ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Перспективи розвитку залізничного транспорту на Слобожанщині під знаком питання
 

Сумська область не може похвалитися розмаїттям транспорту для  перевезення вантажів і пасажирів. Брак водного й авіаційного сполучення змушує надавати виняткового значення і уваги насамперед залізниці, питома частка якої в загальному обсязі традиційно коливається від  60% до двох третин.

За словами начальника головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Сумської облдержадміністрації Сергія Крестенкова, якщо протягом минулого року всього доставлено понад 4,6 млн тонн вантажів, то майже 2,8 млн припадає на сталеві магістралі. Решта — на  автомобільний транспорт. Порівняно з позаминулим роком зростання становить понад 10%,  а приріст  вантажообігу — 7,3.

Номенклатура вантажів залишається стабільною. Це передусім зернова і лісова продукція, хімічні й мінеральні добрива, брухт чорних металів, будівельні матеріали. Іншими словами, залізничники поки що тримаються золотої середини, яка дає змогу господарювати з певним позитивним  економічним ефектом.

Для багатьох електричках — не лише засіб пересування, а й зарабітку. Фото УНІАН 

Це стосується і перевезення пасажирів. Нині по Сумській дирекції залізничних перевезень Південної залізниці курсують 16 пар пасажирських та 13 — приміських поїздів. Попри скорочення кількох потягів, торік пасажирообіг вдалося підтримати на рівні 2010 року, хоча кількість пасажирів скоротилася.

Однак, на переконання фахівців, якщо не вжити радикальних заходів, то за кілька років сумські залізничники можуть втратити сьогоднішні позиції, а область залишиться тільки з автомобільним транспортом.  

З-поміж низки негараздів і нагальних проблем, що потребують невідкладного розв’язання, — відсутність державної  компенсації за перевезення пільгових категорій громадян (стало правилом відшкодовувати не більше 50% належних коштів), невпинне старіння технічного парку — протягом останніх років не вдалося придбати жодного нового вагона для вантажних перевезень, низькі темпи капітального ремонту наявного рухомого складу.  Особливо складно в пікові періоди, коли вагони вкрай  потрібні для доставки добрив, насіння, зерна, паливно-мастильних матеріалів тощо. Усе це в комплексі негативно впливає і на економічні показники, і на якість надання залізничних послуг.

Але проблемою №1 залишається електрифікація дільниці Ворожба —  станція Люботин Харківської області, зокрема першочергова — ділянки Ворожба — Суми. Коли позаторік у червні здавали в експлуатацію електрифіковану ділянку Конотоп — Ворожба, жителі області сподівалися, що найближчим часом Міністерство інфраструктури продовжить розпочату роботу. Тим більше, що це передбачено Програмою електрифікації залізниць України на 2008—2020 роки. Спершу було зазначено 2011-й, потім – 2012-й, а тепер — 2013—2014 роки. Втім, і останні терміни потрапили під знак питання, про що свідчить активне і поки що безрезультатне  листування представників обласної влади з низкою галузевих міністерств і відомств.

Іншими словами, Сумщина може потрапити до своєрідного транспортного гузиря, в якому залізничне сполучення зачахне саме по собі. І це попри те, що його послугами лише торік скористалися майже 17,6 млн пасажирів, а щодня з навколишніх населених пунктів до Сум на роботу і в різних справах приїздять тисячі селян.

Зайве деталізувати перспективи, які відкрилися б перед слобожанським краєм після переведення на електротягу місцевого залізничного транспорту. Створення в межах області єдиного електрифікованого комплексу не тільки здешевило б перевезення принаймні на третину, а й поліпшило екологічну ситуацію, підвищило рентабельність галузі, піднесло на якісно вищий рівень соціальні стандарти транспортних послуг.

Але поки що подібна перспектива вельми примарна, і область задовольняється явно застарілим залізничним багажем.