Післязавтра стартує зовнішнє незалежне оцінювання. Вісім років тому його запровадження ліквідувало кількамільярдний ринок хабарів у сфері освіти.  Нинішні тенденції, що спостерігаються в ЗНО, — недофінансування, заяви деяких політиків про його скасування, норма одного із законопроектів, що пропонує разом із ЗНО ввести вступні іспити до вишів, та низка інших — змусили замислитися: які перспективи розвитку цієї системи? З цим питанням «УК» звернувся до тих, хто мав чи має безпосередній стосунок до становлення й діяльності ЗНО. Лілія Гриневич була директором Українського центру оцінювання якості освіти в 2006 році, Ігор Лікарчук очолював його з 2006 до 2011 року, Ірина Зайцева — нинішній керівник.

«Система зовнішнього оцінювання зупинилася у своєму розвитку»

Директор Центру тестових
технологій і моніторингу якості освіти
Ігор ЛІКАРЧУК

— Від самого початку ЗНО проектувалося як складова системи оцінювання якості освіти в Україні. Тож попервах воно виконувало дві функції: зовнішнє оцінювання знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів (замість архаїчної державної підсумкової атестації) та вступників до вищих навчальних закладів. Планувалося, що в перспективі проводитимуть незалежне оцінювання за результатами здобуття початкової, неповної середньої, різних етапів вищої освіти. Але цього не сталося.

З 2009 року функції ЗНО були звужені лише до вступної кампанії, а з 2010 року його роль у вступній кампанії також була суттєво обмежена запровадженням низки новацій з присмаком нафталіну, як-от зарахування бала атестата про середню освіту, звільнення від ЗНО певних категорій вступників, врахування результатів ЗНО попередніх років, надання додаткових преференцій окремим категоріям абітурієнтів. Нині ректорське лобі продовжує штовхати ідею запровадження вступних іспитів разом із ЗНО. Якщо це станеться, то про ЗНО як об’єктивну форму організації вступної кампанії доведеться забути. Про який розвиток може йтися?

Багато запитань викликає й стан формування Банку тестових завдань. Нещодавно керівництво Українського центру оцінювання якості освіти заявило про існування кількох десятків тисяч завдань у Банку. Можливо, так воно і є. Але доти, доки в тестах зустрічатимуться завдання, що використовувалися в минулі роки, фактологічні та текстологічні помилки, всі розмови про Банк тестових завдань будуть міфом. Якби банк працював, тести б укладалися комп’ютером, а не окремими людьми, всі завдання мали б хороші психометричні показники, вони б забезпечували об’єктивні виміри рівня знань. Як відомо, цього немає.

Щодо запровадження різнорівневих завдань, то це лише невелика частина того, що можна й потрібно зробити для розвитку системи зовнішнього оцінювання. Але важливо знати, що сам по собі цей крок ситуацію не врятує. Система зовнішнього оцінювання зупинилася у своєму розвитку. Незмінними з 2006 року залишилися технології проведення оцінювання й укладання тестів, адміністрування, визначення результатів, забезпечення конфіденційності тощо. Ті, кого це цікавить, давно пізнали всі сильні й слабкі сторони цієї системи.

Крім того, за цей час змінилися можливості абітурієнтів щодо форм і способів отримання й передачі інформації з допомогою електронних гаджетів. УЦОЯО протиставив цьому лише «обладнання 70% пунктів тестування металодетекторами», цинічно розмірковуючи водночас про права дітей. Хотів би я побачити когось із авторів цієї ідеї в ролі абітурієнта, коли в аудиторію, в якій ти напружено працюєш над завданнями, заходять працівники правоохоронних органів і починають всіх обшукувати металодетектором. Подібні дії далекі не лише від педагогіки чи етики, а й досить суперечливі з точки зору чинного законодавства.

