Академік Академії економічних 
наук України Микола ШАПОВАЛ  

Доопрацьований законопроект про пенсійну реформу уряд подав  на розгляд Верховної Ради.  Цей документ усе ще активно обговорюється у суспільстві. Оновлений проект закону кореспондент «УК»  попросила прокоментувати   заступника директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення, академіка Академії економічних наук України Миколу ШАПОВАЛА.

— Миколо Сергійовичу, як ви оцінюєте основні поправки до законопроекту?

— Оці 11 істотних змін  вважаю доречними. Як і те, що пенсійну реформу  не треба затягувати чи відкладати на невизначений термін. Бо якщо зволікати з її проведенням, то розмір пенсії у людей може значно зменшитися. Ми всі розуміємо, що населення старішає, кількість пенсіонерів зростає,  а працюючим дедалі важче буде утримувати пенсіонерів. У 2014 році це співвідношення становитиме 1:1.  Тож треба щось робити. Намагання уряду стимулювати людей працювати довше не повинно сприйматися  негативно. У всьому світі, якщо людина довше працює, вона отримує вищу пенсію. До слова, Україна має одне з найгірших у Європі співвідношення працюючих до пенсіонерів. Потрібно ще людей привчити сплачувати внески, як заведено скрізь, бо обкрадаємо ми не тільки своїх стареньких батьків, а й себе, своїх дітей — майбутніх пенсіонерів.

 

— Питання подовження віку виходу на пенсію для жінок досі залишається спірним, не всі мають сили і здоров’я перепрацьовувати зайві п’ять років. А точніше, жінки хочуть продовжувати  працювати після 55-ти й отримувати зарплату й пенсію, як зараз.

— Їм ніхто не забороняє працювати довше. В оновленому проекті закону йдеться, що пенсійний вік жінкам передбачено збільшити з 55 до 60 років  протягом 10 років (по півроку щороку), а у вигляді компенсації за кожні додаткові півроку додається до пенсії 2,5% від її розміру, тобто за 5 років пенсія збільшиться на 25%.

Окрім того, протягом трьох років з часу прийняття закону жінкам надається таке право: або вони добровільно можуть вийти на пенсію в 55 років, але втратять незначні суми у виплатах, або пізніше, але з вищою пенсією. Мені здається, що, приміром,  у навчальних закладах  досвід старших за віком учителів як знахідка для молодих. Тож вони, працюючи довше, отримають нагоду заробити собі більшу пенсію.

— А який вік виходу на пенсію в пострадянських республіках?

— Із колишніх  республік СРСР зараз тільки в Україні, Російській Федерації, Білорусі та Узбекистані жінки виходять на пенсію у 55 років. У всіх інших — від 57 (Туркменістан) до 63 років (Вірменія). Щодо поточного пенсійного віку  у постсоціалістичних країнах, то зараз жінки там виходять на пенсію від 58 (Румунія, Словаччина та Сербія) до 65 років (Боснія і Герцеговина). У Польщі, наприклад, зараз обговорюється питання про підвищення пенсійного віку до 67 років для чоловіків і жінок. У 15 країнах — засновниках ЄС поточний пенсійний вік для жінок становить від 58 (Німеччина) до 65 років (Данія, Іспанія, Португалія та інші). У Німеччині, наприклад, пенсійний вік як для чоловіків, так і жінок буде підвищено до 67 років у 2029 році.

Як бачите, в Україні вік виходу на пенсію жінок є одним із найнижчих у Європі. Тільки у нас є така відмінність...

 — Що ви маєте на увазі?

А те, що в країнах ЄС, до яких ми прагнемо приєднатися, рівень життя, медичне обслуговування населення та  надання послуг  як для дорослих, так і дітей набагато кращі і якісніші. Жінки там довго живуть, а отже, й довше працюють.

На мою думку, якщо ми плануємо збільшити вік виходу жінок на пенсію, то потрібно одночасно розробити та впровадити Державну програму покращення медичного обслуговування населення та відродження  дошкільних закладів  для дітей. Щоб жінка могла спокійно працювати й не хвилюватися за своїх чад, знаючи, що з дітьми все гаразд.

Зазвичай, все залежить від фінансів.  Де взяти кошти?

— Візьмемо, наприклад, газову проблему. Вважаю, що для  населення України вдосталь видобутку вітчизняного газу. Але постає питання, чому держава  бере на себе зобов’язання по укладанню контрактів з Газпромом РФ для використання його приватними підприємствами? На мою думку, нехай  металургійні підприємства, підприємства хімічної промисловості та інші великі споживачі газу об’єднаються в асоціацію як суб’єкти господарювання і самостійно укладуть договір з Газпромом РФ на поставку газу з РФ чи  із суб’єктами господарювання інших держав. Тим більше, що така практика існує в європейських країнах. Якщо перелічені суб’єкти господарювання України не будуть приховувати свої прибутки в офшорах, то коштів цілком вистачить не тільки на оплату потрібного їм газу, а й на сплату податків до бюджету та модернізацію підприємства на альтернативні види палива. Такий захід дасть можливість цим підприємствам активніше шукати альтернативні джерела палива. Вивільнені кошти з бюджету, а це понад 50 млрд. грн, можна було б спрямувати на вирішення  проблем, пов’язаних з упровадженням Державної програми покращення медичного обслуговування населення та відродження дошкільних закладів для дітей, покращення рівня життя населення.

Валентина КОКІНА,
«Урядовий кур’єр»