Центр соціальної адаптації ветеранів АТО та членів їхніх сімей «Поруч» діє в Краматорську вже п’ятий рік і за цей час повністю виправдав свою назву. Головна мета його діяльності спрямована на те, аби демобілізовані вчорашні воїни ніколи не залишалися наодинці зі своїми проблемами.

Як вважають фундатори громадської організації «Союз ветеранів АТО Донбасу», створений ними центр хоч і не раз змінював своє розташування, але незмінне те, що весь час він залишається місцем тяжіння ветеранської спільноти та патріотично налаштованих громадян. У цьому переконують такі цифри. За чотири роки послугами працівників закладу скористалися 1140 ветеранів АТО/ООС та 2270 членів їхніх родин. А ще сюди звернулися 2450 місцевих мирних жителів, які є потерпілими від гібридної війни, що підтверджує їхній статус тимчасово переміщених осіб.

«Наша місія — робота над проблемами ветеранів АТО та членів їхніх родин»

За словами Володимира Бабича, який брав участь в АТО з перших днів, а згодом став заступником голови громадської організації, центр «Поруч» системно працює за такими напрямами як реінтеграція ветеранів у мирне життя, захист інтересів громади, розвиток громадянської свідомості.

«Наша місія чітко визначена: цілеспрямована і наполеглива робота над питаннями і проблемами ветеранів і їхніх сімей. Так записано в наших статутних документах і так є в житті. Усе, що маємо в цьому центрі, працює на ветеранів. Зокрема це стосується навіть нашої кав’ярні, дохід з якої спрямовуємо на розбудову закладу», — каже Володимир Бабич.

Власне, кав’ярня — складова центру, де також є приміщення для заходів психологічної підтримки ветеранів і їхніх сімей, спортивна зала з обладнанням та велика конференц-зала, облаштування якої поки ще триває. «Ми колись прийшли у звичайнісінький занедбаний підвал і все починали з нуля», — пояснюють колишні учасники АТО.

Мимоволі звертаю увагу на кілька картин Володимира Півня, місцевого художника і культуролога з Дружківки. Помітивши мій інтерес, один із ветеранів Андрій Поляков додає, що й сам уміє тримати пензля і підтримує охочих до малювання й загалом до творчості. Також колишній донеччанин, доброволець, який мужньо пройшов Іловайське пекло, Андрій Поляков розповів про успішний кінопоказ фільму Марії Старожицької «Війна химер», який розповідає про трагедію нав’язаної нам гібридної війни.

«Про всі заходи в центрі намагаємося попередньо інформувати не тільки ветеранську спільноту, адже маємо свою сторінку у фейсбуці та запрошуємо до співпраці місцеві медіа», — долучається до розмови уродженець Луганщини, ветеран АТО Роман Балабойко.

З його слів, зайвий раз стають очевидними невтішні реалії інформаційної війни, яку нав’язали нам сусіди і «брати». Адже ще два роки тому комунальне підприємство РТРК «Регіон-Донбас», де він і нині працює, видавало газету «Вісті Донбасу», і Роман як журналіст фахово розвінчував фейки російської пропаганди, а друковане видання поширювалося в сірій зоні та на КПВВ. На жаль, цю газету було втрачено: обласна влада прифронтового краю, де кожне проукраїнське ЗМІ майже на вагу золота, тільки розвела руками, а замість неї так нічого не з’явилося й досі...

Активісти вчаться підвищувати ефективність своєї діяльності

Викликані пандемією COVID-19 та карантином обмеження змусили активістів центру «Поруч» трохи зменшити активність у своїй публічній діяльності. Проте коли ситуація дозволила, у Покровську відбувся семінар з підвищення можливостей ветеранських організацій західних районів Донеччини. Цей захід організував «Союз ветеранів АТО Донбасу» в межах грантового проєкту «Підвищення якості допомоги ветеранам через підсилення фаховості представників ветеранського руху в західній частині Донецької області», що реалізується за підтримки Програми ООН із відновлення та розбудови миру.

За словами Романа Балабойка, під час семінару його учасники — колишні воїни і волонтери, які працюють у ветеранському секторі, встигли не тільки дізнатися багато нового, а ще й налагодити партнерські зв’язки між своїми організаціями. Захід зібрав активістів не тільки з Покровська і сусідніх міст, а й із приазовського Маріуполя та Великоновосілківського району.

Зокрема під час семінару координатор центру «Поруч» Яна Говядова поділилася методологією його функціонування, розповіла про напрями роботи та плани розвитку мережі схожих центрів на Донеччині. Отже, активісти цілеспрямовано порушили питання взаємодії ветеранських громадських організацій між собою та з органами державної влади на місцях.

Поряд із цим Роман Балабойко поділився зі слухачами власним досвідом у сфері позиціювання та медійного супроводу роботи громадської організації. А координатор юридичного напряму роботи Центру «Поруч» Едуард Маліков провів консультації для учасників і розповів про доцільність того, що ветеранським ГО потрібен свій юрист. Також він окреслив коло питань, якими здебільшого має займатися цей фахівець та дав поради щодо того, як зробити процес юридичної допомоги більш орієнтованим саме на ветеранів.

Для учасників семінару також організували кілька майстер-класів, котрі окрім творчої та естетичної складових, мали ще й психологічну. У цьому блоці Яна Говядова розповіла про важливість психосоціальної складової у роботі ветеранських центрів, а також про важливість психологічної підтримки ветеранів та їхніх родин.

У свою чергу координатор напряму розвитку ветеранського бізнесу Андрій Козлов поділився з присутніми планами створення та розвитку ветеранських кооперативів і закликав охочих приєднуватися до справи. Чим ветерани-підприємці можуть підтримати один одного, наскільки важливо об’єднувати зусилля, з чого починати власну справу та які зараз є перспективні позиції на ринку — саме відповідями на ці запитання пан Андрій поділився з аудиторією.

Захід, що через карантин відбувся для обмеженого кола учасників, зовсім не випадково проходив у Покровську. Бо саме в цьому місті свого часу ветерани і волонтери розпочали створення центру «Поруч» для ветеранів західної частини області. А в подальших планах активістів Донеччини — створення такого закладу в приморському Маріуполі.

А ТИМ ЧАСОМ

За ініціативою «Спілки ветеранів АТО Донбасу» та за підтримки Краматорської міської ради вийшла у світ поетична збірка «Донеччина віршує». До книжки ввійшли твори учасників, АТО та ООС, які народилися чи виросли в Донецькій області. «Тут, серед віршованих рядків сховано безцінний дар поетів, які бачили війну зсередини: їхні почуття та внутрішній світ. У збірці знайшлося місце і ліриці, і бойовим спогадам, і власним мріям», — йдеться у передмові видання.

Серед авторів як початківці, так і досвідчені поети: наприклад, Сергій Несвіт, який до війни працював у Донецькому національному університеті й активно віршував. А нині він уже кілька років перебуває в лавах збройних сил і продовжує писати про все побачене і пережите.

Немало з поезій учасників бойових дій стосуються місць конкретних боїв, про що, приміром, свідчать назви творів Валерія Афонського: «Блокпост — село Піски» чи «Позиція на Світлодарській дузі». Не можуть не хвилювати читачів також рядки віршів Олександра Ломова, Бориса Мовчана й особливо Романа Балабойка, який спробував узагальнити почуття своїх бойових побратимів такими рядками:

Люблю тебе, моя земля,
         Все в тобі гарне і доречне.
         Весняний квіт, політ джмеля,
         Ти ж Україна, безперечно,
         Свята Донеччина моя.