтами лише в тому, що один платить авторські виплати, а інший — ні, а тому має більший прибуток. Тому коли представник сайту ex.ua каже, що у користувачів хочуть забрати право безплатного перегляду, — це неправда. Він свідомо бреше, бо заробляє на краденій продукції замість того, щоб робити це на абсолютно легальному контенті.

Наталя ПРАВДИВА,журналістка, Київ:

— Нещодавно в Інтернеті побачила свою статтю, яка була опублікована в одній із столичних газет кілька років тому. На сайті було написано, що це тільки частина статті, а решту можна прочитати, якщо перерахувати гроші на ресурс, якому належать права на неї. Чому сайт продає права на мою статтю і отримує гроші? Чи не вважається така ситуація порушенням авторського права?

— Якщо ви не давали дозволу на публікацію статті, то, звичайно це порушення. Тож ви можете звернутися з позовом про захист ваших прав. Тут є дві проблеми. По-перше, треба з’ясувати, чи не належить цей сайт газеті, де було надруковано ваш матеріал. Можливо, він незалежний. По-друге, подивитися ваш авторський договір із газетою щодо виплати гонорару. Можливо, за ним ви здійснили повне відчуження ваших прав і газета стала повним розпорядником майнових прав на вашу статтю. Тоді вона може продати ці права  іншій особі, зокрема і тій, що створила цей веб-сайт. Отже,  продавати статтю у подальшому.

— У таку саму ситуацію потрапила і моя колега. Вона не давала прав на повне відчуження авторства, але на тому самому сайті була її стаття з тими самими написами…

— Я рекомендував би вам звернутися до суду з позовом про захист ваших авторських прав і отримати  компенсацію від 10 до 50 тисяч мінімальних зарплат. Якщо ви доведете в суді, що ваші авторські права порушували, тобто ви не давали прав зокрема на розміщення в мережі Інтернет вашої статті…

— І продавати мою статтю за гроші…

— Так, то суд може присудити на вашу користь не менше дев’яти тисяч гривень. Треба з’ясувати особу, якій належить цей сайт, і звернутись до суду з позовом до неї. 

Олександр МИКОЛАЄНКО,Київ:

— Якщо без відома автора використовують фотознімок, скажімо, вашої дитини чи онука для реклами, чи можна розцінювати його як інтелектуальну власність?

— Ви цей фотознімок зробили чи хтось інший?

— Я чи будь-хто виклав у соціальній мережі…

— Якщо цей знімок зробили ви, то це продукт вашої інтелектуальної діяльності, ваш твір, отже, ви можете звернутися з позовом про захист ваших авторських прав і стягнути відповідно до рішення суду суму за компенсацію з порушника.

— А буває на практиці, що сторони можуть домовитися? Наприклад надіслати фірмі претензії... 

— Я про такі випадки не чув. При розміщенні фото у соціальній мережі людина особисто несе відповідальність. Якщо я виклав фотографію, значить вона для загального доступу,  або треба  обмежити доступ до свого альбому, щоб ні до кого не мати претензій. Якщо використовуються фотографії, то на них потрібен дозвіл, бо фото викладено для огляду, а не з комерційною метою.

— Які цікаві випадки з реєстрації авторських прав бували на практиці?

— У нас реєструють навіть малюнки на надгробках. Кілька років тому був інцидент, коли художник захотів захистити свою творчість. Багато хто намагається задіяти елементи з Євро-2012. Але є спеціальний закон, що забороняє це. Десь із місяць тому до нас зверталась особа, яка намагалася зареєструвати авторське право на віршований твір «Ще не вмерла Україна», доводячи, що це саме вона написала його… Ми відмовили їй в авторстві на підставі, що цей твір написав Павло Чубинський уже понад сто років тому. Хтось намагався зареєструвати авторське право на твір «Смуглянка» з кінофільму «В бій ідуть одні старики». Є «творчі» люди, які звертаються для реєстрації авторського права на теорему Ферма, не знаючи, що її уже довів Ендрю Уайлс у 1995 році!

— Як ви оцінюєте підготовку кадрів для сфери інтелектуальної власності?

— Таких фахівців готують в Україні 16 ВНЗ. Згідно з переліком, затвердженим Міносвіти, є окрема спеціальність «інтелектуальна власність». На жаль, якість освіти знизилася загалом в усіх вишах. А сфера інтелектуальної власності потребує високої освіти, бо є вузькою. Як правило, це друга вища освіта, яку здобувають юристи та особи з технічною освітою. Під час патентування об’єктів промислової власності треба володіти спеціальними технічними знаннями, особливо якщо йдеться про експертизи винаходів. Наприклад, винахідник може звернутися по допомогу до представників у справах інтелектуальної власності (патентних  повірених). Саме вони є висококваліфікованими фахівцями в галузі інтелектуальної власності. На сьогодні 382 особи зареєстровано як патентні повірені, які надають послуги у сфері правової охорони інтелектуальної власності в 38 містах України.

— Наскільки успішно в Україні на об’єктах інтелектуальної власності може бути запроваджена медіація? Як часто користуються цим методом при порушеннях умов різних видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (особливо ліцензійних та договорів комерційної концесії), спорів щодо авторства на винахід та права власності на патент, порушення авторського права і суміжних прав?

— Медіація — метод вирішення спорів із залученням посередника або медіатора, який допомагає сторонам конфлікту налагодити комунікацію. Під час медіації, на відміну від формального судового чи арбітражного процесу, сторони доходять згоди самі — медіатор не приймає рішення за них. Порівняно із судовим вирішенням спорів медіація — це швидкий (1—2 дні) і значно дешевший процес. Будь-яка із сторін, якщо вона не задоволена медіацією, може її перервати (у медіаторів це називається «грюкнути дверима») і звернутися до суду. В Україні медіація як метод урегулювання спорів робить лише перші кроки. Зокрема в нас діють центри медіації у Києві, Львові, Одесі. Утворені Асоціація груп медіації України та Український центр порозуміння. На жаль, нині ще немає центрів медіації, які б сприяли залагодженню складних спорів, що виникають у сфері інтелектуальної власності.

На державному рівні вже є визнання потреби розвитку медіації. У травні 2006 р. вийшов указ Президента України «Про концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів». Одним із її завдань є «створення можливостей для розвитку альтернативних (позасудових) способів розв’язання спорів». Одним із способів врегулювання спорів названо медіацію, запровадження якої має зменшити навантаження на суди загальної юрисдикції.

«Пряму лінію»
підготувала і провела
Вікторія КОВАЛЬОВА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Олексій ЯНОВ.   Народився 20 березня 1975 р. у Мелітополі. У 1997 р. закінчив юрфак Запорізького держуніверситету за спеціальністю правознавство, а у 2004 р. — Інститут інтелектуальної власності у Києві. У 2003—2008 рр. — директор громадської організації «Інформаційно-ресурсний центр «Реформування земельних відносин в Україні». З 2003 р. —  гендиректор  юридичної фірми «IP&C Consult» (Київ) і консультант Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції. З вересня 2010 р. — заступник голови Державного департаменту інтелектуальної власності. З 26 січня 2011 р. — перший заступник голови Держслужби інтелектуальної власності.

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни

ШИКАНОВОЇ за електронною адресою:  imrich@ukcc.com.ua.