Вдало розпочався біатлонний турнір Універсіади-2015 у словацькому Орсблі для української збірної:  перший старт — і відразу золота медаль! Постарався Дмитро Русинов в індивідуальній гонці. Для молодого спортсмена це поки що  найуспішніші перегони у кар’єрі.

— Звісно, відчуваю радість, але це суто професійне почуття: розуміння, ніби зробив щось грандіозне, немає, — зізнався студент-відмінник в інтерв’ю сайтові вітчизняної федерації біатлону. — Для мене це лише друга індивідуальна гонка в сезоні. Перша була в Обертілліаху, і там у стрільбі лежачи я впорався, а стоячи — ні, тому в Орсблі  був на рубежах більш зосереджений, — додав він.

Утім, уже фінішувавши з високим результатом,  Дмитро Русинов,  який стартував одним із перших,  ще не знав  кінцевого розподілу місць, адже на дистанції залишалися сильні спортсмени. Полегшило очікування здавання  допінг-тесту. А вже коли повернувся на стадіон, зрозумів: головні конкуренти, зокрема росіянин Вадим Філімонов, позаду,  а фінішувати залишилося тільки з 50 номерами, які об’єктивно обійти вже не могли.

Дмитро Русинов випередив у підсумку двох росіян. Фото з сайту tatry2015.sk

У підсумку Русинов показав результат 49 хвилин 52,8 секунди, випередивши росіян Вадима Філімонова (2 промахи, 22,6 сек.) і Юрія Шопіна (3 промахи, 1 хв. 25,2 сек.).

Зазвичай тренери кажуть, що успіхи на Універсіаді додають упевненості спортсменам. «А що для тебе означає цей турнір?» — запитав у героя дня сайт ФБУ.

— Це офіційний турнір, який має велике значення не тільки для спортсменів, а й для нашої федерації. І попри те, що тут небагато хлопців, які мають досвід участі в Кубку світу, про жодні шапкозакидальницькі  настрої не може йтися. Настрій був такий самий, як і на найвідповідальніших стартах, жодних поблажок ніхто в нашій команді для себе не робив. А якщо серйозно, то, звичайно, завжди хочеться потрапляти в призери. Наскільки це вийде — побачимо. Але у нас, вважаю, є непогані шанси боротися за медалі в особистих гонках і в естафеті.

Склад жіночої естафетної команди ще не усталений, порівняно з олімпійським, однак дух сочинської перемоги збережено. Фото з сайту biathlon.com.ua

До слова, про естафету. Таких перегонів, як у жінок на шостому етапі Кубка світу в Антхольці, у цьому сезоні ще не було. Основною складовою успіху стала не швидкість на дистанції, не точність і навіть не скорострільність, а талан, можливість потрапити у відносне затишшя на вогневому рубежі. Але щоб зуміти скористатися сприятливими чинниками, також потрібні досвід, витримка і майстерність. Саме ці якості допомогли Валі Семеренко увінчати зусилля команди і добитися подіуму.

Після всіх перипетій попередніх етапів на «бронзу» перед останньою стрільбою претендували збірні Росії, України та Франції. Але Анаїс Бескон не впоралася зі стійкою, допустивши три помилки, а ось Валя Семеренко і Катерина Глазиріна влаштували чергову українсько-російську битву за третє місце. Росіянка тільки спочатку була трохи попереду, а вже на першому підйомі Валя не тільки ліквідувала трисекундне  відставання, а й обійшла суперницю, надалі тільки нарощуючи відрив. До фінішу збірна України дісталася за 10 секунд після Чехії та на дванадцять випередивши росіянок.  Цей успіх був украй важливий для нашої команди з точки зору боротьби в Кубку націй.

Тепер у календарі Кубка світу настає двотижнева пауза перед наступним етапом, який відбудеться в чеському Нове-Место. Але наші кращі спортсмени вирушають у Отепяя, де візьмуть участь у чемпіонаті Європи, що стартує цієї середи. 

Ганна РОМАШКО
для «Урядового кур’єра»