Прокурор міста Кіровограда
Дмитро ТИТОР

Про найбільш прогресивні, а, можливо, і спірні аспекти піврічної практики застосування нового КПК ми розмовляємо з прокурором міста Кіровограда Дмитром Титором. Вибір нашого співрозмовника був не випадковим — не так давно кіровоградська прокуратура, перевіряючи роботу слідчого відділу міської міліції, виявила факти, коли слідчі, цитую повідомлення прес-служби: «…грубо порушують вимоги кримінального процесуального законодавства щодо додержання розумних строків при проведенні процесуальних дій та прийнятті процесуальних рішень під час кримінальних проваджень».

— Дмитре Павловичу, одна з процедур, що зазнала істотних змін, — досудове розслідування. При цьому однією з ключових фігур у кримінальному провадження став слідчий суддя…

— За новим КПК суд узагалі набув першорядного значення, і цілком справедливо, що слідчий суддя став однією з ключових фігур у кримінальному процесі. Особливо на стадії досудового розслідування. Адже тепер більшість питань вирішується не прокурором або слідчим, а саме слідчим суддею за участю сторін обвинувачення та захисту, в тому числі й проведення слідчих дій, пов’язаних з обмеженням прав і свобод громадян. Раніше слідчий виносив постанови про проведення тих же обшуків, виїмок, накладення арешту та інше, і ці дії не передбачали процедури оскарження та захисту від зловживань. Після набрання кодексом чинності подібні питання вирішуються в судовому засіданні — за присутності всіх сторін. Особи, відносно яких проводяться ці дії, отримали право оскаржити їх. Для простого громадянина головний плюс — це відкритість, публічність та прозорість процедури.

— Як би ви прокоментували широке застосування такої процедури, як угода про визнання вини? Дехто стверджує, що вона приховує в собі певні правові ризики…

— Так звана угода між прокурором і підозрюваним (обвинуваченим) існує практично в усіх європейських країнах. Найчастіше таким чином правоохоронці намагаються отримати корисну для слідства інформацію. Підозрюваний визнає свою провину, при цьому йому призначають менш суворе покарання. Але угода про визнання винуватості прямо заборонена, коли мова йде про злочини, в яких є потерпілі. Угода затверджується судом. При цьому суд зобов’язаний перевірити, чи не укладено її під впливом якихось зовнішніх чинників. «Суд зобов’язаний переконатися, що угода сторонами підписується добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді», — прямо зазначає Кодекс.

Крім того, згідно з положеннями нового КПК, суддя при постановленні вироку не може посилатися на показання учасників процесу, даних не під час судового розгляду, що фактично унеможливлює застосування недозволених методів слідства до підозрюваного, оскільки визнавальні показання на досудовому розслідуванні не будуть мати жодного доказового рішення, якщо особа не відтворить такі показання в ході судового розгляду кримінального провадження. Щодо угоди про примирення, то це також набагато спрощує кримінальний процес, оскільки потерпілий і підозрюваний можуть самостійно дійти згоди щодо необхідності укладання такої згоди та визначити умови, за яких це буде можливо зробити.

— Кажуть, що певна частина прокурорів і слідчих відміну стадії порушення кримінальної справи сприйняли, м’яко кажучи, негативно…

— Насправді введення Єдиного реєстру досудових розслідувань істотно полегшило життя тим же слідчим, спростивши процедуру. Для звичайного громадянина ж плюс у тому, що відтепер міліція більше не зможе відмовити в реєстрації його звернення за надуманими причинами (як це часто траплялося раніше) або приховати злочин шляхом його укриття від обліку. Адже загальновідомо, що в ОВС дуже не любили погано розкриваних злочинів, які псували їм статистику (наприклад, квартирні крадіжки), і використовували усілякі прийоми для того, щоб не реєструвати ці заяви та повідомлення.

Скасування інституту додаткового розслідування дає можливість уникнути розповсюдження такого негативного явища, як перебування роками під вартою осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, але через недостатню кількість доказової бази чи порушення конституційних прав підозрюваного, обвинуваченого на першочерговому етапі розслідування суд був позбавлений можливості винести остаточне рішення у справі, тому вимушений був по кілька разів направляти її на додаткове розслідування. Відміна стадії додаткового розслідування, передбачена Кримінальним процесуальним кодексом, повинна стимулювати слідчих працювати ефективніше, а суддів — почати ухвалювати виправдувальні вироки.

Розслідування злочинів за новим КПК здійснюється слідчим суддею відкрито і за участі захисту і звинувачення на рівних. Фото з сайту vv.gov.ua

— Тепер слідчі повинні будуть починати розслідування відразу після внесення інформації про скоєння злочину до ЄРДР без попередньої перевірки. Нині спостерігається стійка тенденція до збільшення заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, за якими розпочато досудове розслідування. Звичайно, більшість кримінальних проваджень у подальшому закривається, але після усіх необхідних слідчих та процесуальних дій. Чи не з’явиться таким чином можливість у винних уникнути покарання? Адже роботи в слідчих більшає, від чого її якість навряд чи поліпшиться?

