Хрін за редьку не солодший! Не тільки смакові якості підтверджує приказка сусідньої агресивної держави. Тієї самої, збройні сили якої ще у 2014 році почали окупацію частини території України. Проте хто гірший: російський загарбник-окупант чи український зрадник-колабораціоніст? Звичайно, обоє рябоє.

Проте важливо почути свіжу оцінку людей, яким у своїх містах і селах доводиться і нині бачити зблизька цих істот. Ось таке опитування, в якому взяли участь понад тисяча осіб, нещодавно провів один із маріупольських сайтів. Так-от його підсумки: 57,1% респондентів вважають, що значно гірші місцеві проросійські зрадники. А кремлівські збройні загарбники опинилися на другому почесному місці, бо їхні негативні якості оцінили 42,9% опитаних.

Тепер уявімо: це ж яким треба бути стервом, щоб в очах маріупольців мати вигляд навіть гірший, огидніший, потворніший за жорстоких «визволителів», які бомбардували і розстрілювали пологові відділення лікарень, драмтеатр, школи та житлові квартали, вбивши тисячі мирних людей, серед яких чимало дітей! Однак краще не уявляти… А ота промовиста оцінка від земляків — тільки початок суворої відповідальності і покарання за скоєне. До того ж розплата за зраду існує не тільки у вигляді кримінальної відповідальності перед Україною. Ризики позбутися здоров’я чи навіть життя є ще й від рашистів, яким кинулися прислужувати. Це доводить досвід тривалої окупації Донецька та інших міст краю. 

Нормальні там  не ходять

Днями надійшла аж ніяк не несподівана звістка із прифронтового Запоріжжя. Загарбники призначили головою «уряду» окупованої частини області росіянина а. кольцова, який раніше перебував на посаді першого заступника губернатора вологодської області рф. А крісло «міністра» молодіжної політики отримав ще один громадянин держави-агресора а. тицький — недавній радник керівника росмолоді. Ротація відбулася після того як, не виправдавши сподівань окупантів, керівної посади в окупаційній адміністрації позбувся колишній народний депутат України від партії регіонів євген балицький.

Звідси закономірне запитання: навіщо везти аж із неблизької вологди керівника до Запоріжжя? Хіба там не вистачає місцевих проросійських кадрів, яких роками цілком легітимно кували відверто антиукраїнські політичні сили на кшталт опзж чи «опозиційного блоку»? Та ні, готових і охочих прислужувати російським загарбникам не бракує. Але… Одне слово, точну відповідь надає ще одне недавнє повідомлення з Бердянська Запорізької області. Там росіяни витурили керівника окупаційної адміністрації міста, тамтешнього колабораціоніста олександра сауленка, який із тріском провалив підготовку до так званого референдуму та інші важливі завдання окупантів. Бердянців уже попередили, що замість місцевого горе-«мера» в місто прибуде «нормальний» управлінець з рф.  

росіяни нині дотримуються тієї самої кадрової політики, яку почали вести ще у 2014 році в анексованому Криму та на окупованих територіях Донбасу. Наприклад, у Донецьку на всіх ключових посадах «народної республіки» здебільшого тоді враз опинилися представники іншого народу — громадяни рф. Найвідоміші з них: голова «уряду» — нинішній депутат держдуми о. бородай, «міністр оборони» — і. гіркін (стрєлков).

росіян на керівні посади в окупаційних адміністраціях росіяни призначали, керуючись суто власними інтересами. Та існує ще одна причина, якої вони ніколи не приховували, а про місцеві кадри та інших людей Донбасу, яких начебто «захищали», відгукувалися зверхньо, зневажливо і презирливо.