Якщо в перші роки існування ЗНО не було іншого варіанта, як використання однакових тестів для усіх категорій абітурієнтів, нині очевидно, що такий підхід не відображає зростаючих вимог вишів до якості відбору абітурієнтів. Іншими словами, для тих, хто вступає на факультет англійської філології, потрібний один тест із англійської мови, а для вступників на факультет права — інший. Однак про таке «диво» навіть не доводиться мріяти. Тож для оцінки ситуації в системі зовнішнього оцінювання дуже влучно підходить українська приказка «Застрягли, як собака на перелазі». Є серйозні побоювання, що цей «перелаз» ми можемо й не здолати. Подальша маргіналізація системи неминуче призведе до її краху. Але, можливо, воно так і задумано. 

«Педагоги пропонують повернути в тест з математики завдання з розгорнутою відповіддю»

Директор Українського центру
оцінювання якості освіти
Ірина ЗАЙЦЕВА

— Конче потрібно законодавчо закріпити статус ЗНО. Проте, попри відсутність відповідного закону, про перебування ЗНО поза законодавчим полем говорити, з нашої точки зору, некоректно. Усі нормативні документи, які встановлюють порядок його проведення в певному році, видані Міністерством освіти і науки, що є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

Під постійним контролем перебуває один із пріоритетних напрямів розвитку системи ЗНО в Україні — формування повноцінного якісно наповненого Банку тестових завдань, котрий забезпечує процес їх розроблення, експертизи, апробації, калібрування, зберігання та конструювання. Світовий досвід існування подібних систем свідчить: протягом свого функціонування вони розвиваються у зв’язку з накопиченням інформації для розробки тестів певного формату.

Наш центр приділяє велику увагу поповненню Банку достатньою кількістю завдань різних форм, а також збільшенню кількості завдань, що потребують від учасників тестування не лише відтворення знань, а й уміння їх застосовувати, аналізувати і синтезувати. Нині Банк налічує близько 30 000 тестових завдань з різних предметів. До них належать і завдання тестів минулих років, у тому числі з предметів, тестування з яких нині не проводиться.

Щодо актуальності створення різнорівневих тестів та широкого впровадження завдань з розгорнутою відповіддю, то, як свідчить світовий досвід, лише окремі країни використовують дворівневі тести. Сама ідея рівного доступу до вищої освіти має грунтуватися на однакових вимогах до учасників ЗНО. Незалежно від того, чи абітурієнт здобув середню освіту у фізико-математичній школі, чи в гуманітарній, кожен повинен мати змогу продовжувати навчання в обраному виші.

Справді, існувала потреба впроваджувати дворівневі тести, коли виші мали право встановлювати перелік предметів під час вступу на різні факультети. Аби вирішити це питання, Міносвіти визначило перелік предметів, потрібних для вступу на певну спеціальність (додатки до Умов прийому до вищих навчальних закладів). Крім того, існують два нововведення (140 балів з профільного предмета та можливість використання результатів, менших за 124 бали, якщо результат тестування за профільним предметом становить не менш ніж 170 балів), які дають змогу вишам добирати абітурієнтів з високим рівнем знань з профільних предметів.

Наголошу, що ЗНО не є державною підсумковою атестацією. Тобто його основне завдання — не перевірка знань, набутих під час навчання у школі. За результатами ЗНО виші повинні відібрати студентів, які зможуть опанувати певний фах, маючи достатній рівень знань та аналітичне мислення за тим напрямом, з якого здійснюється підготовка майбутніх професіоналів. Іншими словами, вже під час вступної кампанії абітурієнти мають виявити свою профорієнтованість.

Наприклад, жоден шкільний учитель з математики не назве тест з цього предмета складним. Однак велика популярність математики як навчального предмета, результати якого потрібно подати для вступу на різні напрями підготовки у вишах, сприяє тому, що на ЗНО з математики реєструється значна кількість тих учнів, знання яких із цього предмета досить низькі. На що вони при цьому сподіваються, залишається загадкою.

Тим часом математична педагогічна спільнота (як і вчителі з історії) звертається з проханням повернути в тест із математики завдання з розгорнутою відповіддю (бланка «Б»), мотивуючи такий крок потребою перевіряти хід розв’язання складних завдань, уміння доводити, проводити дослідження. Це надасть поштовх до розвитку шкільної математичної освіти.

