З першого січня 2019 року в Україні набули чинності зміни до Податкового кодексу, згідно з якими було введено нові розміри та правила сплати туристичного збору. Якщо раніше цей вид податку повністю залежав від вартості номера й коливався приблизно від 0,5 до 1%, то тепер його прив’язали до мінімальної заробітної плати. Як відомо, з 1 січня цього року її розмір становить 4173 гривні.

Який він у різних українських містах і чи є проблеми зі сплатою?

Строката картина з регіонів

Тепер в Україні існує диференціація сплати туристичного збору. Для внутрішнього туриста ставка — до 0,5% мінімальної зарплати, а для іноземного — до 5%. Загалом розмір цього податку не може перевищувати для своїх 20,8 гривні за добу за розміщення у номерах готелів та 208,6 гривні — для іноземних туристів.

Фактично самі розміри туристичного збору, які закріплено змінами до Податкового кодексу, було віддано на відкуп місцевим органам влади, і тепер в Україні строката картина за регіонами.

Приміром, у Львові місцева влада вирішила, що ставка, яка має бути прив’язана до мінімальної зарплати, буде плаваючою. За кожну добу перебування в Місті Лева люди повинні сплатити небагато — від 8 до 21 гривні. Як для великого туристського центру України, який щороку приймає до мільйона туристів, це не критично.

Однак ставки такого збору залежать і від класу готелю. Якщо номер коштуватиме 350 гривень з людини, то збір за добу становить 0,2% мінімальної зарплатні, тобто приблизно 8,3 гривні. Якщо ж номер коштує від 350 до 750 гривень, треба сплатити вже 12,5 гривні (тобто 0,3% мінімалки).

Одеська місцева влада вирішила не розрізняти у правах іноземних та вітчизняних туристів і зробити єдиним для всіх категорій туристичний збір — 0,5% розміру мінімальної зарплати. Це 20,87 гривні за день. Нагадаємо, що раніше такий збір у цьому приморському місті становив лише 2 гривні на добу.

Як пояснити дискримінацію?

Введенню такого податку передували різкі заяви фахівців туристичного бізнесу і широкі дискусії в суспільстві. На думку глави Національної туристичної організації України Івана Ліптуги, турбота про співгромадян, яку проявили законодавці, ухваливши зміни до Податкового кодексу, цілком зрозуміла: «Проте бачимо, що у нас дискримінація іноземних туристів, які повинні щодоби сплачувати туристичний збір, що в десять разів вищий за той, що сплачують внутрішні туристи. І пояснюють цю дискримінацію закордонним гостям нашої країни не парламентарії з Верховної Ради, а готельєри, які беруть на себе весь негатив, що його висловлюють іноземні туристи».

Чи справді всі ці місяці було так? Фактично всі столичні готелі, куди звертався кореспондент «УК», не хотіли коментувати це питання. Керівники готелю «Україна» спершу погодилися відповісти на запитання газети про введення в дію нових правил стягування туристичного збору, але потім відмовилися.

Проте пощастило з готелем «Турист», менеджер якого розповіла, що одразу після введення цього податку було надто багато незадоволених іноземних туристів, яким працівники готелю ввічливо намагалися довести всі нові правила. Проте, за її словами, хвиля такого невдоволення начебто спала.

Як зазначив «УК» Іван Ліптуга, у великих містах усі ці питання врегульовано, проте у селищах, деяких районних центрах та ОТГ ніяк не можуть визначитися з розмірами туристичного збору. Тому там його ніхто не платить.

«Не розумію, як можна порівнювати сплату збору у великих фешенебельних готелях, де номери коштують до 13 тисяч гривень на добу, і в хостелах. Якщо в останніх ліжко-місце коштує 150 гривень на добу, то за умови введення найвищого 5-відсоткового збору туристові доведеться сплачувати 250 гривень, а це, як бачимо, набагато більше, ніж вартість перебування».

Але місцева влада здебільшого розуміє всю відповідальність, і на місцях встановлюють не дуже великі розміри туристичного збору. Проте не всі.

Штрейкбрехер і закордонний досвід

Відомо, що в Умані та Черкасах місцеві можновладці встановили максимальний розмір туристичного збору — 5%. У Національній туристичній організації це пов’язують із намаганням навести там лад і побороти, так би мовити, суцільну практику несплати туристами цього виду податку. Особливо це стосується Умані, де влада хоче врешті-решт розібратися із питанням сплати турзбору хасидами, які прибувають сюди з усіх-усюд на єврейські свята, а їхня кількість перевищує чисельність населення міста.

Тут варто поцікавитися, які ставки туристичного збору встановлено в різних країнах і який позитивний досвід для себе може перейняти Україна.

У Греції з 1 січня 2018 року було введено нові правила стягнення туристичного збору. Залежно від категорії готелю він дорівнює 0,25—4 євро за номер на добу. В Австрії та Німеччині такі види податку регулюються відповідно до туристичних або муніципальних податкових законів, але зазвичай їх встановлює місцева влада спільно з різними асоціаціями та зацікавленими особами.

У Відні такий податок дорівнює 2,8% вартості номера, в Берліні — 5%, у Зальцбурзі (Австрія) — 1,1 євро, у Гамбурзі — 0,5%, у Барселоні — 0,65—2,25 євро.

Дуже важливо, що від сплати такого податку в різних країнах звільняють деякі категорії туристів. До таких належать хворі, люди з обмеженими фізичними можливостями, особи до 18 років і навіть туристи, які уклали з готелями договори на оренду номерів на понад 30 днів.

Як бачимо, за кордоном такий збір встановлено не від розмірів мінімальної заробітної плати, що діє на певний час у тій чи тій країні, а від категорії готелів, специфіки різних територій тощо.

Українські експерти наполягають: треба й нам повернутися до практики сплати туристичного збору, як це відбувалося раніше і відбувається у більшості країн. Чи почують це законодавці?