Дядько, що приїхав з окупованої «рускім міром» території Донеччини, виявився міцним горішком. Коли йому розповідали про перші успіхи після створення об’єднаних громад, він зверхньо і трохи співчутливо посміхався. Мовляв, буває. Бо що з вас узяти? Ви ж усі зомбовані українською пропагандою! Тоді комусь урвався терпець, і гостя повезли до капітально відремонтованих чи збудованих сучасних сільських школи, клубу, дитячого садка, амбулаторії, центру безпеки громадян, де він зміг не тільки побачити ці зміни, а навіть помацати. Чолов’яга певний час кріпився і мовчав. А надвечір нарешті потішив усіх фразою, яку відтоді нерідко згадують у селі. Каже, у вас тут за два роки зробили навіть більше, ніж нам за п’ять років наобіцяли.

Перша десятка

Концепцію реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади України ухвалювали  на початку квітня 2014 року в надзвичайно складних умовах. Насамперед це стосувалося Донбасу, де набирала обертів «руская весна». У Донецьку вже було захоплено приміщення органів влади і правоохоронних органів, з’явилися перші жертви серед українських активістів, зірвано українські прапори, замість яких вивішено сусідські триколори. Організатори й куратори проросійських мітингів вустами його учасників активно проштовхували і тему федералізму — ще й такий спосіб роз’єднати Україну на догоду сусідові.

І саме в цей період, за два тижні до захоплення групою російських диверсантів на чолі з громадянином РФ Ігорем Стрєлковим Слов’янська, що фактично стало початком гібридної війни, Кабмін запропонував свій варіант: реформу з децентралізації.

Як показує досвід перших п’яти років реформування місцевого самоуправління, цей реальний альтернативний варіант примарній федералізації варто було запровадити на Донбасі ще раніше — до початку трагічних подій. Бо навіть у важких умовах підлої гібридної війни, яка вже п’ять років тероризує прифронтовий край і всю Україну, підсумки децентралізації влади довели доцільність та ефективність.

Нині із запланованих і внесених до Перспективного плану розвитку Донецької області 45 об’єднаних територіальних громад тут створено й успішно діють десять. Так склалося, що всі вони лежать на півночі розірваної гібридною війною Донеччини і встигли стати своєрідною школою досвіду для земляків на півдні краю. Серед таких Іллінівська сільська ОТГ у Костянтинівському районі, яка наприкінці 2016 року об’єднала відразу 26 сіл.

«Однією з фішок нашої ОТГ стало те, що вона розташована неподалік лінії розмежування, а тому наші земляки на окупованій частині області можуть порівняти реальність в Україні й у самопроголошеній «республіці», — розмірковує житель села Іллінівка. — Проросійський телевізор розповідає людям, що тут ледве виживаємо під владою «націоналістів», а ми торік і позаторік  успішно розвивалися і досягли таких результатів, яких не мали за попереднє десятиліття.

Це помітно всім: збудували і відкрили сучасний центр безпеки громадян, провели капітальний ремонт клубу, збудували два молодіжні центри, утеплили дитячі садочки, серйозно взялися за ремонт доріг. А все тому, що на місцях в ОТГ стало не тільки більше влади та відповідальності за свої ж рішення, а й коштів, якими можемо розпоряджатися і вкладати у свій розвиток».

За словами керівника Іллінівської сільської ОТГ Володимира Маринича, порівняно з колишньою застарілою системою управління нинішній стан справ — немов небо і земля.

«Завдяки децентралізації громади стали отримувати значно більше фінансів. Наприклад, у 2015 році бюджет розвитку всього району становив  2 мільйони гривень, а у 2018-му лише в нашої ОТГ бюджет розвитку — 10 мільйонів гривень. За порівняно короткий строк вдалося втілити чимало проектів, до яких не могли підступитися багато років. Також можемо напряму працювати навіть із закордонними партнерами: успішно попрацювали з колегами з Німеччини та Франції стосовно залучення грантових коштів на ремонт системи водопостачання. Зуміли залучити 4,5 мільйона гривень і модернізували водогін, водонапірну вежу, свердловини. Ще у 2018 році використали 15 мільйонів на ремонт центрального клубу, а зараз будуємо дві амбулаторії в Іллінівці та Клебан-Бику», — розповідає він.

Участь беруть навіть наймолодші

А своєрідною цікавинкою Іллінівської громади останніми роками стало село Олександро-Калинове, яке завдяки спільним зусиллям уже кілька років пропонує майстер-клас розвитку сільського та зеленого туризму.  Тут створили чимало привабливих, колоритних і цікавих для туристів об’єктів, завдяки яким у селі, що лежить усього за 50 кілометрів від окупованого Донецька, буквально вирує життя. А одним із підтверджень цього стало те, що у 2017 році Олександро-Калинове першим із сіл Донеччини брало участь у ІІ загальнонаціональному конкурсі «Неймовірні села України» і за його підсумками отримало премію від Посольства Франції в Україні за внесок у збереження навколишнього середовища та біологічного різноманіття.

Певна річ, позитивні зміни у населених пунктах прифронтового краю, жителі яких об’єдналися в громади, не залишаються без уваги й по той бік лінії розмежування. А люди не приховують: коли громади тільки почали формуватися, було чимало сумнівів і песимістичних настроїв. Та потім багатьом розвиднилося: відтепер немає залежність від допомоги з обласного центру чи столиці, а заробляти і використовувати кошти є змога самостійно. Саме тому істотно зросла активність жителів,  які вболівають за свої населені пункти.

Приміром, у селі Привілля Черкаської ОТГ місцеві створили громадську організацію «Спілка активних громадян Привілля», назва якої повністю відповідає теперішній діяльності. Адже за допомогою міжнародних грантів громаді вдалося виконати чимало цікавих проектів, що дуже позитивно позначилися на житті людей.

«Із 2017 року ми вже реалізували проект «Сучасна шкільна їдальня», закупили для школи сім комплектів меблів, а комп’ютерний клас поповнили новою технікою. Вдалою стала програма «Вільний простір для жінок села Привілля», обладнали кімнату для тренінгів та курсів комп’ютерної грамотності», — розповідає голова громадської організації Юлія Шнурко.

Доцільним та  корисним для села став і проект  «Інтерактивні камери — запорука безпеки жителів Черкаської ОТГ». Три камери встановили завдяки фінансовій допомозі партнерів з Королівства Нідерланди, ще одну — власними зусиллями.

Дуже важливо, що до благоустрою села та поліпшення життя долучають наймолодших. Тутешні дітлахи об’єдналися в ініціативну групу «Темп» і тепер нарівні з дорослими працюють над підготовкою проектів, беруть участь у грантових програмах.

А в тих населених пунктах області, де досі зволікали зі  створенням ОТГ, тепер активно вивчають досвід попередників.