Першопричина такого ставлення на поверхні. Адже майже всі українські авторитетні фахівці у різних галузях не висловили бажання співпрацювати з окупантами і залишили загарбану територію. Те саме тепер відбувається і в Маріуполі, Бердянську, Мелітополі та інших містах і селах, в які увірвалися росіяни. Тобто зайдам почали прислужувати переважно управлінці та фахівці з дуже сумнівною репутацією чи взагалі персони із соціального дна, не позбавлені намірів нарешті «зробити кар’єру».

На співпрацю з окупантами — відвертими ворогами України погодилися насамперед ті, хто не зміг реалізуватися у професії, кому не вдалося обійняти омріяну посаду чи розбагатіти, «як сусід», засуджені за серйозні злочини і тому тепер ображені на державу. І само собою, всі ці персони охоче сприймають збочену російською пропагандою дійсність і поширюють кремлівські наративи про «київський режим», «фашистів», «нацистів» і «бандерівців». Отож за браком у таких кадрів організаторських, професійних чи ділових якостей росіяни пропонують їм керівний шанс навіть тільки за готовність тиражувати відверту антиукраїнську брехню та здавати українців.  

Підтвердженням такої вбогої кадрової політики став Маріуполь, в якому, бачимо, містяни вважають земляків-зрадників ще більшими мерзотниками і покидьками навіть за росіян-убивць. Адже всі бачили трагічні події в місті на власні очі й добре знають, хто жорстоко і безжально знищував там все і всіх. Проте нині на камери російських пропагандистів ці моральні виродки голосно розказують про… «звірства карателів ЗСУ» та батальйону «Азов», які начебто розстрілювали місто. Вони божаться про переслідування і заборону російської мови. Запевняють навіть про кораблі НАТО, які з Азовського, Чорного чи Середземного моря обстрілювали Маріуполь.

Раді старатися у своєму паплюженні України та цинічній брехні про ЗСУ, «Азов» чи НАТО, ці брехливі істоти навіть не підозрюють, як низько вони падають в очах навіть росіян-загарбників. Оскільки вони найкраще знають, чому, хто, коли і з якої зброї знищував Маріуполь і його жителів.   

Державна зрада: всім буде по заслузі

Навіть не пропоную читачам відгадати, представника якої політичної сили у квітні було призначено на посаду керівника окупаційної адміністрації Маріуполя. Переконаний, тут і гадати нічого. костянтина іващенка в місті знають ще як директора заводу «Азовзагальмаш», обладнання якого він давно вже успішно розпродав і здав на металобрухт. Проте значно активніше він виявив себе на політичній ниві. Ставши депутатом міської ради від проросійської політсили опзж, він анітрохи не приховував відвертих антиукраїнських настроїв. І тому, звичайно, підтримав вторгнення рф в Україну не тільки словами: за даними правоохоронців, під час штурму Маріуполя цей тип став інформатором загарбників і коригував обстріли об’єктів критичної цивільної інфраструктури. І не тільки.

«Головні колабораціоністи — це фракція опзж на чолі з іващенком. Він військовий злочинець, оскільки коригував вогонь, розстрілював евакуаційні колони цивільних людей та продовольчі склади. Наші відповідні служби працюють, і вирок уже чекає на нього», — переконаний легітимний Маріупольський міський голова Вадим Бойченко.  

Справді, Донецька обласна прокуратура заочно вже оголосила підозру іващенку про державну зраду. Поряд із цим існує припущення, що російські окупанти можуть власноруч знищити цього небажаного свідка, оскільки свою справу колабораціоніст уже зробив, бо допоміг захопити місто. А ось керівником виявився нікудишнім і нині, як свідчать місцеві джерела, вже й сам шукає шляхів відходу. Можливо, цими клопотами можуть перейматися ще чотири депутати міськради від опзж — колабораціоністи, яким заочно повідомлено про підозру в державній зраді. 

Дуже прикро, але в місті-герої Маріуполі, тривала оборона якого вже увійшла в історію, виявилося чимало зрадників серед тих, хто мав би передовсім бути серед його захисників. Зокрема російська пропаганда поширила інформацію, що на службу в поліцію окупованого міста перейшли 160 поліцейських — зрадників присязі.