— Ні, вважаю, що збільшення кількості виправдувальних вироків позитивно вплине на правосвідомість слідчих, прокурорів, суддів, а також звичайних громадян. Це не тільки наблизить нас до провідних європейських країн, де кількість таких вироків коливається в межах 20–30% від загальної їх кількості, а й істотно підвищить відповідальність прокурорів, слідчих при вирішенні питання щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності. Поступово підвищиться і якість слідства, враховуючи, що відтепер основне рішення при визначенні винуватості особи покладається на суд, оскільки саме під час судового розгляду кримінального провадження сторони кримінального процесу шляхом реалізації принципу змагальності повинні переконати суд у правильності та об∂рунтованості своїх правових позицій. А вже наслідком такого змагання і повинне стати судове рішення, що буде ∂рунтуватися виключно на результатах об’єктивного розгляду провадження в суді.

— Мабуть, один з головних позитивів нового кодексу в плані захисту прав і свобод людини — спроба стимулювати слідчих використовувати в першу чергу запобіжні заходи, не пов’язані з позбавленням волі. Раніше людина після порушення стосовно неї справи в більшості випадків опинялася в СІЗО…

— У новому КПК гуманніший підхід. Кодекс декларує, що підозрюваного не можна брати під варту без певних дій з боку обвинувачення. Приміром, прокурор зобов’язаний довести, що жоден інший запобіжний захід не може забезпечити виконання підозрюваним відповідних зобов’язань і запобігти ризикам, передбачених новим КПК та вказаних прокурором або слідчим у клопотанні. Тільки ця схема дій дає право слідчому судді застосовувати як запобіжний захід тримання під вартою. Нині слідчі набагато активніше стали застосовувати такі запобіжні заходи, як домашній арешт і застава.

— Як один із тих, хто контролює втілення та дієвість нового КПК, ви фіксуєте всі його переваги та недоліки. Чи задоволені результатом?

— Так, вважаю прийняття та введення в дію цього, без перебільшення, революційного нормативно-правового акта істотно змінює підхід до організації досудового розслідування кримінальних правопорушень, їх розкриття, збільшує відповідальність прокурорів, насамперед при здійсненні нагляду у формі процесуального керівництва. Також новим КПК значно розширено повноваження сторони захисту, яка тепер має більше можливостей для їх реалізації. Проте слід зазначити, що представники адвокатури ще не в повній мірі використовують надані їм новим законом повноваження. Це можна пояснити тим, що адвокати ще не звикли до цих змін і не мають відповідної практики. Але з часом ця проблема, на мою думку, буде вирішена. Зрештою, можу сказати, що я задоволений тим, як втілюються в життя положення нового КПК. Ще існують певні труднощі, але вони не мають системного та сталого характеру і є епізодичними та поодинокими.

Спецвипуск підготував
Олександр БІТТНЕР,

«Урядовий кур’єр»

 

ДОСЬЄ «УК»

Дмитро ТИТОР. Народився 1979 року в Києві. Освіта юридична вища — в 2001 р. закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка. З січня 2002 р. — слідчий Бориспольської міжрайонної прокуратури Київської обл., з травня 2003 по листопад 2012 — старший слідчий цієї ж прокуратури, прокурор відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ прокуратури Київської обл., старший слідчий прокуратури Дніпровського району м. Києва, заступник районного прокурора, старший слідчий прокуратури Подільського району столиці, прокурор Головного управління нагляду за додержанням законів на транспорті та підприємствах оборонної промисловості ГПУ, прокурор Зарічного району м. Суми, начальник відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Сумської обл.

З листопада 2012 р. — прокурор м. Кіровограда. Радник юстиції.

 

ТОЧКА ЗОРУ

Вчитися, вчитися і ще раз вчитися...

Керуючий партнер юридичної фірми
«Ілляшев та Партнери»

Михайло ІЛЛЯШЕВ

— Завдяки впровадженню нового Кримінального процесуального кодексу на сьогодні вже намітилися певні тенденції: у процесі досудового розслідування помітно зросла роль прокурорів, суддів і адвокатів. Але всі ці зміни не приведуть до серйозних зрушень у системі кримінального судочинства, доки судді стоятимуть на боці сторони обвинувачення, доки усталений світогляд багатьох служителів Феміди про те, що, мовляв, прокурор і суддя — це одна сторона, а захисник — інша, не зміниться. Зайвий раз це засвідчує поки що дуже малий відсоток виправдувальних вироків. Прокуратура пояснює це високою якістю своєї роботи, внаслідок чого до суду не доходять справи, які не мають 100-відсоткової перспективи у притягненні винних до відповідальності. Вважаю, в суди має надходити більше справ, щоб судді звикли до винесення виправдувальних вироків.

З іншого боку, для успішного застосування нового законодавства передусім потрібно змусити всіх учасників процесу — і правоохоронців, і прокурорів, і суддів, і адвокатів — вивчити як слід усі його положення. І не лише вивчити, а й скласти іспит, щоб підтвердити свою кваліфікацію. Адже саме через незнання нового законодавства, невміння застосовувати його на практиці ми стикаємося з певними його порушеннями. 

/