КОЛІЗІЯ 

Хто і чому намагається знівелювати успішну управлінську діяльність керівництва Київської міськдержадміністрації?

Костянтин МИХАЛЬЧЕНКО 
для «Урядового кур’єра»

Столиця поступово долає застійні кризові явища у важливому для економіки будівельному секторі. Торік, завдяки об’єднанню зусиль державного і міського кошторисів, налагодженню партнерських відносин з інвесторами, тут істотно зросли обсяги житлового будівництва, що стало надійним підгрунтям для внесення рекордної кількості квадратних метрів — 2 млн щороку — до стратегічного плану розвитку мегаполіса на кілька десятиліть уперед.

Цивілізовану політику Олександра Попова підтримують  не лише переважна частина киян, а й, що дуже важливо, чинний уряд.  Прем’єр-міністр Микола Азаров, який і словом, і ділом сприяє відродженню столиці, не залишає без уваги бодай найменший паросток київського ренесансу. Передусім, звісна річ, економічного спрямування, тобто реального наповнення бюджету. Саме  з його легкої руки торік розпочалася п’ятирічка будівництва та добудов у столиці, бо це, за словами Прем’єра, «заробітна плата, нові робочі місця і розвиток Києва».

Та, на жаль,  деякі окремі факти столичного буття мимохіть чи навмисне кидають тінь на вже зроблене. Спробуємо з’ясувати, як це робиться і чому.

Хід конем. Троянським

Одного дня, як розповіла  заступник директора ТОВ «ДніпроПлаза» Вікторія Рабандирова, на їхньому будівельному майданчику по вулиці Панаса Мирного, 22А з’явився жвавий усміхнений молодик і, назвавшись  представником «громадського руху», запропонував господарям сплатити йому 400 тисяч  американських доларів за те, щоб, цитуємо, «у вас проблем не було». А коли ті, жахнувшись такого неприхованого нахабства, не пристали на його пропозицію, завважив, що «може створити  проблеми з допомогою… міської влади», бо, мовляв, тут колись був сквер.

Відразу завважимо, що на цьому місці ніколи, принаймні  150 років з часів забудови Печерська,  крім бур’янів, нічого не росло, а стояла стара, ймовірно ще довоєнна розвалена споруда, право користування на яку і оренду довколишнього майданчика забудовники, як свідчать численні документи, отримали на законних підставах.  Останніми десятиріччями ця ділянка перетворилася на непривабливе  звалище, де поміж величезними купами сміття розкошували зграї щурів, лякаючи вихованців  розташованої неподалік столичної гімназії.   

Молодик, якого пані Вікторія, за її словами, впізнала згодом на одній з розклеєних у Печерському районі столиці листівках, — виявився районним  лідером незрозумілого широкому загалу «громадського руху». Вочевидь, він знав, що говорив, продаючи свою «руку дружби» будівельникам за  великі гроші.

Вже наступного після його з’яви  ранку  прибулу на будмайданчик бурову машину оточили  громадяни певної зовнішності, почали  кидатися під колеса і вигукувати, що будівельники — мародери, які вкрали їхню землю, нібито передбачену під сквер (!?). Затим у хід пішла «важка артилерія»: на об’єкт завітали голова місцевої райдержадміністрації, керівник головного управління міськдержадміністрації з благоустрою, задзвонили з МінЧАЕС, навідалися працівники Київзеленбуду та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Зрозуміло, така добре спланована атака  навряд чи виявилася під силу «громадським активістам».

Ті, що підписалися нижче…

Показово, що без попередження ламати тимчасовий паркан на законно отриманій земельній ділянці, до забудовників приїхали особисто один із заступників голови міськдержадміністрації М.Кучук з трьома помічниками,  відразу троє представників Київзему, чотири наряди міліції та близько 50-ти невідомих «активістів», що  чітко виконували вказівки згаданого вище «громадського лідера».

Певна річ, ніяких належних документів на ці дії у них, за словами керівників ТОВ «ДніпроПлаза», не було. Погодьтеся, участь у цій акції високопоставленого посадовця  неможливо пояснити  «урахуванням інтересів киян»: швидше за все, їх  вводять в оману. Бо  кожному зрозуміло: на місці, де зареєстроване право власності (споруда) і роками накопичувалося сміттєзвалище, ні за законом, ні за логікою не можна облаштувати сквер.

Та й аргумент нібито представника влади, мовляв, «зберемо сесію Київради 5 квітня і скасуємо рішення про виділення вашому товариству зазначеної вище ділянки», навряд чи є вагомим, щоб уже за кілька тижнів до цієї дати безжальним асфальтовим катком пресувати чуже приватне право.

— Можна зрозуміти розчарування  інвесторів, — каже адвокат Володимир Гальченко, — які кілька років поспіль, перш ніж отримати згадану вище ділянку,  на законних підставах пройшли всі дозвільні процедури (всі належні документи про виділення  Київрадою згаданої земельної ділянки і продовження строку оренди є. Тим паче, що депутати, які голосували за це рішення на сесії, і нині  продовжують  узвичаєно перейматися добробутом киян.

Адже їхні права захищає ст. 377 Цивільного кодексу, а договір оренди  земельної ділянки вони вчасно зареєстрували  в Головному управлінні земельних ресурсів міста, погодили умови забудови на містобудівній раді та в  управлінні містобудівництва, архітектури і дизайну міського середовища,  в міській санепідемстанції, держслужбі охорони культурної спадщини та держуправлінні охорони довкілля.

Крім того, 22 лютого цього року без будь-яких порушень забудовники  отримали і контрольну картку на  тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв’язку із встановленням тимчасової огорожі, заздалегідь повідомили про свою діяльність Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю і зібрали всі необхідні довідки для початку пошуково-проектних робіт.  Під усіма належними їм документами стоять підписи офіційних осіб і печатки, за надані  адмінпослуги міській владі було вчасно сплачено належні кошти.

Що ж тоді, коли не приховані від стороннього ока суб’єктивні чинники дали підстави  посадовцям  блокувати законну діяльність забудовників на земельній ділянці по вул. Панаса Мирного, 22А? Невже коріння зла треба шукати лише в схемі поширеного останнім часом так званого «громадського рейдерства», тобто грубого вимагання коштів не в шахраїв на кшталт «Еліти-центру», а в законослухняних порядних інвесторів  за «спокій» від заздалегідь оплачених наметових містечок і пікетів? Чи, можливо, за спиною Олександра  Попова  окремі  посадовці проводять свою, кардинально протилежну завірянням очільника столичної влади політику? А тінь, як відомо, падає і на сонце…

Від редакції: Якщо є інші точки зору на окреслену проблему, ми готові вислухати  їх.