Перевіряючи ці твердження, українські правоохоронці поки що встановили особи 90 колабораціоністів у погонах. Утім, обставини цього кроку і подальшої співпраці із загарбниками та вбивцями тисяч земляків вивчають. Адже відомо, що росіяни попередньо активно працювали із правоохоронцями та їхніми родинами, які не встигли чи не зуміли виїхати з міста.

Відверто тиснули окупанти й на маріупольських журналістів. Хоч декого навіть не довелося довго переконувати співпрацювати з рашистами. Серед тих, хто, на думку місцевих жителів, гірший за російських зайд, андрій кіор, який очолив пресцентр міської окупаційної адміністрації. Більша частина наших колег залишила місто, а тому російську пропаганду взялися поширювати ті особи, які раніше не мали шансів працювати у ЗМІ через професійну непридатність. Також російські ідеологи намагаються відновити роботу популярних там медіа, що з відомих причин її призупинили. Ідеться про телеканал «Новий Маріуполь» та газету «Приазовский рабочий». За словами головної редакторки «ПР» Олени Калайтан, усі працівники справжньої газети виїхали з Маріуполя, але в редакції залишилися комп’ютери тощо, і тому колабораціоністи могли відшукати можливість випустити лжегазету.  

У сусідньому по Азовському узбережжю Бердянську Запорізької області російські окупанти теж відчувають очевидний кадровий голод. На співпрацю із загарбниками готові переважно ті, чиї прізвища, посади чи недавні місця роботи надто вже нагадують своєрідний парад невдах. Самі містяни саркастично кажуть на них «клоуни», проте це було б смішно, якби колабораціоністи не перетворилися на слухняних виконавців усіх наказів окупантів. Зокрема вони всіляко сприяють розкраданню і вивезенню із хліборобських районів Приазов’я збіжжя колишнього і вже нового врожаю до Криму чи рф. Ці лакеї росіян влаштували полювання на місцевих педагогів, які не погоджуються виконувати антиукраїнські директиви кремля.

На початок липня тільки троє директорів міських шкіл, а всього їх 18, погодилися на співпрацю з окупантами і готові з 1 вересня навчати українських дітей за російськими навчальними програмами, де урокам української мови та літератури, історії України, звісно, місця немає. Не витримали тиску чи добровільно погодилися працювати 50 учителів та близько 200 технічних працівників з понад тисячі співробітників бердянських шкіл.

На жаль, тиск на педагогів триває, їх змушують пройти «перереєстрацію», і тому чимало з них виїжджають з міста. Особливо після того, як в окупаційній адміністрації вчителям стали погрожувати «трудовим вихованням» у вигляді примусового залучення до розбирання руїн і пошуку під ними тіл загиблих.

Хто працюватиме у школах Бердянська? Окупанти недавно щось промимрили, що запросять на роботу студентів педуніверситету аж із російського новосибірська.

Парад невдах і водночас гірших навіть за рашистських загарбників негідників і падлюк в окупованих містах і селах Донеччини та Запоріжжя триває. Уже за цей відносно недовгий період колабораціоністи й самі збагнули власну тимчасову роль і призначення для рашистів. Їхня огидна місія дуже нагадує, даруйте, «гумовий виріб №2» — так його називали в срср, за яким вони досі зітхають і не проти повернути. Тобто зрадників використають і викинуть. Чи взагалі знищать. А якщо вони вціліють, в Україні їх судитимуть.  

ДО РЕЧІ

У березні 2022 року глава держави підписав закон про колабораціонізм, який передбачає кримінальну відповідальність за співпрацю з окупантами. Тож нині співпраця з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією або збройними чи воєнізованими формуваннями у військовій, політичній, інформаційній, адміністративній, господарській та трудовій сферах матиме наслідок: покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років.