Виставку прикладного мистецтва збирали три роки, але твори здебільшого позначені роком, що минає. Її мета — експансія арт-текстилю в сучасному мистецтві. У чотирьох залах представлено роботи понад 100 майстрів, які можна подивитися до 13 січня, причому безкоштовно.
Експозиція об’єднує кілька напрямів: текстильне малярство, м’яка скульптура, інсталяція на основі знаковості вжиткових речей. Представлені роботи додадуть душі будь-якому інтер’єру від етно до хай-теку. Їх виконано у традиційних і новітніх жанрах: колаж, витинанка, вибійка, аплікація, квілт, печворк, повсть, фотофільмдрук.
Роботи істотно розширюють наші уявлення про декоративно-прикладну галузь художньої діяльності. Вони викликають захоплення вмінням уявити і зробити.
Традиції поєдналися з модерном
Перший заступник міністра культури Тимофій Кохан у привітальному виступі зазначив: «Є міністерство чи нема — митці живуть і роблять цікаві речі». Так, навіть інтригуюче цікаві. Ці вироби — не екзотика, їхні складові існують з нами поряд, навіть на відстані простягнутої руки. Погляд митця висмикує їх з потоку буття і надає їм духовного виміру. Прикладники являють в них відлуння своїх днів і ночей, закладають у стики різних фактур і кольорів смислові акценти, які впливають на наші емоції. І ми досхочу інтерпретуємо побачене і відчуте у дво- або тривимірних роботах із тканин, ниток, а також паперу, дерева, металу, пластику та інших побутових матеріалів, яким надано значення артефактів.
За визначенням шанованих кураторів проекту Таміли Печенюк і Зої Чегусової, декоративність об’єктів експозиції заохочує до переживання простору й усвідомлення його більш глибинного часового значення. Виставка сприяє засвоєнню хронотопу буття у плині традицій і їх трансформацій у координатах модерності. Куратори пропонують глядачеві «філософське осмислення художником культурно-історичної реальності як сукупності… духовності, естетики, етики» в досягненні «багатоаспектного поняття Чистоти».
Ніна Саєнко, заслужений діяч мистецтв України, зазначає: «Трієнале текстилю дає поштовх до нових думок та ідей, це виставка новацій, співзвучних часові. Вони підштовхують до експериментів». Пані Ніна представила своє відчуття теми Чистоти — світлу за формою та змістом роботу «Пам’ять роду».
Майстри вражають баченням естетичного освоєння інтер’єру, надають йому витонченого смаку і колориту — зрештою, своєрідності, навіть унікальності. Треба відзначити незвичну колористику багатьох творів: від уже звичної білим по білому аж до роботи Олени Хоменко «Світло кожного дня» в тотально чорній гамі, крізь яку відсвічує вечірній Київ. Запам’ятовується метрова витинанка та інтимність деяких інсталяцій, у яких використано фрагменти побутових речей. Експозиція не тільки підказує, як наповнити інтер’єр прекрасним та ексклюзивним, а, що важливіше, заохочує до творчості з підручних матеріалів у домашніх умовах.
Тут емоційний розмай творів: від ліричного історизму до жанрового гумору. Відвідувачі тепло сприйняли інсталяцію з картону «Пам’ятник вузлику на пам’ять», на тлі якого відбувалася презентація, зупиняли погляд на несподіваній інсталяції Наталії Пікуш (Київ). А якою може бути сучасна вишивка, доповнена ∂удзиками і наповнена гумором аж до стьобу, демонструють численні квадрати проекту Funky textile Івана Семисюка (Київ). Яскрава незвична гама штучного шовку, друку, холодного батика, квілту зупиняє біля урбаністичної роботи «Вогні сучасності» І. Лупіної (Черкаси — Мюнхен), як і поєднання фактур у колажі з пакувального матеріалу Love story Тетяни Кисильової.
Оберіг дитячої душі
Особливо затримує біля себе робота метра декоративно-прикладного мистецтва Мамута Чурлу із Сімферополя. Начебто зроблена просто: очерет, папір, акрилова нитка і клей ПВА. Але в сукупності у щедрості барв вбачаєш мрії дитинства про могутнього захисника. Митець створив виразний образ — персонаж, який запропонував визначити самим глядачам. Я відчув в образі оберіг дитячої душі, яка насичується кольорами рідної землі.
Для створення образів майстри використовують вжитково-побутові природні та штучні матеріали. Через них вони виявляють конфліктність і прагнуть гармонізувати простір душі, індивідуалізувати погляд на мерехтливий світ. Старі речі, як-от рубель, в настінній інсталяції «Човен для буття» Галини Дюговської знаходять художнє призначення.
Академік Тетяна Кара-Васильєва значення Четвертої трієнале вбачає в тому, що виставку було сформовано за чіткою концепцією, вона виявила новітній погляд і рішення у ткацтві й текстилі з освоєнням сучасних технологій, представила нові імена. Адже в ній заявлені навіть студентські роботи. Наймолодший, шістнадцятирічний майстер виробів із соломки Тарас Бульба розмірковує: «Висока культура творів із текстилю, як і з соломки, передають традиційне народне і сучасне відчуття світу самого художника, а воно впливає на навколишнє середовище, на те, як і чим живе країна. Мету роботи відчуває кожен».
Від автора. Я вдячний людяному виміру виставки, бо завдяки їй пригадав бабусин ненудний печворковий килимок, який прикрашав стіну біля мого ліжка в дитинстві. Килимок і бабуся терпіли мою безцеремонність із клаптиками розквітчаної тканини різного розміру, матеріалу, кольору. Тепер розумію, наскільки той простір два на метр розвивав мою уяву, наче на тому квітчатому екрані були закодоване моє сприйняття художнього і навіть морального стану речей. Той килимок посприяв зацікавленості матеріальним світом та об’єктами мистецтва, формував візії роздумів та мрій.
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО для «Урядового кур’єра»Володимир ЗAЇКА (фото), «Урядовий кур’єр»
Ми в Google+