ПРОБЛЕМА

Туберкульоз — хвороба виліковна. Та «уражені» нею чомусь не завжди в це вірять

Торік Черкащина посіла 14 місце в Україні за рівнем захворювання на туберкульоз. Відтоді ситуація з поширенням цього захворювання стала зовсім критичною. Протягом минулого року на туберкульоз уперше захворіло 800 черкасців. Порівняно з попереднім роком показник захворюваності зріс майже на 10 відсотків. Захворюваність на ВІЛ-асоційований туберкульоз за рік, що минув, зросла майже на третину.

Причин багато. Одна з них — невідповідність приміщень протитуберкульозних закладів вимогам будівельних та санітарних норм і правил. Вони й досі залишаються закладами відкритого типу.

Добровільний вирок

Головний лікар Черкаського обласного протитуберкульозного диспансеру Мирон Олійник впевнений, що область не вийде з епідемії, доки протитуберкульозні заклади не перейдуть на закритий режим роботи. Сьогодні в диспансері лікують 495 хворих, 70% з них — колишні в’язні та безхатченки. Оскільки в українському законодавстві примусове утримання хворих на туберкульоз у закладах лікування не передбачене, саме вони, як зазначає Мирон Іванович, і відчиняють вікно для поширення інфекції.

Багато хто з хворих вільно пересувається в переповненому громадському транспорті, більше того, жителі навколишніх сіл, зокрема Геронимівки та Руської Поляни, нерідко наймають їх на роботу: дров нарубати, гній розкидати. Розрахунок простий: пляшка горілки. Люди не розуміють, що контактуючи з хворими, добровільно підписують собі вирок. На неодноразові звернення лікувального закладу в міліцію та прокуратуру надходять тільки формальні відписки. Тим часом поширення інфекції триває.

Хворі хіміорезистентною формою туберкульозу лікуються до двох років, але часто схеми лікування не дотримуються, адже виснажуються морально. А хвороба дуже підступна. Інфекція цієї форми стійка до найефективніших ліків. За словами обласного позаштатного фтизіатра Дар’ї Левандовської, нині в області близько 200 таких хворих. Найбільш небезпечно те, наголошує лікар, що при відкритій формі такі хворі заражають оточуючих уже саме цією формою туберкульозу. Хіміорезистентний туберкульоз веде до ще складнішої форми захворювання — мультирезистентного, лікування якого ще складніше.

В області вже зареєстровані 24 випадки такого туберкульозу.

Для запобігання поширенню особливо небезпечної інфекції для цих хворих має бути облаштоване окреме відділення, створені боксові та напівбоксові палати, необхідне оновлення системи вентиляції. На жаль, з 1975 року в обласному протитуберкульозному диспансері жодного капітального ремонту не було, хоча майже щороку з’являються нові вимоги до норм санітарного контролю. Недостатні бюджетні призначення на виконання заходів із протидії туберкульозу не дають змоги мати сучасні приміщення та будівлі, обладнувати їх належним діагностичним устаткуванням, додержувати вимог інфекційного контролю. Крім цього, існує пряма загроза виникнення професійного захворювання серед медпрацівників тубдиспансеру. А за останні п’ять років зареєстровано десять таких випадків.

Недуги можна позбутися

Серед проблем боротьби з цим небезпечним захворюванням — і несумлінне лікування пацієнтів. Почасти дехто не доліковується спеціально, аби не втратити інвалідність, серед несвідомих багато наркозалежних, що значно ускладнює ситуацію.

Після внесення змін до законодавства України про примусову госпіталізацію у палатах із ∂ратами на вікнах побувало кілька хворих. Складність у тому, коментують лікарі, що така примусова госпіталізація можлива лише за рішенням суду. Тримати пацієнта в закладі можуть тільки три місяці. Але ж у законі йдеться про госпіталізацію, а не про лікування. Воно на практиці буває набагато довшим. А з іншого боку людина може перебувати в палаті, але ліків не вживати... До того ж ліки нині виділяють лише на боротьбу з інфекцією. Тим часом кожен такий хворий має цілий букет супутніх захворювань, які через високу вартість медикаментів як слід не лікують. Істотно знижує ефективність лікарського впливу недостатньо висока якість харчування пацієнтів.

На сьогодні в Україні, зокрема на Черкащині, створено усі можливості для належної діагностики та лікування. Більше того, ці процеси приведено у відповідність до міжнародних стандартів шляхом затвердження Уніфікованого клінічного протоколу первинної, спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги. Впроваджують електронний реєстр хворих на туберкульоз, значно вдосконалено механізм розрахунку потреби у протитуберкульозних препаратах, яка передбачає формування річного запасу ліків.

І все-таки паличка Коха не відступає. Чому? Причин, як бачимо, кілька. Головні з них лежать, як наголошують фахівці, у соціальній площині. Їх вирішення залежить не тільки від якості функціонування фтизіатричної служби, а й від вирішення всього комплексу суспільних проблем, серед яких на першому місці — забезпечення добробуту.

Туберкульоз, як полюбляють говорити лікарі, — хвороба виліковна. Такий діагноз — аж ніяк не вирок. Ось тільки самі хворі чомусь не завжди вірять у це. Але вкрай потрібно, щоб повірили…