Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк ще в середині жовтня цього року ознайомився з будівництвом укріплення кордону з Росією на Харківщині. Як зазначив тоді глава уряду, з Держбюджету на нього вже було витрачено сім мільйонів гривень. Вартість повного обсягу робіт становить 500 мільйонів гривень і фінансується за 15 міжнародними програмами. Проект передбачає будівництво паркану з перфорованого заліза, встановлення камер відеоспостереження, зведення так званого протитанкового рову та інших фортифікаційних споруд. До кінця року в Україні проведуть тендер на закупівлю обладнання для будівництва, а саме воно повинне стартувати у 2015 році.
Харківщина. За роботою підглядають з того боку
Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»
Міжнародний автомобільний пункт пропуску «Гоптівка», так звані східні ворота України, розміщені за 40
кілометрів від Харкова. Саме біля нього вже можна побачити, який вигляд матиме кордон між Україною та Росією після реалізації проекту «Стіна». Держприкордонслужба, яка є одним із виконавців зміцнення державного кордону, продемонструвала зразок «Стіни». Сьогодні ж прикордонники, які не стали чекати офіційного старту проекту, виконують розпочаті інженерні та технічні роботи із захисту держкордону.
— На дорученій нам понад 28-кілометровій ділянці кордону, що в Дергачівському районі, вирито майже три кілометри рову, — розповідає заступник начальника відділу прикордонної служби «Дергачі» Дмитро Журавель. — Його ширина чотири і глибина два метри. Висота бруствера сягає двох метрів. Погода нам сприяє: цієї осені майже не було дощів, і якщо такі погожі дні стоятимуть і надалі, роботи не припинятимемо.
За словами Дмитра Журавля, у жовтні почали копати рів звичайними екскаваторами, привезеними з обласного центру. Тож земляні роботи через низьку продуктивність техніки просувалися повільно. А тепер, коли харківські волонтери подарували прикордонникам потужний роторний екскаватор, спроможний проходити за хвилину один метр, водночас копаючи рів та насипаючи бруствер, справа пішла значно швидше. Як працює ця диво-машина, Дмитро запропонував подивитися на місці.
На час нашого приїзду землерийний агрегат був за три кілометри від пункту пропуску «Гоптівка». Як пояснив екскаваторник В’ячеслав Голозубов, зараз він займається сполученням двох раніше пройдених ділянок.
— Нинішня ділянка неважка, — говорить екскаваторник. — Тут і грунт легкий, і місцевість відносно рівна, тож за годину проходимо до 50 метрів. Звісно, якщо з технікою все ладиться.
Хоча машина, за словами В’ячеслава, і старенька, проте має доволі добру працездатність. Волонтери не лише привели її в належний робочий стан, а й потурбувалися про зовнішність. На лобовій частині радіатора розмістили помітний здаля тризуб, над яким майорить державний прапор України. А щоб підкреслити, що це дарунок від серця, розмістили напис — «Від харків’ян». Отож не лише зблизька, а й здалеку роторний екскаватор нагадує грізного крейсера, який явно дратує сусідів з іншого боку кордону. Вони пильно стежать за роботою з облаштування українського державного кордону і час від часу піднімають у повітря свої гелікоптери. Останній, як зазначив заступник начальника відділу прикордонної служби «Дергачі», пролітав минулого тижня. Це був звичайний Мі-8, який оглядав нібито російський прикордонний простір, але, думаю, його більше цікавило, що вже зроблено на українській ділянці кордону.
А тут і справді роботи не вщухають ні на день. Дмитро Журавель показав також встановлені інформаційні прикордонні покажчики, спостережні вежі, розміщені на цій ділянці кордону не через кожні 20 кілометрів, як передбачено проектом, а значно ближче, щоб прикордонні наряди могли бачити не лише навколишню територію, а й візуально контактувати один з одним.
— Максимум із того, що можна зробити за проектом «Стіна», не чекаючи його офіційного старту, ми вже зробили, — каже Дмитро Журавель. — В першу чергу облаштували ділянки найбільш імовірного просування супротивника. Там, де через природні чи технічні умови — болотисту місцевість чи прокладені кабелі зв’язку — рити рів не можливо, встановлюємо протитанкові їжаки, обнесені колючим дротом.
Показуючи нам усе начиння «Стіни», за винятком спостережної техніки, Дмитро Журавель пояснює, що цей проект здатний зупинити і контрабандистів, і незаконних мігрантів та унеможливити перетин кордону так званими «заблукалими» особами чи групами.
