«…Отак ідучи попідтинню з бенкету п’яний уночі». В ситуації, згаданій дуже давно Кобзарем, опинився нещодавно і мешканець Красноармійська на Донеччині. Чолов’яга пересувався більш-менш упевнено, аж доки не вперся лобом у якусь перешкоду. Гуп! Вже хотів вилаяти стовп, який нахабно перейшов дорогу, але підвів очі і закліпав ними часто-часто. Попереду стояла якась химерна металева конструкція… Стоп! Це ж вежа. Точно вона… Ну, ота сама — окраса Парижа. «Де я?» — навідалася сполохана думка. Розгублений бідолаха почав так різко тверезіти, що навіть пригадав точну назву витвору — Ейфелева вежа… 

Зненацька зателенькав телефон. «Знову набрався, як май груш! — вгадала дружина. — Ти де зараз?..» Діватись небораці нікуди. «Біля Ейфелевої вежі», — чесно відповів. Жінка трохи помовчала, а тоді багатозначно кинула: «Нехай так. Але тоді хатню Бастилію я тобі гарантую!..»

Подібні перипетії невдовзі, не виключено, й справді спостерігатимуться в Красноармійську. Бо міська влада вже прийняла рішення встановити на центральній площі зменшену копію (висота 7,5 метра) Ейфелевої вежі. За словами міського голови Красноармійська Андрія Ляшенка, такий подарунок місту хоче зробити тутешній житель. Він виготовляв невелику копію для встановлення на подвір’ї одного із заможних донеччан, а потім вирішив запропонувати такий же презент і для міської площі. Втім, є й інша версія. Мовляв, копію символу столиці Франції замовив для власної садиби один із місцевих скоробагатьків. Та потім смаки в нього змінилися — він вже встановив собі копію статуї Свободи. Тому не пропадати ж «добру», яке наприкінці літа стане надбанням всього міста.

«Батьки міста» переконані, що витвір доречний на центральній площі ще й тому, що це символ достатку та благополуччя. Також вони прогнозують, що біля копії вежі невдовзі будуть фотографуватися молодята після загсу, які зараз ще й досі роблять це біля монумента полеглим воїнам.

 Про смаки не сперечаються? Хтозна… В той же час є в цій ситуації ще один дуже важливий момент. І тому не випадково на самому початку згадуються рядки Тараса Шевченка. Адже ще в 2006 році міська рада прийняла рішення про встановлення на центральній площі пам’ятника Кобзарю. Нагадуванням про це є пам’ятний камінь на місці майбутнього монумента, однак коштів на нього в міському бюджеті не передбачено. А відтепер перспективи вшанування поета взагалі туманні, і окремі тутешні громадські організації вже встигли назвати ці події «війною пам’ятників».

 «На відміну від монумента Шевченку копію Ейфелевої вежі встановлюють дуже швидко, — каже лідер місцевого осередку громадської організації «Влада — народу!» Ольга Квітка. — І ми тепер всерйоз побоюємося, що після того як вежа з’явиться, нам узагалі скажуть, що Кобзар «не вписується» в це місце».    

 У міській раді не втомлюються запевняти — ймовірний пам’ятник Тарасу Шевченку нікуди «посувати» не збираються, а копію витвору Ейфеля встановлять в іншому місці центральної площі. Також столоначальники нарікають, що їх вже дуже «дістали» представники громадських організацій, які відстоюють пам’ятник Шевченку. А знаєте чому найбільше обурюються керівні пани? Виявляється, активісти приходять до владних кабінетів і …починають з ними розмовляти українською мовою. Уявляєте!? Подібне на 20-му році незалежності України  «зацькованим» красноармійським чиновникам, схоже, могло примаритися тільки в снах-жахах. Тим часом і копію символу столиці Франції посеред донбаського шахтарського міста чимало фахівців та пересічних городян називають тим же словом — «жах». А тутешні дотепники вже відгукнулися на проект трохи довшою назвою — «Побачити Париж і …протверезіти».

Що вони мають на увазі? Невже тільки те, що до останньої неділі серпня, коли планують відкрити встановлену копію Ейфелевої вежі, таки ще є час тверезо оцінити ситуацію і згадати про здоровий глузд?