ПОДІЯ

Сім футів під кілем —  «Генералу Трошеву»

На Чорноморському суднобудівному заводі завершено будівництво великого морозильного траулера-рибозаводу «Генерал Трошев» для російської компанії «Преображенська база тралового флоту». Судно призначене для промислу риби за допомогою донного і різноглибинного тралення та побудоване на клас Російського морського регістру судноплавства і має необмежений район плавання.

— Це перший з чотирьох траулерів, з якого ми відновлюємо будівництво даного типу суден. Наступне судно буде побудовано для згаданої бази. Щодо інших ведуться переговори з потенційними замовниками, зокрема російськими. Ми розглядаємо цей напрям суднобудування як перспективний, — прокоментував завершення будівництва генеральний директор заводу Валерій Калашников.

«Генерал Трошев» готовий вийти на ходові випробування. Фото Олени ІВАШКО

— Адаптувати до сучасних умов проект, розроблений ленінградським ЦКБ «Восток» понад 30 років тому, виявилося непросто, але результат перевершив всі очікування. Добове вироблення рибної продукції вдалося підняти з 50 до 150 тонн, рибного борошна — з 7 до 17 тонн. Нові великі морозильні траулери-рибозаводи будуть конкурентоспроможними на сучасному ринку рибопромислових суден, — зазначив головний конструктор ЧСЗ Сергій Хальнов.

Траулер здатний «підкоряти» моря північної та південної півкуль, автономно перебувати у плаванні 70 діб. На борту встановлені сучасні засоби навігації і комерційного зв’язку. Як повідомив капітан судна Олександр Толмачов,  готова заморожена продукція зберігається в двох трюмах за температури - 28 градусів і може передаватися в морі на транспортні рефрижератори або доставлятися безпосередньо до порту. До речі, сам капітан за походженням   українець. «Я вдячний своїм співвітчизникам за такий прекрасний подарунок, — зазначив Олександр Вікторович. — Ще за часів Радянського Союзу на замовлення нашої бази Миколаївським ЧСЗ було побудовано аналогічний траулер «Бухта Преображения». Традиція продовжується, але на вищому рівні з урахуванням сучасних технологій та світових стандартів. Знаю, що протягом останніх 15 років жодне з рибопромислових підприємств Росії не побудувало жодного судна. Ми   перші, і миколаївці   перші».

Траулер названо ім’ям легендарного російського генерала, командувача  федеральними військами в ході бойових дій у Чечні та Дагестані (1995 —2002), Героя Російської Федерації Геннадія Трошева. Його життя обірвалося раптово, він загинув в авіакатастрофі біля Пермі. Але, впевнена донька генерала Наталія Білокобильська, справу батька і пам’ять про нього буде нести цей велетень-траулер. Наталія Геннадіївна розповіла, що в Росії ім’я Геннадія Миколайовича носять чотири кадетських корпуси, вулиці та школи в різних містах федерації. А відтепер з’явився «однойменний» траулер, що безумовно радує всіх тих, хто пам’ятає героя-генерала. «Для мене сам факт будівництва судна саме в Миколаєві   знакова подія, — поділилася Наталія Білокобильська, — адже 32 роки тому батько служив командиром танкового полку у Великій Коренисі (передмісті Миколаєва)...

Свій вибір миколаївського підприємства пояснив присутній на урочистій церемонії голова ради директорів ВАТ «Преображенська база тралового флоту» Сергій Саксін. «По-перше, ми добре знаємо якість роботи миколаївських корабелів. На території Росії в радянські часи просто не існувало подібних підприємств. Всі судна такого класу будувалися виключно на Чорноморському суднобудівному. Ми маємо досвід їх експлуатації, і він нас влаштовує. По-друге, сьогодні на завод прийшли люди, які розуміють нові вимоги і з якими ми знайшли повне порозуміння. Тому замовлення № 616   не останнє». На підтвердження слів сторони того ж дня підписали нову угоду на побудову траулера — замовлення № 617.

РЯДОК З ІСТОРІЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Комітет Міністрів Ради Європи одностайно схвалив резолюцію ПАРЄ про запрошення Україні стати 37-м членом організації. (1995 рік)

Микола ТОЧИЦЬКИЙ,
Постійний Представник України
при Раді Європи

— Свого часу вступ до Ради Європи став не лише значною дипломатичною перемогою, а й визнанням нашої країни як такої, котра обрала демократичний шлях і прийняла тверде рішення з нього не звертати. Після того, як український прапор замайорів біля штаб-квартири РЄ, розпочалася справжня копітка робота над тим, щоб привести у відповідність до європейських стандартів вітчизняне законодавство. За 16 років нашого членства в РЄ траплялися і напружені моменти у діалозі зі Страсбургом. Проте ми завжди намагалися знайти спільну мову, вислухавши аргументи одне одного і, головне, зробити правильний вибір на користь прогресивних демократичних змін, кінцева мета яких полягає у тому, щоб кожен українець гідно і вільно почував себе у європейській родині.

Важко втриматися від того, щоб не провести символічний зв’язок між 20-річчям від Дня незалежності, яке святкує цими днями Україна, і тим фактом, що саме зараз триває головування нашої держави у Комітеті міністрів РЄ, перше за історію її членства у цій організації. Тим більше, що найважливіші віхи становлення сучасної незалежної України нерозривно пов’язані із діяльністю і розвитком  Ради Європи. Нас поєднують взаємні зобов’язання і відповідальність. З боку РЄ – за надання експертної допомоги, спрямованої на удосконалення демократичних основ  українського суспільства, а з боку України як члена Ради Європи і, наразі, голови КМ РЄ —  за ефективну діяльність і реформування цієї організації.

Наступне головування нашої держави у Комітеті міністрів відбудеться більше, ніж через 20 років. Вірю в те, що на той час, коли вік нашої незалежності вже наближатиметься до солідного ювілею, Україна не лише встигне здобути і закріпити авторитет країни з великим демократичним досвідом у складі РЄ, а й приєднається до лав інших впливових європейських об’єднань, зокрема, Євросоюзу.