Але нас перш за все цікавило, наскільки ефективною буде «Стіна» у разі військового наступу агресора, адже вітчизняні та зарубіжні експерти дедалі частіше застерігають щодо можливого збройного нападу Російської Федерації на Україну у напрямку Харкова. На це пряме запитання заступник начальника відділу прикордонної служби «Дергачі» пояснив, що техніка, і бойова в тому числі, хай який би там був рів, не стоїть на місці. І Берлінську стіну проходили, і Велику Китайську могли обійти. Проте комплекс інженерних споруд, який встановлюють, дозволить затримати на певний час наступ противника, що дасть змогу передислокуватися регулярним військам української армії, сконцентрувати свої сили у місці прориву і дати належну відсіч.
— Отож блискавичного захоплення Харкова не буде? — запитую в Дмитра.
— Будьте певні. Не буде!
Сумщина. Ще в березні почали копати рів
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
Начальник Сумського прикордонного загону полковник Дмитро Ільчинський розгортає карту області. Червона звивиста лінія, що оперізує регіон з півдня на північ, і є отим рубежем, який захищають правоохоронці в зелених кашкетах. Його загальна протяжність — 562 кілометри. Державний рубіж проходить через вісім районів, на території яких функціонують 24 пункти пропуску. Праворуч несуть службу харківські колеги, ліворуч — чернігівські. А на протилежному боці — правоохоронці з прикордонних управлінь ФСБ Росії у Брянській, Курській, Бєлгородській та Воронезькій областях.
Серед інших прикордонних областей Сумська першою взялася за облаштування своєї ділянки: у найбільш загрозливих місцях ще на початку весни почали копати протитанковий рів. Звісно, аби лінію державного рубежу підтримувати у зразковому стані, ведуть й інші роботи — відновлюють інформаційні покажчики, обробляють контрольно-слідову смугу, встановлюють інженерні загородження, облаштовують приховані пункти спостереження, блокують об’їзні дороги тощо.
Але рів — першочерговий і обов’язковий елемент проекту «Стіна». Сьогодні про неї вести мову зарано, оскільки ще не надано необхідних коштів. Однак по всій прикордонній дузі кипить робота. Станом на середину листопада прокопано майже 40 кілометрів у межах Великописарівського, Краснопільського та Сумського районів.
Село Братениця Великописарівського району — крайня південна точка області — безпосередній сусід російської Бєлгородщини. «Ось тут ми почали копати перші метри, — керівник прес-служби Сумського прикордонного загону Роман Ткач вказує на рів. — Потім пішли далі і далі — до Великої Писарівки, територією Краснопільщини і вже досягли Юнаківки, що в Сумському районі. Наше завдання — дістатися крайньої північної точки Сумщини — села Нововасилівка Середино-Будського району і повністю «замкнути» географічну дугу».
Виняток становлять населені пункти, окремі важкопрохідні ділянки, приміром, болотиста чи лісиста місцевість. Там землерийна техніка однозначно застряне, тож поки що їх доводиться обходити.
Сам же рів усе-таки вражає. Спробуй «перескочити», якщо з одного боку ще й нагорнутий земельний вал кількаметрової висоти.
Того дня в роботі були задіяні кілька екскаваторів, що трудилися в районі села Нова Слобода Путивльського району. Як розповіли прикордонники, вони самі беруть активну участь в інженерному облаштуванні кордону. Як, наприклад, старший прапорщик Юрій Губар вправно кермував екскаватором. Розповів, що техніка — військова, належить Сумському прикордонному загону. Хоч і повільно, однак рів упевнено «прошкує» все далі на північ.
Але головні надії правоохоронці покладають на суперсучасну землерийну машину МДК-3, яку напередодні довелося ставити на плановий технічний огляд. Про неї відгукуються як про унікальну і безвідмовну трудягу. Уявіть 40-тонного велета на гусеничному ходу з двигуном потужністю понад 700 кінських сил, обладнаного роторним траншейним екскаватором поперечного копання і призначеного для риття котлованів. Машина легко долає брід глибиною до півтора метра чи дорогу з кутом підйому майже 30 градусів. Може вирити котлован шириною по дну 3,7 і глибиною до 3,5 метра. Коли МДК-3 бере «загінку», земля летить так, що кілька сотень кротів відпочивають. Щоправда, паливний апетит відповідний.
На переконання експертів, такий рів доволі складний для танків чи БТРів противника. Перед ним вони неодмінно зупиняться. А в умовах війни це чимало значить. Хоча і прикордонники, і місцеві селяни сподіваються, що оборонні споруди ніколи не будуть використані за призначенням.
Поки що всі роботи виконують завдяки активній підтримці обласної влади. Свого часу в області прозвучав патріотичний клич, на який відгукнулися спонсори та меценати. Вони не ставили ні умов, ні запитань, а взялися допомагати технікою, пальним, спеціалістами. Наскільки вистачить цієї допомоги, ніхто не береться прогнозувати. Але навіть за такої матеріальної жертовності час думати над бюджетним фінансуванням, хоча в сьогоднішніх умовах це також складно.
Ми в Google+