Маємо зауважити, що в 2009 році бланк «Б» з тестів із математики було вилучено з метою економії бюджетних коштів. УЦОЯО розглядає питання запровадження різнорівневих тестів та повернення завдань з розгорнутою відповіддю, але його вирішення не належить до повноважень центру. 

«Потрібно розвивати здібності та вміння дітей»

Голова Комітету ВР
з питань науки і освіти
Лілія ГРИНЕВИЧ

— В усіх країнах зовнішнє незалежне оцінювання створене для того, щоб отримати реальну оцінку якості освіти на всіх її щаблях. В Україні ЗНО має ще одну функцію — створення справедливого доступу до вищої освіти. Адже до його запровадження в сфері освіти панувало велике хабарництво. Так, за приблизними оцінками, 2006 року обсяг хабарів становив майже два мільярди гривень. Саме тому незалежне оцінювання мало виконувати роль вступних випробувань до вишів.

Очевидно, що в багатьох країнах світу зовнішні екзамени також використовують для оцінки результатів навчання на його різних щаблях у вищій школі, а також для проведення зовнішніх кваліфікаційних іспитів при отриманні тієї чи тієї професійної кваліфікації. Поза сумнівом, план запровадження такого підходу в нашій країні також був. Але нині спостерігаємо зовсім іншу тенденцію: ЗНО в Україні не розвивається.

Річ у тім, що ті країни, де зовнішні екзамени запроваджено десятки, а то й сотню років тому (наприклад, Велика Британія чи США), постійно працюють над удосконаленням змісту зовнішніх екзаменів. Оскільки змінюються вимоги до результатів освіти, розвивається суспільство, технології, прискорюється накопичення інформації, дітям потрібні нові навички та можливості. Тому вдосконалення ЗНО потрібно для того, аби за його допомогою не тільки перевіряли певні фактологічні знання, а й щоб через свій зміст незалежне оцінювання також розвивало здібності та вміння дітей.

Це, звичайно, висока майстерність — розробляти таке тестування. Для цього потрібно готувати фахівців, а також обов’язково вводити до змісту тестів відкриті завдання. Тобто такі, де дитина мусить вписувати відповідь та логічно її аргументувати. У нас заради економії на ЗНО ці завдання залишилися тільки в тестах з української мови. Вони вилучені з математики, природничих предметів, хоч на початку запровадження незалежного оцінювання в тестах з усіх предметів було принаймні одне завдання, де дитина мала написати розгорнуту відповідь. Весь світ іде шляхом включення цих завдань, а в нас на них економлять.

Є й проблеми технічного характеру. В Українському центрі оцінювання якості освіти досі працюють на техніці, закупленій 2007 року, котра вичерпала свій основний ресурс. Для оновлення матеріальної бази не робиться нічого.

Загалом процеси, які відбуваються нині зі ЗНО, зрозумілі. Влада й профільне міністерство своїми діями неодноразово заявляли про те, що вони хочуть зменшити вагу зовнішнього незалежного оцінювання. До речі, і в законопроекті № 1187, який вони підтримували, запропоновано впровадити поряд зі ЗНО вступні іспити, а на платне навчання не вимагати результатів незалежного оцінювання. Очевидно, що це є спробами повернути тіньовий ринок хабарів. Проте 22 травня на розширеному засіданні нашого комітету ухвалено рішення внести до Верховної Ради для голосування за основу законопроект № 1187-2, підготовлений робочою групою під керівництвом Михайла Згуровського. Цей документ визначає роль ЗНО в системі освіти, що дуже важливо, адже досі незалежне оцінювання законодавчо не врегульоване. Також передбачається, що ЗНО стане головним критерієм при вступі до вишів. На засіданні комітету ми відхилили як законопроект № 1187, так і № 1187-1, поданий трьома опозиційними фракціями, на користь законопроекту «групи Згуровського», який пропонує оновлену модель української вищої освіти та передбачає підвищення її якості.