ДОСЛІДЖЕННЯ

Антимонопольний комітет хоче з’ясувати, чому щороку дорожчає навчання на військових кафедрах

Торік Антимонопольний комітет України, одним з пріоритетних завдань якого є контроль за дотриманням законодавства про економічну конкуренцію, захист прав та інтересів підприємців і споживачів на соціально важливих ринках, провів дослідження ринку послуг з навчання студентів у вищих навчальних закладах за програмою підготовки офіцерів запасу. Як відомо, таку військову  підготовку виключно на добровільних засадах проходять студенти вишів III або IV рівня акредитації з денною формою навчання, які є громадянами України, придатні до військової служби за станом здоров’я та морально-діловими якостями. Причому за умови відповідності напрямку їхнього цивільного, так би мовити, навчання у вишах військово-облікової спеціальності, за якою вчать на офіцера запасу.

Освіту за плечима не носити 

Метою такої підготовки згідно з не далі як річної давності постановою Кабінету Міністрів є забезпечення Збройних сил, інших військових формувань, а також правоохоронних органів спецпризначення та Держспецтрансслужби необхідною кількістю підготовлених у військовому плані громадян для виконання військового обов’язку в запасі, служби за контрактом чи за призовом осіб офіцерського складу, служби у резерві ЗСУ, а також реалізація права громадян на рівні можливості у виборі професії шляхом здобуття додаткових знань, умінь і навичок не лише для належного виконання військового обов’язку в мирний та воєнний час, а й для майбутньої професійної діяльності, не пов’язаної з армією. Проводиться вона в межах ліцензованого обсягу надання такої освітньої послуги чи за рахунок держбюджету в разі держзамовлення або за кошти фізичних чи юридичних осіб.

Утім, така підготовка позначена й іншими особливостями. По-перше, вона має виразний регіональний характер, оскільки військові кафедри є тільки у 34 вишах, здебільшого розташованих у визнаних академічних центрах. Скажімо, у більшості областей офіцерів запасу не готує жоден ВНЗ або лише один, тоді як у Києві і області є сім військових кафедр. Трохи менше — по п’ять і чотири — мають харківські, одеські та львівські виші, а Дніпропетровськ і Хмельниччина — по дві.

Оскільки така освітня послуга все ще має значний попит серед студентів призовного віку, виші, які навчають військової справи, фактично займають монопольно-домінантне становище на цьому ринку. Усвідомлено чи ні, вони цим і користуються, самостійно встановлюючи, приміром, ціни за навчання, керуючись власним кошторисом витрат. Як з’ясувалося, вартість «воєнки» ніхто і ніщо не регулює, тому оплата за військову науку помітно різниться навіть на рівні одного регіонального ринку. Скажімо, в 2011—2012 навчальному році «запасне» офіцерство обходилося від 6200 до 22 640 гривень, а цього року подекуди вартість погонів дійшла до 23 680 грн.

Щоправда, в окремих вишах вартість навчання зросла не набагато, а подекуди залишилася на рівні попереднього навчального року. Але у більшості ВНЗ воно істотно подорожчало — на 50 і більше відсотків, констатують антимонопольники. Вивчаючи складові собівартості послуги, працівники АМКУ виявили, що серед основних витрат найбільшу питому вагу має заробітна плата з нарахуваннями на неї — від 40 до 50%. На придбання товарів і послуг (без розшифрування цієї статті) йде від 20 до 22,5%. Решту, наскільки можна було зрозуміти, становлять витрати на комунальні послуги та енергоносії. У більшості вишів вони постійно зростають, що можна було б зрозуміти, якби не одна обставина: в межах одного регіону фіксується як подорожчання, так і здешевлення комунально-енергетичних платежів.

Коли монополія розв’язує руки

Тому й потрапила, якщо можна так сказати, в поле зору АМКУ ця, здавалося б, не дуже значуща в соціальному плані сфера: торік військової справи без відриву від основного навчання загалом у країні вчилися 16 322 особи. Ніби й небагато, але все відносно, бо монополіст, незалежно від масштабів ринку послуг, залишається монополістом з усіма негативними наслідками для споживача. Тож «клієнтами» Антимонопольного комітету військові кафедри стали цілком заслужено, тим паче, що останніми роками на його адресу надійшло багато скарг, зокрема й на розміри плати за підготовку офіцерів запасу.

Проведені дослідження висвітлили й інші проблемні питання, пов’язані з ціноутворенням на цьому ринку освітніх послуг. За словами начальника відділу невиробничих ринків АМКУ Олени Рибак, перевірки встановили, що вартість занять на військових кафедрах часто ділять на дві частини — власне за навчання і окремо за навчальний збір, не завжди включаючи останню до загальної вартості.

У деяких вишах оплата послуг залежить від обраної військової спеціальності, й різниця буває дуже відчутною. Ще одне — ВНЗ встановлюють різні ціни за військову підготовку для своїх студентів і «чужих», а в деяких альма-матер ще й вимагають укладати договори «добровільного» страхування життя і здоров’я від своїх підопічних кадетів. Звичною практикою стало й включення учасниками ринку до щорічного загального кошторису і витрат на харчування, ремонт навчальних класів та приміщень, інших супутніх платежів, що може призвести до встановлення економічно необгрунтованих цін за навчання на військових кафедрах. Також не скрізь потенційні кадети з доступних джерел інформації можуть дізнатися про вартість такого навчання.

Результати вивчення цього ринку освітніх послуг Антимонопольний комітет виніс на обговорення спеціально проведеного «круглого столу», демократично запросивши до участі в ньому не лише представників, як колись казали, зацікавлених відомств — міністерств оборони, освіти і науки, молоді та спорту, економічного розвитку і торгівлі, — а й керівників військових кафедр чи факультетів військової підготовки вищих навчальних закладів. Як зазначила заступник голови АМКУ — державний уповноважений Лариса Колісник, комітет поки що не акцентує увагу учасників засідання на конкретних порушниках антимонопольного законодавства, заради чого оприлюднена ним інформація є певною мірою знеособленою. Зараз ми ініціювали спільне обговорення стану конкуренції на ринку послуг з навчання студентів за програмою підготовки офіцерів запасу, встановлення економічно обгрунтованої вартості таких послуг і ролі центральних органів влади та органів Антимонопольного комітету України в забезпеченні розвитку чесної і добросовісної конкуренції у цій сфері та захисту прав споживачів, наголосила вона.

На цьому дослідження ринку послуг з військової підготовки студентів не закінчуються, навпаки, починається детальне вивчення кожного ВНЗ, де практикують дорогу чи порівняно дешеву «воєнку». Певна річ, у разі виявлених конкретних порушень «круглого столу» вже не збиратимуть, а просто застосують передбачені Законом «Про захист економічної конкуренції» санкції. До речі, за зловживання монопольним становищем чи інші антиконкурентні дії передбачено штраф у розмірі до 10%річного доходу суб’єкта господарювання.

Знову ж таки, поки що АМКУ вважає за можливе розв’язати проблему так: Міноборони разом з Міносвіти та Мінекономіки мусять розробити єдиний порядок ціноутворення на послуги з військової підготовки студентів. Окрім того, Міносвіти необхідно посилити контроль за своєчасним оприлюдненням ВНЗ вартості такої підготовки та повної інформації про інші супутні видатки, що лягають на студентів, а самим вишам, образно кажучи, «не зариватися» і привести свою цінову політику до економічно обгрунтованого рівня. Також у разі відповідного звернення студентам слід надавати можливість оплачувати навчання на військовій кафедрі у зручний для них спосіб.